Генрі Форд, засновник «Ford Motor Company» відкрито висловлював свої антисемітські погляди. Якось до Форда в гості з Голівуду завітали декілька продюсерів-євреїв і попередили, що як не припинить говорити таке на публіку, то в кожному десятому фільмі позитивний герой розбиватиметься на "Форді”. Генрі зрозумів, що це рівнозначно краху його бізнесу, адже фільми мають надзвичайно великий вплив на глядачів, тому перестав казати недобре про євреїв.

Але ще більшу силу, ніж кількагодинне кіно, має серіал. У ньому ми місяцями стежимо за життям за героїв, переживаючи за них та навіть ототожнюючи себе з ними.

А ви не помітили, що деякі кіноісторії живуть на ТБ роками, мандруючи з одного каналу на інший? Особливо ті, що розраховані на підліткову аудиторію. Що ж пропагують серіали, зокрема ті, що циклічно повертаються на наші телеканали?

Серіал «Беверлі Гіллз» я пам’ятаю ще з шкільних років, а він і досі йде: тільки на одному каналі закінчується, одразу ж починається на іншому. І так увесь час по колу. Уже невідомо в який раз я постійно спостерігаю, як серіальні красуні одна поперед одною добиваються уваги Ділона, як дружньо фліртують Андреа з Брендоном, як католичка Донна вирішує втратити цноту, а потім (коли вже втратила), як розповідає про це своїй «старомодній нерозуміючій» мамі у лікарняній каплиці. Гроші, шикарне життя, красиві люди, безтурботність — ось такий він «Беверлі Гіллз».

«Район Мелроуз» дуже схожий на Беверлі Гіллз», що дещо підріс. Грошима там вже менше розкидаються (це псує ефект, але наближає до реальності), проте живуть мелроузці не менш цікаво. Будинок з великим басейном і веселими квартирантами, в якому постійно вирують події: любовні багатокутники, видовищні скандали зі спецефектами, любов, ненависть та дружба. Щоправда, дружба міцно переплетена з інтимом (до закінчення серіалу всі встигають побувати в ліжку один одного), але що ви хотіли: це ж «сучасні люди», вони «не закомплексовані», тому сплять з ким, коли і де захочеться. А який там є хороший чоловік «не тієї орієнтації»! Він просто наче золотий, не те що всі інші особи чоловічої статі: Мет добрий, справедливий, щирий та постійно страждає через те, що «не такий як всі». Суперпозитивні геї — це окрема фішка американських стрічок. Багато ви бачили фільмів, де негативні герої — гомосексуалісти?

Кіноісторія «Усі жінки відьми» трохи рідше за дві попередніх, але теж часто повторює прогулянку різними каналами. Тут вирують справжні пристрасті: боротьба добра зі злом, темряви зі світлом, янголів з демонами. А героїні, добрі відьми — надзвичайні дівчата: і красуні, і розумниці. І це не важливо, що одна вийшла заміж за янгола, якого за статусом зобов’язує целібат, інша — за демона (теж янгол, тільки з протилежного табору), а третій сестричці шлюб давала жінка-священик. А як же інакше? Мусить же серіал якось довести свою толерантність сучасність та, вибачте за слово, негомофобність. І якщо немає позитивних героїв-гомосексуалістів, то хоча би феміністкам догодити. Добре, що хоч янгола «блакитним» не зробили. Низький вам за це уклін та подяка, творці серіалу.

Старійшини (це головні, які живуть на небі) не завжди мають рацію і деколи розуміють, що відьми з самого початку все робили правильно, і навіть визнають свої помилки, а любов в кінці-кінців перемагає зло. Також ні янголи, ні старійшини, ні відьми-сестрички не переймаються такою «дрібничкою», як сексуальна стриманість. І що вже після цього казати нам, безкрилим грішним глядачам по той бік екрану?

Варто додати, що усі ці серіали позначені зеленим кружечком, спеціальним графічним символом внизу екрану, який означає, що передача або фільм призначена для дітей, тому що майже не має в собі сцен, які могли б негативно вплинути на несформовану психіку дитини чи підлітка.

Авжеж, ці фільми вчать життя. Дають, так би мовити, життєві уроки, що не можна бути «гомофобами» (казати, що гомосексуалізм — то збочення і гріх), «старомодними святенниками» (вважати секс до шлюбу злом) та «зацикленими на штампі в паспорті» (можна і так пожити разом, а при перших негараздах без проблем перескочити у інше ліжко).

Моя бабуся двома словами характеризує усі сучасні фільми: «Голі стріляються». Не знаю чи вона має рацію (адже фільми бувають різні), але коли я дивлюсь, здавалось би, нормальну стрічку, їй постійно щастить зайти в кімнату під час сцени, коли на екрані крупним планом як не перше, то друге. І йди доведи їй після цього, що фільм взагалі-то порядний, з глибоким змістом та життєвою мудрістю.

А може має рацію бабуся — може й нема там жодної мудрості, лише голі та стріляються?

КРЕДО