Всі люди на землі розуміють, що вода є найнеобхіднішою запорукою життя, а Всесвітня організація охорони здоров'я подає таких десять фактів про нестачу води у світі:
1. Брак води відчутний навіть у тих місцевостях, де йдуть сильні дощі і є багато джерел питної води.
2. Кожна третя людина на Землі наражається на проблему нестачі води. Ситуація погіршується зростанням населення, урбанізацією територій і збільшенням витрат води на сільське господарство і промислове виробництво.
3. Близько п'ятої частини населення планети (1,2 млрд. людей) живе на територіях із недостатньою кількістю води. Чверть населення Землі, яке живе у країнах, що розвиваються, відчуває брак води через недостатньо розвинуту інфраструктуру подачі питної води з річок та акведуків.
4. Часто люди змушені брати питну воду з потенційно небезпечних для здоров'я джерел. Брак води також означає, що вони не можуть нормально купатись і прати свій одяг.
5. Погана якість води може нести небезпеку поширення таких інфекційних хвороб як холера, тиф, тифоїдна лихоманка, дизентерія, чума.
6. Нестача води змушує людей тримати запаси води вдома. Через це зростає ризик її побутового забруднення. Такі умови є сприятливим середовищем для розмноження москітів - переносників малярії, лихоманки Денге та інших небезпечних хвороб.
7. Брак води загострює проблему недостатньо раціонального її розподілу.
8. Нестача води у бідних країнах змушує використовувати забруднену поду для потреб сільського господарства. 10% населення планети споживає в їжу продукти, вирощені на забрудненій воді, які є джерелом небезпечних хімікатів і бактерій.
9. До 2015 року, згідно з метою №7 проекту «Розвиток тисячоліття» (Millennium Development Goal), планується вдвічі збільшити рівень забезпеченості людей питною водою і санітарно-гігієнічними умовами.
10. Вода - одвічне джерело життя на планеті. Якщо уряди та громадські організації ставлять у перелік своїх головних завдань постачання якісної води для людей, то й люди мають знати, як захищати і берегти цей дорогоцінний ресурс у повсякденному житті.
Підсумковим фактом про цінність води й інших природних ресурсів, дарів Божих є те, що у світі все взаємопов'язане. Тобто варто наголошувати: недостатньо є тільки висвітлювати проблему фактами. Більш вагомим було б те, щоб усі люди мали доступ до води й інших ресурсів, а не тільки ті, хто має за що їх здобути чи придбати. Кожний житель землі має святий обов'язок бути до певної міри аскетом по відношенню до природи, щоб ніхто інший не був обділений її ресурсами, щоб використання природних багатств не призводило до стихійних лих. А ще краще було б якби ВООЗ внесла до переліку фактів правду про те, що природні ресурси мають цілющі властивості і допомагають тим людям які вірують у Творця тих самих ресурсів. Показовим прикладом є Йорданська вода, коли молитва священика, яка є духовним явищем за своєю природою, змінює фізичну структуру води, надаючи їй іншого виміру, інших властивостей, особливої сили. Якщо сучасний світ усвідомить потребу саме такої води, то, з Божою допомогою, вирішиться і проблема нестачі всіх інших ресурсів землі.

МІСІЙНИЙ: Щоб Господь підтримував старання працівників служби охорони здоров'я найбільш убогих регіонів, що опікуються хворими і похилими віком.

У тих регіонах, де хворі і похилі віком люди відчувають себе обділеними медичною допомогою, дехто пропонує як вихід із ситуації страхову модель медицини. Але фахівці кажуть, що така система не зможе тривалий час генерувати стільки грошей, щоб покривати всі медичні витрати, а тому буде недоцільною. І потрібен інший шлях - залучення якомога більше населення до фінансування медичної допомоги й збільшення грошового обороту у цій сфері.
Яким шляхом іти бідним державам в майбутнє, щоб люди відчули себе людьми, а працівники охорони здоров'я були захищеними і мали щире бажання опікуватися знедоленими, залишається питанням без відповіді. Церква, зі свого боку, може подати приклад жертовної праці матері Терези з Калькутти. Вона, не маючи навіть таких умов для праці, які мають убогі регіони тепер, зуміла створити модель допомоги, де потребуючі і ті, хто допомагав, ставали найперше багатими в Бозі, а вже тоді вирішувалися і всі насущні проблеми.

МІСЦЕВИЙ: Щоб ченці та черниці сміливо свідчили Істину Христового Євангелія в нашому народі.

Свідчити Істину Христового Євангелія означає віднаходити розгублені людські душі, так іншими словами можна виразити думку Святішого Отця Венедикта XVI. Розгублені в тому розумінні, що через свій егоїзм, індивідуалізм, байдужість сучасні люди бачать перед собою непевність завтрашнього. Це відбивається навіть у мистецтві. Фільми, які знімають, картини котрі пишуть митці тепер, показують інших людей у чорно-сірих тонах, а їхні життєві історії без логічного кінця. Спокій, впевненість і радість можемо бачити тільки в очах осіб, які живуть іншими мірками, в серцях яких побував живий Христос. Хто зустрівся один раз з Христом, не забуде цієї зустрічі, але буде спрямовувати всі свої зусилля щоб ще хтось відкрив своє серце і впустив Спасителя, ставши таким чином сам сміливим спасителем, рятівником.

ПОКРОВИТЕЛЬ НА ЛЮТИЙ
СВЯЩЕННОМУЧЕНИК ВЛАСІЙ

Священномученик Власій, єпископ Севастійський, відомий своїм праведним, благочестивим життям. Він був одностайно вибраний жителями і рукоположений в єпископа міста Севастії. Було це за царювання римських імператорів Діоклетіана і Лікинія - жорстоких гонителів християн. Святий Власій скріплював християн, відвідуючи в'язниці, а також підтримував мучеників.

Під час переслідувань Власію довелося віддалитися в гори, де він оселившись в печері, провадив благочестиве життя у подвигах та безустанній молитві. Місцеві мисливці донесли панові, що на горі ховаються християни, і він повелів схопити їх. Проте послані знайшли лише севастійського єпископа. Прославляючи Бога, що закликає його на подвиг, святий Власій пішов за воїнами, зціляючи по дорозі хворих і здійснюючи багато чудес.

Агріколай - місцевий управитель, зустрів єпископа улесливими словами, назвавши його «другом богів». Святий відповів на вітання, але язичницьких богів назвав бісами. Тоді його жорстоко побили і вкинули до в'язниці.
Наступного дня святого Власія знову привели до Агріколая, і знову він непохитно сповідував віру в Христа. Правитель наказав кинути мученика в озеро. Святий, підійшовши до води, осінив її хресним знаменням і пішов, як по суші. Звернувшись до язичників, що стояли на березі, святитель запропонував їм йти до нього, призвавши в допомогу своїх богів. На це насмілилось 68 людей з оточення управителя, і всі, увійшовши до води, негайно потонули. Святий же, покоряючись повелінню ангела, що з'явився йому, повернувся на берег.

Агріколай, сильно розлючений тим, що втратив найкращих слуг, наказав убити святого Власія. Це відбулося близько 316 року. Мощі священномученика Власія перенесено на Захід під час хрестових походів, частинки їх зберігаються в багатьох країнах Європи.

о. Христофор ГАНИНЕЦЬ,ЧСВВ

charnetskyj.org.ua