Цей преподобний отець наш Євтимій був спершу мирянин, людина благочестива, який чесно жив у подружжі. Зворушився-бо душею і, полюбивши Бога всім серцем, покинув світ і все, що в світі, відкинув ласку дружини і пішов у пустелю, у якій зі звірами поселився і, з бісами борючись, жив як один із стародавніх пустельників, зиму і спеку терплячи, постом і трудами плоть свою умертвляючи, безнастанними молитвами оживлюючи душу свою. І так він жив чеснотливо, що життя його ангелів здивувало, і застрашив бісівську гординю. Був же наставником інокам, учням своїм добрим учителем, як дітям батько виявився, до спасительного їх наставляючи шляху, по ньому й сам прямував літа достатні і досяг доброго пристанища, і тепер після численних трудів спочиває там, де пробувають ті, котрих прикликав до себе Господь, говорячи: "Прийдіть до мене, усі струджені та обтяжені — і я вас заспокою".

Житія цього преподобного Євтимія Нового не знайшов більше ніде, тільки в службі, в Мінеї йому покладеної, зміг звідати і тут це виклав.