Родина Шорстколисті — Boraginaceae

Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина 30—100 см заввишки. Корінь товстий, гіллястий, зовні майже чорний, всередині білий, крихкий, на зламі нерівний, на смак — терпко-липкий. Стебло порожнинне, крилате, особливо вгорі, від листків, що круто збігають униз; воно товсте, пряме. Листки нижні великі, звужені в крилатий черешок, довгасто-ланцетні, сидячі, шорсткі від волосків, які вкривають їх. Квітки зібрані в пониклі, вкриті листочками, завійки. Віночки їхні брудно-пурпурові або лілові, з відверненими назовні зубцями. Цвіте у травні — липні.

Де росте? Майже по всій території України — на левадах, поблизу канав, струмків, на пухких торфомінеральних грунтах, на торфовиськах.

Що й коли збирають? Корені, восени або навесні. Корені важко відмиваються. Добре відмиті, ріжуть на куски і сушать.

Коли застосовують? При катарі дихальних шляхів, при кровотечах, кровохарканнях, проносах, туберкульозі, як обволікальний засіб при всіх видах запалення слизової оболонки і протимікробний (алкалоїди циноглосин і лазіокарпін та глікоалкалоїд консолідин — отруйні; лікувальні речовини — слиз, пектини, гума, смолисті речовини, дубильні, летка олія і алантоїн, що стимулює ріст клітин і відновлення тканин).

Застосовують живокіст також при переломах кісток, оскільки в його кореневищах є багато органічно зв'язаного кальцію.

У вигляді чаю готують так. В 1 склянці окропу, не доводячи до кипіння, напарюють протягом 6—7 годин 2 чайні ложки подрібненого кореня живокосту. П'ють по 1—2 склянки на день, ковтками. При захворюваннях органів грудної порожнини (туберкульозі) напарюють не у воді, а в молоці і при вживанні чергують з пастою (тістом), зробленою зі стертого на порошок сухого або свіжого кореня живокосту, змішаного з 1—2 частинами меду; вживають не більше як по 1 чайній ложці тричі на день (при кашлі).

Мазь із живокосту застосовують при переломах кісток, кістковому туберкульозі, ларингітах тощо. Для цього потовчений свіжий корінь живокосту змішують (порівну) з топленим необленим свинячим салом (болезаспокійлива мазь). На рани, запалені суглоби, пошкоджені кістки, забиті місця, синяки накладають кашку, зварену з подрібнених коренів живокосту (сприяє регенерації тканин). При кровотечі з носа втягують у ніс сік із свіжого стебла живокосту. При катарах горла для полоскання використовують водний настій із суміші кореня живокосту, квіток калачиків лісових (мальви), пелюсток троянди городньої, дубової кори, квіток дивини скіпетровидиої, листків шавлії і кореня валеріани в співвідношенні 1,5 : 1 : 1 : 0,5 : 1 : 0,5 : 0,5 — беруть 4 столові ложки з верхом, заливають на ніч 1 л окропу, напарюють, в при користуванні, не доводячи до кипіння, підігрівають. Теплим напаром полощуть горло 6—7 разів на день. Шию на ніч змазують згаданою маззю, закутують її і стараються пропотіти. Болезаспокійливу мазь вживають ще також при запаленні вен, ішіасі, болях у куксах після ампутації, запаленні окістя, вивихах. Компресами і примочками з настоянки подрібнених коренів на 20% спирті лікують рани, що погано гояться (дія алантоїну).

Відвари і настої коренів живокосту виявляють протизапальну та обволікаючу дію, прискорюють загоєння ран, трофічних виразок, допомагають при різних ураженнях шкіри.

Препарати живокосту лікарського знижують кров’яний тиск, сильно збуджують дихання, підвищують тонус, посилюють скорочення мускулатури кишечника та матки, покращують апетит, покращують травлення при коліті, сприяють загоєнню ран.

Аллантоін, що міститься в живокості визначає його протипухлинну дію, його використовують для лікування виразки шлунку та дванадцятипалої кишки.

В народній медицині водяний відвар живокосту використовували при зовнішніх кровотечах, а також для лікування виразок, ран і набряків; корінь застосовували при туберкульозі легень, кістковому туберкульозі.

В народній медицині використовують корінь, а при його відсутності - траву.

Відвар кореня використовують для ван: для купання дітей (для зміцнення кісток), при переломах кісток, оскільки в його кореневищах є багато органічно зв'язаного кальцію.

Способи приготування:

Настій коренів.
2 ч. ложки коренів на 1,5 склянки холодної кип'яченої води. Настоювати 8 годин, процідити. Отриманий настій злити в окрему посудину, корінь вдруге залити склянкою кип’ятку, настояти 10 хвилин, процідити. Обидві порції настою змішати. Приймати по 0,5 л на день малими ковтками.

Відвар коренів.
10 г подрібнених коренів залити склянкою окропу. Тримати на водяній бані 15 хвилин, процідити, віджати, довести кип'яченою водою до початкового об'єму. Пити по 1 десертній ложці через 2 год.

Відвар коренів (для зовнішнього застосування).
10 г подрібнених коренів залити склянкою кип’ятку. Тримати на водяній бані 15 хвилин, процідити, віджати, довести кип'яченою водою до початкового об'єму. Відвар застосовують для примочок, полоскань, промивань і ванн.