«Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було
більшого від Івана Хрестителя» (Мат. 11, 11)
Між різними Святими, що
їх почитає Східна Церква особливим культом славиться св. Іван
Хреститель, Господній Предтеча. Він єдиний з усіх Святих після Божої
Матері, що має свій празник Зачаття і празник Різдва. Про його великий
культ у Східній Церкві найкраще свідчать аж шість празників у його честь
на протязі церковного року: Празник Зачаття, Різдва, Усікновення, Перше
і Друге Знайдення Голови, Третє Знайдення Голови і Собор після празника
Богоявлення. — Тож погляньмо на його особу й на його культ у Східній
Церкві.
Особа св. Івана Предтечі
Його особа поміж Святими Старого Завіту особливо
визначна, незвичайна і геройська. Св. Іван Хреститель це велетень духу,
що стоїть на грані двох заповітів: Старого й Нового. Він завершує
пророків та відкриває апостолів. Він не тільки пророк, але й
предтеча-вістун, хреститель і мученик. Він єдиний мав ласку хрестити
Того, про якого інші пророки тільки пророкували і в дусі бачили. Він був
очищений від первородного гріха ще в лоні своєї матері.
Ще до його народження ангел Господній промовив до його
батька Захарії: «Він буде великий в очах Господніх» (Лука 1, 15). І він,
справді, став великий своїм геройським життям, геройською наукою і
геройською смертю. Сам Ісус Христос каже про нього: «Той був світич,
який палає і світить» (Ів. 5, 35).
Його життя - це безперервний ланцюг жертви й покути.
Він голосить науку, якої до нього ще ніхто не голосив: про хрещення і
покаяння, про близькість небесного царства, про появу й живу присутність
Месії Спасителя. Він указує пальцем на Месію і хрестить його в ріці
Йордані.
Св. Іван Хреститель відважно вказує на всякі людські
гріхи і погіршення. Він сміливо говорить до гордих фарисеїв: «Гадяче
поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву?» (Лука 3, 7).
Він не боїться прилюдно картати гріхи і погіршення царського палацу:
Іван же казав Іродові: «Не личить тобі мати жінку брата твого» (Мк. 6,
18).
Його геройське життя і науку завершує геройська смерть.
Він помирає, як воїн у битві і віддає своє життя за найвищі ідеали:
службу Богу і своєму народу. Тож по всі часи він був і буде вічним
символом героя-борця за те, що святе, Боже, піднесене й вічне.
Його геройський характер, небуденні чесноти і визначну
роль оспівує наше Богослужіння у дні його празника Різдва, даючи йому
різні похвальні назви, «могутній проповідник покаяння», «світильник
світла», «зірка Сонця правди», «найбільший пророк», «великий предтеча»,
«найбільший з усіх пророків», «вселенський апостол», «справжній друг
Жениха Христа», «світла зірка», «богознаменний голос», «проповідник
Агнця Божого і Слова», «кінець пророків і початок апостолів», «земний
ангел і небесний чоловік». На литії празника Усікновення ми кличемо до
нього: «Як назвемо тебе, Пророче? Чи ангелом? Чи апостолом? Чи
мучеником? Ангелом, бо ти жив наче безтілесний; Апостолом, бо ти навчав
усі народи; Мучеником, бо твою голову відсічено за Христа».
Його культ у Східній Церкві
Культ св. Івана Хрестителя на Сході дуже давній і дуже
поширений. Свідком того є вшанування його святих мощів у різних місцях;
свідком — велике число церков у його честь; свідком — численна
іконографія, свідком — аж шість празників у церковному році. Ось ці
празники:
1. Празник Зачаття: 6 жовтня (23 вересня)
Цей празник зв'язаний з празниками Благовіщення і
Христового Різдва, бо зачаття св. Івана було шість місяців перед
зачаттям Ісуса Христа, а його різдво шість місяців перед Христовим
Різдвом. Празник Зачаття мав би походити з кінця IV ст., але ясні
свідоцтва про нього на Сході й Заході маємо щойно з VII ст. у
місяцесловах Коптийськім, св. Єроніма і преподобного Беди. Синайська
Євангелія з 715 року ще цього празника не має. Св. Іван Золотоустий має
проповідь на празник Зачаття, але її автентичність є сумнівна.
2. Різдво св. Івана Хрестителя: 7 липня (24 червня)
Це найбільший з усіх празників св. Івана Хрестителя. Як
празник його зачаття, так і цей празник уже був знаний у IV ст.. Науки
на цей празник маємо від св. Івана Золотоустого, св. Амвросія і св.
Августина. Цей останній у своїй проповіді цього дня каже: «Сьогодні
святкуємо день різдва св. Івана. Це честь, якої, не має ні один святий. У
всьому християнському світі е назначений і почитаний тільки день Різдва
Господа і св. Івана». Св. Августин не згадує тут про празник Різдва
Божої Матері, бо в тому часі цього празника ще не було. На Заході
празник Різдва св. Івана Предтечі находиться в найдавнішому календарі
африканської Церкви з V ст..
У тому часі, коли святкуємо Різдво Івана Хрестителя,
наш народ у дохристиянських часах обходив свято Купала. Про свято Купала
в Україні професор С. Килимник каже: «Найвище, найкраще свято, яким
закінчується літній сонячний цикл річних календарних до християнських
свят — це свято молоді — хлопців та дівчат — КУПАЛО або КУПАЙЛО, що з
часом після прийняття християнства, з'єдналося із святом церковним —
народженням Івана Хрестителя. Тому й носить це свято подвійну назву —
(ІВАН КУПАЛО)... Купальська обрядовість та пісні належать, як гаївки та
коляди, до найдавніших часів, до первісних поезій та ритуалів на честь
подателя життя — сонця». (Український Рік у Народних Звичаях, Том IV,
ст. 99).
3. Празник Відсічення Голови: 11 вересня (29 серпня)
Ірод Антипа, син Ірода, який наказав повбивати
віфлеємських дітей, свою першу жінку відпустив і жив незаконно з жінкою
свого брата
Пилипа. Св. Іван Предтеча прилюдно ганьбив Ірода за його погіршення. І
за те заплатив своїм життям. Іродіада помстилася на Іванові і в дуже
нечесний спосіб дістала від Ірода його голову. Побожна легенда каже, що
відтята Іванова голова ще на полумиску говорила: «Не можна тобі мати
жінку брата твого». А боячись, щоб він не воскрес, вона закопала голову
на подвір'ї палати. Учні св. Івана взяли його тіло і похоронили в
Севасті у Самарії. Свідоцтва про цей празник маємо з V-го ст., його має
служебник папи Геласія (492-496). Службу Усікновенню уложили св. Андрій
Критський (VII ст.), св. Іван Дамаскін і патріарх Герман (VIII ст.).
Східна Церква від найдавніших: часів цього дня зберігає строгий піст на
честь мук і смерті св. Предтечі.
4. Перше і Друге Знайдення Голови
Східна Церква святкує потрійне знайдення голови св.
Івана Хрестителя. Про її знайдення довідуємося з творів св. муч.
Кипріяна, церковних істориків Созомена й Никифора та інших.
Праведна Іванна, жінка Хуси, який був управителем
палати Ірода, бачила, де Іродіада закопала голову св. Івана. Вона вночі
її викопала, поклала до посудини і поховала на Єлеонській горі біля
Єрусалиму. Тут спочивала свята голова понад 300 років аж до часу, коли
на тому місці християни почали будувати церкву і знайшли голову. Притому
діялися чуда. Це було перше знайдення голови. Вона й надалі там
залишалася і після певного часу про неї забули.
За цісаря Костянтина Великого два монахи прийшли з
Сирії до Єрусалиму, щоб поклонитися святим місцям. Їм з’явився св. Іван
Хреститель і показав, де схована його голова. Вони її взяли з посудиною
і, повертаючись додому, дали її одному гончареві з Ємеси в Сирії. Довший
час голова переховувалася в його родині, а потім дістав її якийсь
аріянин, на ім'я Євстахій, і закопав її в печері. Коли ж після якогось
часу на тому місці побудували монастир, то настоятелю монастиря з'явився
св. Іван і показав, де його голова. Це було друге знайдення голови в
452 році. Історик Созомен пише, що за наказом цісаря Маркіяна голову
перенесено до Константинополя. Перше і друге знайдення голови
святкується разом 7 березня (24 лютого).
5. Трете Знайдення Голови: 7 червня (25 травня)
У часах іконоборства в VIII ст. голову Предтечі було
взято з Царгороду і сховано в Команах у Малій Азії, на місці заслання і
смерті св. Івана Золотоустого. За цісаря Михайла 857 року голову
знайдено третій раз і з великою почестю знову перенесено до
Константинополя. В часі хрестоносних походів її забрав один латинський
священик.
6. Собор Предтечі і Хрестителя Івана
Наступного дня після празника Господнього Богоявлення,
19 січня (7 січня), Східна Церква святкує Собор св. Івана Хрестителя.
Цього дня вірники збиралися разом, щоб св. Івану віддати особливу честь
за те, що він хрестив Христа Господа.
Годиться також згадати, що 18 вересня (5 вересня) наша
Церква святкує пам'ять праведних Захарії і Єлизавети, батьків св. Івана
Хрестителя.
Св. Іван Хреститель своїм геройським життям учить нас,
що високі і святі ідеали виростають тільки на любові, посвяті і жертві.
Без духа жертви немає служби Богу, немає любові до ближнього, немає
чеснот, немає героїв.
Поучення, що його має наш слов'янський Пролог на
празник Різдва св. Івана Предтечі, завершується такими словами: «Тож і
ми, брати, натішмося цим світлим празником Господнього Предтечі і
прикрасьмо себе добрими ділами. Наслідуймо цього великого пророка Івана,
що його Бог поставив за приклад усім, які хочуть спастися... Не сміємо
бути християнами тільки на словах, але треба набувати добрі діла, щоб
явитися без закиду на страшному суді, де не поможе слуга панові, ані
батько синові, ані мати доньці, ані брат братові, але тільки добрі діла
введуть нас у вічне життя, а злі діла з соромом відженуть на муку. Хай
від неї спасе нас Господь Бог наш, бо йому належить слава нині і завжди і
на віки віків».
www.promin-lubovi.narod.ru
