Компенсація внутрішньої пустки

За статистикою, 10-14% підлітків в Україні страждають від комп'ютерної залежності або ігроманії, — зазначає співрозмовниця. — Сьогодні комп'ютером нікого не здивуєш, він стоїть удома майже в кожного. Але, якщо його купівля — тільки в планах, батькам треба замислитися над простим питанням: для чого він потрібний? Можливо, аби не відстати від сусідів?  Тоді виникає інша психологічна проблема — бути схожим або принаймі не гіршим за когось. В даному випадку — на сусідів.

А може, батьками, хоч і підсвідомо, керує значно гірший намір — придбати комп'ютер, аби "спекатися” дитини, зайняти її чимось іншим, не собою...

— Якщо дорослими керує одна з названих причин, комп'ютер удома не потрібний, — продовжує Оксана Охнівська. — Інакше у дитини може виробитися залежність. Їй бракуватиме батьківської уваги, тепла і любові. Все це замінить їй комп'ютер.

Будь-яка залежність, за словами психолога, — компенсація якоїсь внутрішньої пустки. Вона свідчить про наявність психологічних проблем.

Якщо дітям бракує близьких стосунків у сім'ї,  батьківської любові і підтримки, вони"занурюються” в віртуальний світ, — пояснює фахівець. — Їм там цікаво і комфортно.

Все в руках батьків

Власне, термін "комп'ютерна залежність”, або ігроманія,  виник у США в 1995 році. Його ввів американський лікар Голдберг. Він визначив його як "потяг, що характеризується згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, трудову, сімейну та фінансову діяльність”.

Не можна стверджувати, що комп'ютерна залежність має згубний вплив на щось одне, вона шкодить абсолютно всьому. Це біда для сім'ї, — наголошує психолог. — Однак, на щастя, все в руках батьків. Поки залежність ще не стала хворобливою, вони здатні її контролювати.

Так, процес звикання можна обірвати, зацікавивши чимось малечу — наприклад, малюванням, танцями, гімнастикою або футболом. В протилежному випадку вже не обійтися без допомоги спеціаліста. Але навіть звернувшись до психолога чи психотерапевта, батьки повинні усвідомлювати, що порятунок від ігроманії — спільне завдання. Над цим повинні працювати всі: психолог, батько і мати і, звісно, дитина.

Батьки повинні усвідомлювати, що вони є безпосередніми учасниками цього процесу. А їхнє головне завдання — сформувати атмосферу любові і благополуччя в сім'ї, — зазначає Оксана Охнівська.

Дитині треба приділяти максимум уваги, проводити багато часу разом. Наприклад, робити регулярні "вилазки” на природу, записатися в басейн чи тренажерний зал.

Коли треба бити на сполох

Є певні ознаки, за якими батьки можуть самотужки визначити, що в дитини виробилася залежність і їй необхідна допомога спеціаліста, — розповідає психолог. — По-перше, це ейфорія від гри. Дитина сидить, довго-довго грає. І навіть, відірвавшись на хвильку від монітора, біжить дзвонити друзям, аби поділитися досягненнями, розповісти, скільки рівнів їй вдалося пройти.

Ще одна ознака залежності — невміння визначити час закінчення гри. Відволіктися від монітора перетворюється для дитини на проблему.

— Наведу елементарний приклад: якщо мама кличе сина чи доньку до телефону або пообідати на кухню, дитина сердиться, не хоче нічого чути або каже:”Зараз, зараз...”. Вона уже не розуміє, що слід зупинитися, — каже Оксана Охнівська  .

Батькам варто насторожитися, якщо комп'ютер замінює дитині працю, сон, розваги. Вона відмовляється від зустрічей з друзями, а вмощується перед монітором і знову поринає в віртуальний світ.

— Інший приклад — коли мама ніжно цілує своє чадо на ніч, бажає йому солодких снів, а вранці заходить у дитячу і застає дитину за комп'ютером в піжамі в тій же позі, — додає психолог.

Дитина ототожнює себе з героєм гри

Втім, один із найнебезпечніших симптомів — ідентифікація з персонажем гри. — Першим про це написав ще Зігмунд Фрейд на початку минулого століття, — пояснює фахівець. — Тоді комп'ютерів ще не було. Але в даному випадку немає значення, чи це казка, чи комп'ютерна гра. Фрейд назвав це "проективною ідентифікацією”.

Зазвичай дитина ототожнює себе із головним героєм гри. В неї вже не спрацьовують нормальні здорові механізми, а віртуальний світ замінює  реальність.

Яка в цьому небезпека? Дитина живе в віртуальному світі і вже не усвідомлює, ким є насправді, а приписує собі можливості улюбленого героя, — продовжує Оксана Охнівська. — Інстинкт самозбереження в неї зникає. А це може навіть нести загрозу для життя.

Наприклад, у героя комп'ютерної гри є сім життів. А дитина копіює його поведінку, зазначає психолог. Врезультаті вона готова "йти по лезу”. Мовляв, нічого страшного, якщо зі мною щось трапиться, в мене ще залишилося запасне життя.

— Врешті, під час комп'ютерної гри не відбувається здорового психологічного розвитку, немає спілкування, того досвіду, який би формував дитину як особистість, — підсумовує співрозмовниця.

Залежність — не вина дитини

Від комп'ютерної залежності страждають не лише підлітки, а й дорослі. Вона може з'явитися і в 10, і в 14, і в 30 років.

— Втім, людям, які ще не сформувалися як особистість, боротися з ігроманією значно важче. Тому переважна більшість серед залежних — підлітки, — каже психолог.

Жодну дитину не можна звинуватити у тому, що вона отримала комп'ютерну залежність. Слід шукати причину.

Ніколи не можна гримати на дитину, чимось їх докоряти, називати поганими словами, ображати, — пояснює дівчина. — Потрібно взяти себе в руки, виявити максимум терпіння і знайти правильний підхід.

Скажімо, "переключити” її на якийсь інший вид діяльності: записати на танці чи в спортивну секцію, відвести в басейн. Словом, знайти щось, що б приносило і задоволення, і користь.

Якщо просто забрати з очей дитини комп'ютер, вона сприйме це дуже болісно. Такий крок лише зашкодить, — зазначає фахівець.

Втім, якщо малеча відчуває, що потрібна, отримує необхідну норму любові від батьків, в неї не буде жодної залежності.

Перш за все, дитина має бути бажаною, очікуваною, — наголошує Оксана Охнівська. — Батьки повинні знати, що після народження малюка їхнє життя перевернеться "з ніг на голову” і бути готовими до цього — як морально, так і психологічно.

Дали все, крім головного

Дитина повинна завжди відчувати, що її люблять понад усе в світі, що вона цікава і потрібна.

Якщо цього немає, у малечі виникне бажання чимось заповнити душевну пустку — чи це будуть комп'ютерні "стрілялки”, чи наркотики, чи алкоголь, — додає Оксана Охнівська. — Відомо, що більшість наркоманів — діти з матеріально забезпечених сімей. Батьки їм дали усе: дорогий модний одяг, машини, гроші, окрім головного — сімейного затишку і любові.

Брак уваги і любові занижує самооцінку, травмує психіку підлітка, призводить до різноманітних розладів.

— Залежність — якою б вона не була — страшна тим, що чим далі, то страшніше, — зазаначає співрозмовниця. — Дитина поволі котиться в прірву.

Якщо ж сім'я гармонійна, там панують любов, повага і взаєморозуміння, жодних проблем з дітьми не виникає. Як правило, батьки в таких родинах поділяють захоплення малечі, беруть активну участь в вихованні і не шкодують свого часу.

Тривале перебування перед монітором небезпечне для здоров'я

Батьки повинні обов'язково слідкувати,що робить їхній син чи донька за комп'ютером, в яку гру грає. А також — дозувати час.

Так, 12-річна дитина може перебувати за комп'ютером не більше 20 хвилин на день. Після 12-ти років — не більше двох годин, пояснює спеціаліст. Головне при цьому — робити перерви. Наприклад, посиділа дитина перед монітором 20 хвилин і зробила 10-хвилинну перерву.

Багатьох батьків хвилює питання: як навчити дитину дозувати час? Психолог радить купити малечі годинник, де замість цифр позначенні тваринки. На одиничку — зайчик, на двійку — ведмедик, і домовлятися з дитиною. Наприклад, сказати: "Поки стрілочка дойде до зайчика,ти можеш пограти в комп'ютерну гру, до лисички — позбирай іграшки або пообідай. Це розвиває в дитини почуття відповідальності й перешкоджає формуванню залежності.

Навіть дорослим, які є вже сформованими особистостями, можна проводити перед комп'ютером не більше чотирьох годин на день, — зауважує співрозмовниця. — Чому? Справа в тому, що він є джерелом електромагнітного випромінювання та неіонізуючої радіації.

Тривале перебування перед монітором дуже небезпечне для здоров'я, може призвести до психосоматичних захворювань, розладів нервової системи, інфаркту міокарда і навіть до інсульту.

Згідно норм, комп'ютери мають стояти обернутими спинками до стінки. Адже з цього боку випромінюється значно більше неіонізуючої радіації, ніж із монітора., — каже спеціаліст. — На жаль, в цілях економії площі, зокрема в комп'ютерних клубах, їх ставлять спинками докупи. В результаті перед очима в людини — і свій монітор, і спинка іншого комп'ютера. А це подвійна небезпека. Окрім того, комп'ютери не можна ставити щільніше ніж один на шість квадратних метрів. Знову ж таки через випромінювання.

До речі, кактуси та акваріум з рибками добре поглинають радіацію. Тому їх добре мати поруч.

Ознаки ігроманії:

1.Ейфорія від гри.

2.Невміння визначити час закінчення гри.

3.Роздратування, коли хтось просить відволіктися від гри.

4.Ідентифікація з героєм гри.

5.Чаювання, прийоми їжі перед монітором.

6.Гра на комп'ютері стає альтернативою сну, відпочинку.

7.Агресивна поведінка, замкнутість. Дитина не хоче спілкуватися, а якщо щось каже, то крізь зуби, на підвищених тонах.

http://20minut.ua/