Якщо стан справ насправді такий, як ми змалювали, і якщо Церква не дозволяє розлучень під жодним приводом, то це не означає, що Церква не зважає на труднощі, які є наслідком нерозривності та боляче торкаються подругів.

Розглянемо найпоширеніші закиди.

"Неможливість розлучення є ошуканством і браком терпимості з боку Церкви!" – волають ті, хто мучиться в ярмі погано добраного подружжя. ″Хіба повинні тисячі подружжів терпіти пекельні муки тому, що Церква встановила принцип нерозривності та в жодному випадку не хоче від нього відступити?!...″

Що маємо відповісти цим терплячим? Може, сказати їм, що вони зовсім не мають слушності? Ні! Бо те, що кажуть є правдою, але неповною.

Правда, що ″тисячі подружжів терплять пекельні муки″, але правдою є і те, що ″завдяки нерозривності мільйони подружжів живуть для свого щастя і для добра людства″. Люди зазвичай цікавляться тільки незвичайними, анормальними подіями, сенсаціями, скандалами, трагедіями, але мало хто знає, що завдяки строгому закону нерозривності разом живуть тисячі подружжів, які в іншому випадку вже давно розлучились би, але власне через безумовний закон мусять звикнути один до одного, навчитися пробачати та бути терпеливими. У подружньому житті можуть виникнути тисячі непорозумінь, але їх можна вирішити, якщо жити з переконанням, що не можна розлучатися. ″…Правда, що багато терплю, що мушу бути дуже терпеливим, але ми прирекли одне одному довічну вірність, тож я повинен дотримати слова. Мушу бути терпеливим і панувати над собою…″

″Добре, але в такому випадку подружжя – навіть щасливе – це постійна жертва!″

Це правда. Подружжя є постійною жертвою. Щоби подруги могли сповнити ту жертву, Ісус Христос залишив джерело спеціальних ласк в Тайні Подружжя. Навіть віруючі люди часто мають невиразні уявлення про шлюб. Не забуваймо, що шлюб не є якоюсь сентиментальною подією, пустою парадою чи простою формальністю, а Тайною, яка забезпечує нам ласку на ціле життя, на важкі хвилини тяжких проб, в яких на небезпеку наражається взаємна вірність подругів – їхня любов і панування над собою.

″Я все це розумію, – відповідає мені нещасливий чоловік, – я вже все перепробував, але надаремно! Ми не можемо жити разом. Я переконався, що ми не створені одне для одного. Наше життя є пеклом! Невже і зараз не можемо розлучитися?

Загалом, у таких випадках можливе розлучення, але… не можна одружуватися знову! (таке розлучення не є справжнім розлученням, але є лише звільненням від спільного співжиття). Якщо Церква бачить, що співжиття подругів стало насправді неможливим, то дозволяє його припинити, але це ні в якому разі не є розірваним подружжям! Воно залишається дійсним і існуючим, допоки одна зі сторін не помре. Отже, не можна одружуватися за життя іншого подруга.

Не можна? Чому не можна? Тому що це виразно забороняє Ісус Христос, як це було доведено в попередній науці. Йдеться не про церковні закони, які походять від церковної влади, бо те, що видав один папа, інший може скасувати, але ніхто не може змінити того, що Бог установив для людини як природний закон.

Розлученим не можна створювати нових подружніх зв’язків ще з однієї причини. Її прекрасно змалювала письменниця світової слави Sigrid Undset, яка, будучи протестанткою, під впливом ідеальних понять Католицької Церкви про подружжя прийняла католицизм. Ця письменниця висуває оригінальний і дуже цікавий закид проти утворення нового подружжя розлученими людьми. ″Розлучені сторони, – каже, – тому не повинні утворювати нового подружжя, бо їхнє перше подружжя є важним, і тому повинні чекати, молитися одне за одного, щоби інша сторона повернулася до родинного вогнища; тому не повинні вступати в нові подружні зв’язки, щоби не було жодних перешкод до примирення, якщо би інша сторона хотіла повернутися″.

Яке гарне і тонке розуміння християнського подружжя! Часто буває, що сторона, через яку подружжя розпалося, через деякий час опам’ятовується і пізнає свій блуд. Після трагічного випадку, сумних поневірянь, хвороби і т. п. щиро готова повернутися. Хіба в таких випадках не є благословенням те, що завдяки безапеляційній забороні утворення нового подружжя дорога до повернення є відкритою?

″Все це гарно звучить. Церква насправді має високі ідеали, але хіба вона не бачить жахливої реальності? Хіба не розуміє, яким далеким від тих ідеалів є наше життя? Нерозривність, моногамія, подружня вірність, любов до дітей – це високі гасла, але хіба Церква не бачить, що багато людей взагалі не звертають на це уваги? Чому Церква не хоче послабити свої вимоги?.. Не втратила би тисячі вірних, які з образою залишають віру своїх предків, бо Церква не дозволяє їм створити нове подружжя. Чому Церква не іде їм на поступки?

Чому? Тому що це було би банкрутством людства! Звичайно Церква все це бачить і вболіває за вірними, що покидають її високо піднятий прапор, але не може зменшити своїх вимог. Не може зробити цього не тільки тому, що не має влади змінити Божі постанови, але і тому, що не може применшити свої ідеали, бо так виправдала б і визнала не тільки слабких людей і тих, які тонуть у своїх грішних переконаннях, але заразом позбавила би сильних і серйозно мислячих людей заохочення та сили, якою променіє ідеал сакраментального подружжя. Чи можна пристосовувати ідеали до вимог слабких і грішних людей? Чи має хтось право закрити ясне сонце тільки тому, що є хворі очі, які не можуть дивитися на його проміння?