Запорукою вихованості школярів є дотримання єдиних вимог та співпраця батьків і педагогів
Завданнями школи є не тільки дати учням знання, але і підготувати до дорослого життя, наповненого правилами та нормами поведінки з метою збереження життя і здоров'я людини. За час навчання в початковій школі учень повинен усвідомити, що порушення норм і правил поведінки не тільки засуджується суспільством, але може призвести до серйозних негативних наслідків, травм. Тому, з метою попередження виникнення негативної ситуації, учень молодшого шкільного віку повинен чітко усвідомити, що за порушення правил і норм поведінки потрібно нести відповідальність, може бути покарання.
Молодший шкільний вік - дуже відповідальний період шкільного дитинства, від повноцінного проживання якого залежить рівень інтелекту й особистості, бажання і вміння вчитися, упевненість в своїх силах.
Зміна соціальної ситуації розвитку полягає у виході дитини за рамки сім'ї, у розширенні кола значущих осіб. Особливе значення має виділення особливого типу відносин із дорослим, опосередкованих завданням (дитина - дорослий - завдання). Учитель - це дорослий, з оцінкою якості навчальної роботи. Шкільний вчитель виступає як представник суспільства; носій соціальних образів.
Молодший шкільний вік - період вбирання, накопичення знань, період засвоєння. Успішному виконанню цієї важливої життєвої функції сприяють характерніособливості дітей цього віку:
довірливе підпорядкування авторитету,
підвищена сприйнятливість,
вразливість,
наївно-ігрове ставлення до того, з чим вони зіштовхуються.
У молодших школярів кожна із зазначених особливостей виступає, головним чином, своєю позитивною стороною, і це неповторна своєрідність даного віку.
Зі вступом до школи змінюється весь лад життя дитини, змінюється режим, складаються певні відносини з оточуючими людьми, перш за все з учителем.
У цьому віці діти опановують нові знання, вміння та навички. Їм хочеться вчитися правильно, красиво писати, читати, рахувати. Поки вони тільки вбирають знання. І цьому дуже сприяють сприйнятливість і вразливість молодшого школяра.
Початок молодшого шкільного віку визначається моментом вступу до школи. У цей період відбувається подальший фізичний і психофізіологічнийрозвиток дитини, забезпечує можливість систематичного навчання в школі.
Початок навчання в школі веде до корінної зміни соціальної ситуації розвитку дитини. Вся система життєвих відносин дитини перебудовується і багато в чому визначається тим, наскільки успішно він справляється з новими вимогами. Провідною в молодшому шкільному віці стає навчальна діяльність. Вона визначає найважливіші зміни, що відбуваються в розвитку психіки дітей на даному віковому етапі. У рамках навчальної діяльності складаються психологічніновоутворення, які характеризують найбільш значущі досягнення у розвитку молодших школярів і є фундаментом, які забезпечують розвиток на наступному віковому етапі.
Перехід до систематичного навчання пред'являє високі вимоги до розумової працездатності дітей, яка у молодших школярів ще нестійка, опірність стомленню низька.
Найважливіші новоутворення виникають у всіх сферах психічного розвитку: утворюються інтелект, особистість, соціальні відносини. Провідна роль навчальної діяльності в цьому процесі не виключає того, що молодший школяр активно включений і в інші види діяльності, в ході яких удосконалюються й закріплюються нові досягнення дитини, наприклад, заняття спортом,мистецтвом, гра.
Глибокі зміни, що відбуваються в психологічному вигляді молодшого школяра, свідчать про широкі можливості розвитку дитини на даному віковому етапі. Протягом цього періоду на якісно новому рівні реалізується потенціал розвитку дитини як активного суб'єкта, що пізнає навколишній світ і самого себе, що здобуває власний досвід в цьому світі
У молодших класах застосовуються такі міри покарання, які виступають в якості природних наслідків скоєних вчинків. Наприклад, вчитель вимагає від учня: «Насмітив у класі - прибери», «Зіпсував парту - полагодь її».
Приступаючи до процедури покарання, треба на початку буквально в декількох словах згадати якісь позитивні досягнення учня, протиставивши їм провину. Ці кілька слів доведуть школяреві справедливість вихователя і дозволять правильно сприйняти покарання.
Якщо дитина щиро розкаюється у скоєному, якщо обіцяє такого не повторювати, якщо вихователь і члени дитячого колективу маютьпідставивірити його словам і він раніше не зловживав довірою оточуючих, то є сенс його пробачити.
Методом покарання треба користуватися дуже обережно. З одного боку, незаслужене покарання або накладене в образливій формі озлоблює, ображає вихованця, провокує його діяти на зло вихователю. З іншого - відсутність покарань або їх зайва ліберальність можуть призвести до неорганізованості, непослуху, зниження авторитету вихователя, а зловживання ними - до конфліктів і жорстокості окремих вихованців або окремих груп.
А.С. Макаренко вважав, що сенс покарання в тому, щоб погасити, знищити конфлікт, а не розпалити його знову.
Покарання у жодному випадку не повинен принижувати гідність учня, воно повинно бути справедливим, ретельно продуманим. Це сильнодіючий метод. Треба дотримуватися правила: за один проступок - одне покарання. Метод покарання дуже індивідуальний: за один і той же вчинок одного можна покарати, а іншого підтримати. Наприклад, дитина - забіяка, вічно всіх ображає. Інший побився, захищаючи молодшого (ображене власну гідність або честь іншої людини). Не можна карати великі групи вихованців або цілі класи, так як це призводить до кругової поруки та колективним протидії вихователю. Покарання всього колективу допускається вкрай рідко і лише за умови високого рівня його розвитку, оскільки в такому, колективі високий рівень відповідальності один за одного.
Треба категорично виключити з виховної роботи такі покарання, як образа дітей та фізичний вплив на них. Саме вони, перш за все, порушують нормальні відносини між вихованцями та педагогами і приносять найбільшу шкоду у благородній справі виховання дітей. Покарання повинні застосовуватися по можливості рідко, тільки , коли без них обійтися не можна ніяк.
При покаранні негативна оцінка повинна даватися не учневі взагалі, не його особистості в цілому, навіть не його поведінці в повному обсязі, а конкретному проступку. Покарання повинні бути лише за умисні проступки, за свідоме порушення інтересів інших; людей і суспільства. Не можна карати дитину за те, що він випадково впустив пенал або навіть портфель під час уроку.
Краще спочатку застосовувати більш слабкі методи покарання, а при повторних випадках переходити до більш чутливих. Можна уявити собі деяку градацію покарань - від слабших до сильніших. Вони могли б розташуватися таким чином:
♦ незадоволення педагога, виражене мімікою, поглядом, пластикою;
♦ його непряме негативне висловлювання про проступок учня;
♦ словесне зауваження, що містить негативну оцінку;
♦ попередження порушника;
♦ обговорення проступку у групі;
♦ офіційну догану;
♦ виключення з класу тимчасове або постійне. Втім, це покарання має застосовуватися тільки в крайньому випадку, надзвичайно рідко.
На одного, наприклад, добре впливає просте зауваження, а по відношенню до іншого за той же вчинок іноді доводиться застосовувати більш суворі заходи. Це залежить від особливостей характеру учня.
Не можна дати загальних рецептів у питанні про покарання. Кожен вчинок є завжди індивідуальним. У деяких випадках найбільш правильним є усне зауваження навіть за дуже серйозний проступок, в інших випадках - за незначний проступок потрібно накласти суворе покарання.
Навіть медицина лікує від однієї і тієї ж хвороби різних людей по-різному. Тим більш індивідуальний підхід необхідний у вихованні, і особливо в застосуванні покарань. Будь-який захід впливу застосовується з урахуванням індивідуальних особливостей, умов, в яких вчинено проступок, ступеня вини учня і його бажання виправитися. Так, якщо учень добре усвідомив свою провину, вибачився перед вчителем, його не обов'язково карати. Формалізм в застосуванні покарань особливо шкідливий і неприпустимий. Важливо урізноманітнити стягнення залежно від віку та індивідуальних особливостей учнів.
Застосування заходів впливу пов'язано також і з привчанням до дисциплінованої та організованої поведінки. Наприклад, зауваження, обговорення поведінки на педагогічній раді та інші прийоми покарання привчають школярів до самоконтролю, до дисциплінованості й організованості.
Покарання, як правило, слід застосовувати відразу ж за провиною. Інакше воно не розглядається школярем як органічне і неминучий наслідок порушення вимог педагогічного та дитячого колективів. Але іноді педагог, перш ніж покарати учня, пропонує йому подумати про свою поведінку, оцінити свій вчинок і після цього прийти для пояснення, для бесіди. Воно дозволяє вихованцю в спокійній обстановці осмислити і оцінити свій вчинок, зробити з нього необхідні висновки.
Покарання- це гальмування і корекція неправильної поведінки вихованців за допомогою негативної оцінки їх дій.
У вихованні школярів застосовуються такі види покарань, як:
Б. Скіннер, один з основоположників теорії виховання як формування поведінки за допомогою позитивних і негативних підкріплень, висуває деякі альтернативи покарання у вихованні: вседозволеність, коли відповідальністьза поведінку цілком перекладається на самого вихованця.
А.С. Макаренко цілком виразно сказав: покарання настільки ж звичайний метод виховання, як і всі інші. Без нього виховання неможливо. Потрібно тільки забезпечити педагогічно виправдане його застосування в розумному поєднанні з іншими методами.
Вибіртого чи іншого методу залежить від конкретної обстановки, яка, як правило, обумовлюється рівнем розвитку учня, змістом педагогічного процесу і т.д.
Одним з методів педагогічного процесу є покарання - гальмування негативних проявів особистості за допомогою негативної оцінки її вчинків, породження почуття провини, сорому і каяття.
Треба відзначити, що будь-яке покарання має бути допоміжним методом, коли вже не можуть допомогти ніякі інші способи. Покарання коректує поведінку дитини, дає йому ясно зрозуміти, де він помилився, викликає почуття незадоволеності, дискомфорту, сорому. Цей стан викликає в школяра потреба змінити свою поведінку. Але покарання ні в якому разі не повинно завдавати дитині страждання, ні фізичного, ні морального. У покарання не може бути пригніченості, тільки переживання відчуженості, але тимчасове і не сильне.
Засобами методу покарання виступають:
- виключення зі школи і направлення в школу для важковиховуваних.
Може застосовуватися і така форма покарання, як зміна ставлення до вихованця з боку вчителя або класного колективу.
Розглянемо умови, за яких можливе використання покарань у вихованні школярів. Поєднання вимогливості з повагою до учня. В основу застосування покарань у школі належить вимогливе, але разом з тим чуйне та уважне ставлення до особистості.
В основі виховання в школі лежать любов і повага до дітей. Але любити і поважати дітей - це не значить балувати їх, постійно доставляти задоволення.Любов до дітей важливо поєднувати з високою вимогливістю. Вимогливість передбачає використання у необхідних випадках різних мір покарання.
Покарання має сенс тільки в тому випадку, якщо учень переживає свою провину.
Якщо учні знають, за що і чому вони покарані, вони ясніше представляють шляхи усунення недоліків. Тому, перш ніж накласти стягнення, слід поговорити з учнем, вимагати від нього пояснень з приводу скоєного проступку, з'ясувати мотиви, що спонукали його зробити проступок, і обставини, при яких він був складений.
Справедливе і усвідомлене покарання розглядається школярем як необхідний засіб підтримання дисципліни і порядку в школі.
Покарання, як правило, застосовуються індивідуально по відношенню до дійсних винуватців. Досвід показує, що покарання всього класного колективу або групи учнів за порушення порядку не досягає мети. Учні в таких випадках покривають порушників. У них розвивається почуття кругової поруки і неприязні до педагогів, які карають не тільки порушників дисципліни і порядку, але іноді і неповинних у цьому учнів.
Щоб покарання були справедливими, необхідно карати лише безпосередніх винуватців, які вчинили той чи інший проступок
Не ображаючи особистої гідності учня, слід разом з тим в категоричній формі засудити негідну поведінку і вимагати змінити його.
Інколи під час уроку, на екскурсії або прогулянці учні виявляють неорганізованість, порушують дисципліну і порядок. Чи може вчитель або класний керівник не помічати це? Тому зауваження зазвичай адресується не до всіх учнів, а лише до винних.
При засудженні негативних вчинків слід засуджувати конкретний вчинок, а не особистість в цілому.
Іноді учні допускають неодноразові порушення дисципліни і не виявляють необхідних зусиль до свого виправлення. Їх можна викликати на педагогічну раду для навіювання. Там вони пояснюють свою поведінку,вислуховують поради вчителів, директора школи, представників батьківської громадськості. Цей захід має великий виховний вплив. Навіть ті учні, які не піддаються впливу з боку вчителя або класного керівника, після виклику на педагогічну раду ведуть себе краще.
Нерідко учнів викликають на засідання педагогічної ради лише для того, щоб домогтися від них визнання провини і обіцянки виправитися. Звичайно, це має деяке значення. Але не можна обмежуватися лише цим. Важливо переконати, що учень порушує свій обов'язок, що його поведінка підриває честь школи. Не менш важливо показати шляхи виправлення поведінки.
Опора на учнівський колектив. Досвідчені педагоги, застосовуючи покарання, спираються на допомогу і підтримку учнівського колективу. Хороший колектив зазвичай засуджує неправильні дії свого товариша. Це засудження вельми ефективно. Педагогу в цьому випадку немає потреби застосовувати серйозні покарання. Він може обмежитися простим зауваженням. Зустрічаються учні, які й після цього не виявляють бажання виправитися, продовжують порушувати дисципліну. По відношенню до них застосовуються більш серйозні міри покарання (догана, виклик на педагогічну раду).
Якщо покарання підтримують всі учні, він справляє сильний вплив на винного учня, звичайно, за умови, якщо він дорожить думкою колективу. Окремі випадки порушення дисципліни нерідко передаються на розгляд органів учнівського колективу. Як би не був запущений у виховному відношенні учень, він не може не рахуватися з думкою товаришів.
У школі застосовуються різні види і форми педагогічних заходів впливу. Вони досягають своєї мети, перш за все за умови органічного поєднання з іншими методами виховання. Вони виконують допоміжну роль і сприяють в основному виправлення поведінки учнів. Особливо велике значення мають поєднання вимогливості з повагою, дотримання педагогічного такту, опора на учнівський колектив і врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів.
