У Вірменії, в Малій Азії, Мелітин був відомий постоєм римського війська. Те місто в III сторіччі прославилось багатьма св. мучениками, які віддали своє життя за Христа. Між тими героями перше місце займає св. мученик Полієвкт.
Він був багатим старшиною римської армії, грецького походження. Були в нього жінка Павлина й син. Серед численних приятелів мав він одного найсердечнішого друга, Неарха — дуже ревного християнина, який часто з Полієвктом розмовляв на релігійні теми та розказував своєму другові про Христа й християнську віру, доказуючи йому фальши­вість і гидоту ідолопоклонства. Читав йому різні місця зі Святого Письма. Та дружба мала на Полієвкта га'рний вплив, бо хоч ще поганою, був все ж чесною людиною.
У той час імператори Декій і Валерій почали криваво переслідувати християн. На площах і вулицях проголосили імператорський декрет, за яким усі християни під загрозою втрати майна й життя мали принести жертву поганським божкам. Коли Неарх почув про це, почав приготовлятись до кривавої жертви за Христа-Царя та його святу справу. Боявся тільки, що його друг Полієвкт, наляканий мукою й смертю переслідуваних християн, може залишитись назавжди поганином. Полієвкт, побачивши на лиці Неарха смуток, запитав його про причину. Неарх відповів йому, що незабаром закінчиться їхня дружба: він як християнин піде на муки, а Полієвкт покине його. Та Полієвкт, на превелику радість Неарха, заявив, що він уже повірив у Христа та готовий явно визнати віру в одного правдивого Бога. І ще розказав Неархові, як недавно з'явився йому Христос, який зняв з нього військову уніформу, а одягнув його в іншу, дуже дорогу й ясну одежу та ще дав йому крилатого коня. Все це означало, що з земного лицаря стане Полієвкт лицарем неба, куди переїде незабаром на крилатому коні св. мучеництва. Втішений тим, Неарх повчив ще свого друга, що мученицька смерть буде для нього св. Хрищенням. Тоді Полієвкт пішов назустріч їй, прилюдно визнавши християнську віру. На знак того він порвав імператорський едикт і порубав поганських божків, що їм поклонявся нетямущий народ.
Коли про той виступ Полієвкта довідався Фелікс, його тесть, якому імператор доручив виконання наказу щодо мучення християн, дуже засмутився, бо знав, що зятя ніщо не зможе врятувати, через що потерплять його жінка й дитина. Почав вмовляти Полієвкта повернутися до поганства. Коли жодні переконування тестя не мали успіху, Фелікс послав дочку, щоб вона сама просила свого чоловіка відректися Христа й повернутися до старої віри батьків, до неї й сина, щоб вони могли далі разом щасливо жити. У відповідь жінці Полієвкт так гостро висміяв стару поганську віру та її божків, а з такою любов'ю й силою визнав свою вдру в Христа, що багато з присутніх поган навернулись до правдивої віри. Побачивши те, судді винесли йому смертний вирок.
Коли Полієвкт вже йшов на страту, то побачив між людьми свого приятеля й духовного батька — Неарха. Звернувшись до нього, сказав: "Прощай, мій друже, кріпись і пам'ятай про нашу умову!" Потім охоче схилив свою голову під меч та прийняв св. Хрищення крові, що зробило його християнином, безсмертним героєм і учасником вічного щастя.

Неарх зібрав у хустку святу мученицьку кров свого вірного друга, а найревніші християни з любов'ю поховали його тіло. Ту кров Неарх поклав 25 грудня в місті Каненео, а також написав історію мучеництва св. Полієвкта. Той життєпис передав Неарх християнинові Тимотеєві, а він зробив копії й порозсилав по різних християнських громадах для читання 25 грудня й 10 січня по церквах.
На честь св. мученика Полієвкта поставили пізніше в Мелітині (перед 377 р.) церкву, про що довідуємось з життє­пису св. Євтимія, де є згадка, що його батьки ходили в Мелітині до церкви св. Полієвкта. Згодом перенесли мощі св. Полієвкта до Царгорода, де Юліянна, дочка імператора Валентіана, збудувала на його честь прегарну церкву. Св. Григорій Туронський зауважує, що в Царгороді вшано­вували св. Полієвкта як месника за зламання присяги; до його церкви приводили злочинців для визнання провин, а коли хтось казав неправду, Бог відразу посилав на нього кару. У Франції королі під час укладання договорів, поряд з іменами св. Іларія й Мартина, призивали також ім'я св. Полієвкта як св. месника, що каратиме за недотримання умов договору.
У греків є передання, що Неарх, приятель св. Полієвкта, також прославив Христа мученицькою смертю. Вони вшановують його пам'ять 22 квітня.