Звідки беруться страхи?

Причини виникнення страхів у дітей можуть бути різні. В кожному окремому випадку треба аналізувати індивідуальну історію дитини.

Слід сказати, що деякі страхи є віковими і природними на відповідному етапі дорослішання дитини. Вони можуть виникати в певному віці і через деякий час зникати.

За всіма дитячими страхами стоїть один глибокий базовий страх — страх смерті. він притаманний і дорослим, тому не бійтеся говорити з дитиною про це, діліться своїми думками і почуттями щодо цього.

Як допомогти дитині побороти свій страх?

Дитина сприймає інформацію не стілки через слова і осмислення сказаного, як через почуття та емоції.

Тому для початку дитині треба роз’яснити природу того, чого вона боїться, і показати, де є реальна небезпека, а де її немає. От наприклад, якщо дитина боїться грому, то можна пояснити, що це тільки дуже сильний звук, який не є небезпечним.

Затим — і це найголовніше — варто вникнути і почути, чого саме дитина так боїться, чого собі уявляє, про що думає. Оскільки дуже часто дитячий страх є нелогічним та ірраціональним, то і позбуватись його можна нелогічним способом: через гру, мистецтво, світ фантазій, в якому живуть казкові герої та захисники, які завжди перемагають зло.

Ефективний спосіб подолати дитячий страх — це допомогти дитині не уникати його, а навпаки, в ігровій формі, через казку, малюнок, ліпку зустрітися зі своїм страхом.  Тобто намалювати його, зліпити, перетворитись на нього і прожити хвилюючу зустріч зі своїм страхом, і тоді є різніваріанти: або домовитись про мир і спокій зі страхом, або потоваришувати з ним, можна  задобрити, подарувати щось, можна покликати на допомогу, зрештою можна знищити його — порвати, затоптати, побороти. При цьому завдання батьків — супроводжувати та співпереживати кожен із цих кроків разом з дитиною.

Якщо не допомогти дитині впоратися зі своїм страхом, це може призвести до серйозніших проблем — замкнутості, невпевненості, тривожності, неврозів.

Як себе поводити, коли дитина боїться?

Найперше, вірте своїй дитині і знайте, що це реально для неї, навіть якщо для вас дитячий страх чиглядає абсурдним. не можна заперечувати наявність страху в дитини, ігнорувати, тим більше соромити або казати: «Не вигадуй!», «Хлопчики привидів не бояться» Для дитини це справді серйозно. Якщо вона вірить, що через балкон можуть влізти грабіжники, а в тріщині на стіні хтось живе, для неї це справжнісінька реальність. Заперечуючи дитячі страхи, ви відштовхуєте дитину від себе і залишаєте її сам на сам зі своїм страхом.

Створюйте сприятливу атмосферу вдома, проводьте час разом, більше обіймайте свою дитину.

Переконайте свою дитинуі дайте їй відчути, що ви її захисник, що ви розумієте і приймаєте всі її переживання, і що б не сталося — будьте завжди на її боці.

Придумайте разом ще якихось захисників для дитини, намалюйте або зліпіть їх. Це можуть бути улюблені казкові герої, ангели, люди з життя.

Долайте свої страхи, відкрито говоріть про свої почуття та переживання, тоді дитина зрозуміє, що страх — це частина життя.

І найголовніше, дитячий страх, як і все в житті, лікується любов’ю і прийняттям. Бо написано в Святому Письмі: «Там, де є страх — немає любові». тому передусім зціляйте свою дитину любов’ю, а тоді використовуйте всі інші способи.

Мар’яна Мондик, психолог