Чагарник родини аралієвих висотою 1-3,5 м. Пагони прямі, засаджені тонкими шипами. Кора світло-сіра. Листки довгочерешкові, пальчасто-п’ятирозділені. Листочки з клиновидною основою, еліптичні, опушені по жилках. Цвіте в липні - серпні. Квітки дрібні, зібрані в кулясті, пухкі парасольки. Плід - кістянка, яка майже завжди утворюється лише на верхній, більшій парасольці. Дозріває у вересні - жовтні.
Елеутерокок поширений в Приморському та Хабаровському краях, в Амурській області і на півдні Сахаліну. Росте в долинах, на схилах гір, у хвойних і змішаних лісах, на згарищах і вирубках, утворюючи важкопрохідні зарості. Культура елеутерококу, крім Далекого Сходу, можлива в Західному Сибіру, на Україні і в інших районах нашої країни.
Розмножують насінням і відрізками кореневищ. Насіння проростає на 2-й рік. Для отримання сходів в 1-й рік насіння стратифікують, витримуючи 4-5 міс у вологому піску при температурі 18-20° C і 2-3 міс при температурі 3° С. Однак і такий прийом підвищує схожість насіння тільки до 40-50%. Обумовлено це тим, що частина насіння гине в процесі стратифікації і частина уражається грибковими захворюваннями ще на материнській рослині. Тому відразу після збирання їх треба витримати 1-2 год у 2%-ном розчині марганцевокислого калію. Елеутерокок невибагливий, росте на будь-яких грунтах, але вологолюбний. Віддає перевагу відкритим місцям з достатньою освітленістю. Насіння висівають навесні в грядки або лунки на глибину 2-3 см. Сіянці та розсаду висаджують на відстані 2 - 3 м. Грунт добре заправляють перегнилим гноєм і дерно-компостним грунтом. У 1-й рік життя розсада добре розвивається в умовах розсіяного світла. Надалі спеціальний догляд за рослинами не потрібен, за винятком поливів.
Найбільш ефективний спосіб розмноження елеутерококу вегетативний. Для цього використовують кореневища завдовжки 12-15 см, товщиною 0,5-1,5 см. Можна брати, і кореневищні порослі або готувати зелені живці. Садять їх в кінці червня - першій половині липня. Догляд за рослинами такий самий, як і при висадці розсади, вирощеної з насіння.
Ефірне масло, отримане з коренів, застосовують у парфумерії та кондитерській промисловості для виробництва безалкогольних напоїв і цукерок. Відвар коренів і порошок листя використовують, в тваринництві для підвищення виживаності молодняку великої рогатої худоби і курчат, плодючості та молочності самок норок, приросту маси кролів, телят, поросят і дорослих тварин, збільшення жирності і надою молока у корів, поліпшення якості хутра. Молоде листя використовують як приправу до рису та сої, з них отримують сурогат чаю. Вони є кормом для козуль і плямистих оленів.
Лікарською сировиною служать коріння і кореневища, іноді листя. Заготовляють їх з другої половини вересня, вибираючи добре розвинені рослини. Кореневища обтрушують від землі, швидко і ретельно миють у проточній воді, підв'ялюють на відкритому повітрі, видаляють відмерлі і уражені хворобами і шкідниками частини і обрубують залишки надземних пагонів. Сушать у сушарці при температурі 70-80° С або на горищі при гарній вентиляції. Готова сировина при згинанні має ламатися, а не гнутися, кореневища залишатися білим, слабоволокнистим, мати сильний аромат і пряний, терпкий смак.
Корені містять вуглеводи, ефірне масло, тритерпеноїди, стероїди, алкалоїди, феноли та їх похідні, фенолкарбонові кислоти, лігнани (елеутерозиди Д і Е), кумарини, хромони і флавоноїди. У листах знайдені тритерпеноїди, олеїнова кислота, алкалоїди та флавоноїди.
Препарати елеутерококу чинять загальнозміцнюючу, анаболічну, ранозагоювальну, протидіабетичну, протизапальну і гіпотензивну дію. Вони підвищують потенцію і стійкість до впливу екстремальних факторів, фізичну і розумову працездатність, затримують виведення вітаміну С з організму, втягують в обмін жири, знижують рівень холестерину в крові.
Настоянку кореня призначають для профілактики респіраторних захворювань, після рентгено-радієвого опромінення, при неврозах, психічних захворюваннях з нав'язливими станами, в комплексному лікуванні онкологічних захворювань, для лікування наслідків черепно-мозкової травми, при ранах, що погано гояться, цукровому діабеті, важкому прояві клімаксу, атеросклерозі , ревматичному ураженні серця, жирній себореї і ранньому облисінні, при хронічному запаленні жовчного міхура і слизової оболонки товстої кишки, а також у період одужання після важких виснажливих захворювань.
Для приготування настоянки 50 г кореневищ заливають 500 мл 40%-вого спирту або горілки і настоюють 15 днів. Зберігають у прохолодному місці в темній пляшці. Приймають по 20-40 крапель за 30 хв до їди. Курс лікування - 25-30 днів.
Настій готують з листя. Для цього 6 г подрібненої сировини заливають 1 склянкою гарячої води, кип'ятять у закритому емальованому посуді на водяній бані 10 хв, охолоджують при кімнатній температурі 45 хв, проціджують через два-три шари марлі й доводять обсяг кип'яченою водою до вихідного. Зберігають у прохолодному місці 3 доби. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день за 30 хв до їди. Курс лікування - 25-30 днів.
