Коли наші українські поля щедро колосяться житом-пшеницею, з-поміж хлібів сором’язливо виглядає квітка ніжно-синього кольору — волошка. Звісно, агрономи та добрі ґазди її не люблять, називають бур’яном, адже рослина забруднює посіви. Проте народні цілителі завжди з пошаною ставилися до волошки синьої. Латинська назва цієї квітки — Centaurea cyanus, яка походить від імені давньогрецької міфологічної істоти — Центавра, який соком волошки зумів залікувати рани, нанесені йому Гераклом.

Полікує нирки…
У квітках волошки містяться флавоноїди, ацетилен, кумарини, мінеральні солі калію, кальцію, магнію, заліза, міді. Також до складу входять аскорбінова кислота і вітамін А. Завдяки такому складу волошка має протизапальну, протимікробну, потогінну, сечогінну, легку жовчогінну, зміцнюючу дію.
У науковій медицині волошки сині вживають лише як легкий сечогінний засіб. Тож настої волошки рекомендують при набряках серцевого і ниркового походження, нефриті, циститах, уретритах (беруть 10 г квіток, заливають 200 мл окропу, настоюють на водяній бані 15 хв., охолоджують 45 хв., проціджують. Приймають по 1/4 склянки 2-3 рази на день перед їжею). Корисними будуть і поєднання. Наприклад, фітотерапевт Михайло Носаль при затримці сечі внаслідок запальних процесів у сечовивідних шляхах рекомендує гарячий настій суміші пелюсток волошки синьої, приймочок кукурудзи, трави грижниці (по 10 г), трави хвоща польового (5 г), кореня бузини трав’янистої, листків мучниці звичайної, березових бруньок (по 15 г). Вживають 5 разів на день по 1 столовій ложці.
У клінічних умовах встановлено, що водні екстракти волошки синьої стимулюють жовчовиділення та жовчотворення. Проте ця здатність рослини мало виражена, тож при хворобах печінки її застосовують лише в поєднанні з іншими жовчогінними травами.
Оскільки препарати з волошки характеризуються антисептичними та протизапальними властивостями, їх застосовують, зокрема, при кон’юнктивіті, ячменях, бо вони не подразнюють слизових оболонок очей. Свіжі подрібнені квітки та листя допоможуть загоїти рани.

…та допоможе схуднути
Відвари і настій з волошок не тільки виводять зайву рідину з організму, але й сприяють спалюванню жирів. Волошка допомагає покращити травлення, в результаті чого жирна їжа, яка потрапляє в організм, розщеплюється, і жири не відкладаються “про запас”, а виводяться з організму. Крім цього, при вживанні волошки з організму виводяться шлаки, токсини, шкідливі речовини.

Кому не можна
Не експериментуйте і завжди радьтеся з лікарем, перш ніж приймати настої чи відвари волошки. Адже вони вважаються слаботоксичними препаратами, тож можуть підійти не всім. Заборонено вживати волошку вагітним жінкам, маленьким дітям, при індивідуальній непереносимості, а також при маткових кровотечах чи порушеннях згортання крові.

І волосся не випадатиме, і вугрі не турбуватимуть
Застосовують волошку і в косметологічних цілях. Шкіра навколо очей, яка відрізняється особливою чутливістю, добре сприймає маски і примочки з волошки. Ця ніжна синя квітка здатна повернути очам сяйво і блиск, усунути набряки та мішки під очима. Якщо після тривалого навантаження в очах з’явилося характерне почервоніння, покладіть на повіки ватні тампони, змочені у відварі волошки. При сухій шкірі рук, обличчя і шиї допоможуть ванночки з волошки, примочки і протирання. Від вугрів, прищів і проблем зі шкірою також врятує настій волошки у вигляді компресів. Причому, щоб відчути особливий ефект, потрібно робити “контрастні” компреси: половину настою накладати теплим, другу половину — холодним вигляді. Повторити кілька разів, закінчувати процедуру холодним компресом. При фурункулах краще застосовувати у суміші з кропивою, нагідками, хвощем та чередою. Ефективна волошка і при випаданні волосся. Раз на три дні протягом місяця в шкіру голови потрібно втирати гарячий настій волошки синьої. Змивати його не потрібно.

Коли і як заготовляти?
Цвіте волошка в червні-липні. Збирають лише крайові, сині або голубі квітки (побляклі не мають виражених корисних властивостей) зразу ж, як тільки розпускаються квіткові кошики. Сушать їх у темному місці, яке добре провітрюється. Рослинну сировину зберігають не більше двох років у темному місці.
Параня ВОЛОШКОВА