Св. Димитрій жив у другій половині третього сторіччя у місті Солуні, з грецької Тессалоніке, де його батько був високим цісарським достойником. По смерти батька цісар Максиміліян зробив його солунським проконсулем. Св. Димитрій від дитинства був вихований у християнській вірі. Хоча займав високий уряд, то він свою віру явно визнавав та був апостолом своєї віри. За те цісар Максиміліян каже вкинути його до в'язниці. Будучи у в'язниці, він благословив св. Нестора на боротьбу з цісарським непереможним гладіатором Лієм. Св. Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках, і поконав та вбив його. Цісар довідавшися, що це Димитрій благословив Нестора на боротьбу з Лієм, послав своїх жовнірів і вони прокололи його списами. Це було 306 року. Пам'ять св. Нестора відзначає Східна Церква наступного дня після празника св. Димитрія.

Геройську віру св. Димитрія прославив Господь Бог не тільки різними чудами по його смерти, але також нетлінністю тіла та мироточивістю. Коли, по яких сто роках після його смерти, відчинено гріб – то його тіло знайдено нетлінним, а його кості видавали пахуче миро–олій, яке зціляло недужих.

Празник св. Димитрія належить до середніх празників. З цим празником є злучена пам'ять землетрусу, який був у Царгороді 26 жовтня 740 року. В богослуженні на день св. Димитрія св. Церква ставить нам перед очі його геройську віру та різні чесноти. Вона славить його як мужнього Христового воїна й ісповідника, як чудотворця, що лікує недуги душі й тіла та помагає в кожній потребі. "Мучениче страстотерпче, святий Димитріє, – співаємо на стихирах вечірні – ти чудами світиш світові, наче сонце. Тож святкуючи твою пам'ять, ми всі радіємо твоїми чудами, Блаженне..." А в п'ятій пісні канона утрені читаємо: "Ті, що з вірою щиро прибігають до твого храму, Димитріє, скоро звільняються від недуг і душевних терпінь".


Тропар та кондак

Тропар, глас 3: Як великого поборника в бідах знайшла тебе вселенна, страстотерпче; ти перемагаєш народи, бо, як скинув ти Лієву гординю і на подвиг сміливим учинив ти Нестора, так, святий Димитріє, молися Христу Богу, дарувати нам велику милість.

Слава: Кондак, глас 2: Крови твоєї струями, Димитріє, Бог Церкву обагрив, давши тобі кріпость непобідиму і зберігаючи град твій непошкодженим, бо ти – його твердиня.

І нині: Богородичний, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив той, хто вселився в утробу приснодівственну.


2 послання святого апостола Павла до Тимотея 2, 1-10

Сину Тимотею, зміцнюйся у благодаті, що в Христі Ісусі. А що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здатні й інших навчити. Отож, перенось муки, як добрий воїн Христа Ісуса. Ніхто, бувши воїном, не втручається в справи життя цього, якщо хоче догодити тому, хто його найняв на службу. І коли хтось бореться, то не отримує вінка, якщо не бореться законно. Рільникові, що працює, належиться першому споживати плоди. Збагни, що я говорю, а Господь дасть тобі розуміння у всьому. Пам'ятай про Господа нашого Ісуса Христа, що воскрес із мертвих, з роду Давида, згідно з моїм Євангелієм, за яке я страждаю аж до кайданів, немов злочинець, але слова Божого зв'язати не можливо. Тому я все терплю задля вибраних, щоб і вони осягнули спасіння, що в Христі Ісусі з вічною славою.


Євангеліє від Івана 15, 17-16, 2

Сказав Господь: Це вам заповідаю, щоб ви любили один одного. Якщо світ вас ненавидить – знайте, що він Мене перше, ніж вас, зненавидів. Якби ви були від світу, світ своє любив би. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, тому світ вас ненавидить. Згадайте слово, що Я був сказав вам: Слуга не більший від пана свого. Якщо переслідували Мене, переслідуватимуть і вас; і якщо слово Моє зберігали, зберігатимуть і ваше. Та все те робитимуть вам за ім'я Моє, бо не знають Того, Хто послав Мене. Якби Я не прийшов був і не говорив до них, гріха не мали б. Але тепер вони не мають виправдання за їхній гріх. Хто ненавидить Мене, і Отця Мого ненавидить. Якби Я не чинив був серед них діл, яких ніхто інший не чинив, гріха не мали б. Тепер же і бачили, і зненавиділи – і Мене, і Отця Мого. Але щоб здійснилося слово, що написане в їхньому законі: Зненавиділи вони Мене безпідставно. Як прийде Утішитель, Якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, Він свідчитиме про Мене. Та й ви свідчитимете, бо ви зі Мною є від початку. Сказав я вам те, щоб ви не зневірилися. Вас виключать із синагог. І настане година, коли кожен, хто вас убиватиме, думатиме, що службу приносить Богові.


Проповідь

Кожний мученик за віру Христа дає потрійне свідчення віри: про себе, що він зі справжньою вірністю вірі стоїть при Богові; проти свого противника, який надаремно наступає на того, непохитний у любові; для Господа, що в Його науці знаходиться Божа переконлива сила, яку навіть боязнь смерті не може побідити.

Свята Церква від перших віків християнства високо цінила заслуги мучеників, їх почитає, їх ставить нам за взір геройської любові Бога та визнання святої віри.

До них належить святий мученик Димитрій, якому Свята Церква дала титул Великомученика й мироточця. Святий Димитрій жив у другій половині третього сторіччя у місті Солуні, де його батько був високим цісарським достойником. По смерті батька цісар Максиміліян зробив його солунським проконсулом. Святий Димитрій від дитинства був вихований у християнській вірі.

Хоча займав високий уряд, та він свою віру явно визнавав і був апостолом своєї віри. За це цісар Максиміліян каже вкинути його до в'язниці. Будучи у в'язниці, він благословив святого Нестора на боротьбу з цісарським непереможним гладіатором Лієм. Святий Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках, і подолав та вбив його. Цісар довідавшись, що це Димитрій благословив Нестора на боротьбу з Лієм, післав своїх воїнів і вони прокололи його списом.

Геройську віру святого Димитрія прославив Господь Бог не тільки різними чудами по його смерті, але також нетлінністю тіла та мироточивістю. Головна ціль святкування празників святих мучеників є та, що розвиваючи і подивляючи їхнє життя, ми вчимося від них свою віру любити, її цінити, практикувати та її свято визнавати.

Все наше життя як, дар Всевишнього має бути живою проповіддю святої віри.

Сам Ісус Христос каже: «Кожний, отже, хто визнає Мене перед людьми, того і Я визнаю перед моїм Отцем Небесним. Хто ж Мене зречеться перед людьми, того і Я зречусь перед Отцем моїм Небесним» (Мт. 10.32-33).

Ми, люди, часто подивляємо подвиги у житті інших подвижників, і кожен з нас хоче в міру ласки Божої чинити Богу приємні діла, і це нас духовно потішає, коли свята віра нашого життя є теоретично і практично реалізована в ласці Божій. Має усесторонній розвиток на різні випадки життя.

Споглядаючи дитинство святого Димитрія ми бачимо християнську клопітку працю виховання, яке він отримує від батьків.

Дорогі батьки! Ми багато даємо нашими дітям, але в молитві просімо Ісуса і Матір Божу, щоб ми, батьки, були Божим знаряддям у вихованні наших дітей. Щоб ідучи до храму ми йшли славити Бога всією сім'ю, бо без Божої ласки неможливо дати християнське виховання нашим дітям. Коли бачимо, що наші діти є ліниві, остиглі до вшанування Бога через недільні і святкові богослужіння, то ми, як батьки, повинні надолужувати, беручи участь у щоденних богослужіннях, жертвуючи їх за наших дітей. Щоб в день судний наші діти нам не докоряли, що ми позбавили їх Божої ласки і не зуміли дати тепло, світло, молитву святої віри.

Дитинство раз дається нашим дітям, і воно заслуговує всестороннього духовного розвитку. Питаємо себе, чи ми вміємо з любові до Бога і нашого ближнього за прикладом святого Димитрія бути світлом для світу і дати свідчення святої віри?

Довіряймо в молитві наше життя Богові, для розуму просімо небесної мудрості, яка дасть світло християнського життя на наше життя, що воно подиву гідно буде плодоносити Божими і моральними чеснотами! Амінь.

о. Іван Якимів

"Сівач", жовтень 2010 Ч. 10 (133) рік 12

 

ЖИТТЯ СВЯТОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДМИТРІЯ

Святий Дмитрій народився в македонському місті Солунь, де його батько був начальником міста і таємним християнином. Побожні родичі гарно виховали сина, а помираючи, залишили йому маєток та інший, набагато цінніший скарб — глибоко вкорінену в серці святу віру. Цісар Максиміян довірив молодому, але хороброму і мудрому Дмитрію уряд, яким керував його батько, і наказав йому переслідувати та мучити християн. Але скоро донесли цісареві, що Дмитрій не те що не переслідує християн, але й сам визнає християнську віру та інших до цього заохочує. Цісар, повертаючись з війни, навмисне прибув до Солуні, щоб розслідувати цю справу.

Св. Дмитрій був готовим до мук: він просив свого слугу Луппу, щоб після його смерті той все майно роздав убогим, а сам визнав перед цісарем, що є християнином і ніяка сила не доведе його до того, щоб він відрікся Христа Спасителя. Цісар наказав кинути його до в’язниці, де святий перебував на молитві, і де, за переданням, удостоївся бачити Ангела небесного, який укріпив його і потішив надією скорої мученицької смерті.

Цісар Максиміян влаштував для свого війська та жителів Солуні видовище: християни мусіли боротись з одним дуже сильним велетнем на ім’я Лій. Був він таким сильним, що ніхто не міг його збороти, бо кожного підносив угору і кидав на застромлений в землю гострий спис. І так гинули християни, а безсердечні погани тішилися їхньою смертю.

Був у Солуні один молодий християнин, слабкий тілом, але сильний вірою. Він поспішив до в’язниці, де сидів св. Дмитрій і попросив його благословення, бо хоче йти і боротись з Лієм. Св. Дмитрій після спільної з ним молитви поблагословив Нестора і сказав йому пророчим духом, що Лія він поборе, а потім постраждає за Христа. Пішов Нестор на поганське видовище і постав перед Лієм. Побачивши такого слабкого юнака, що поривається проти здорованя, всі разом з цісарем засміялися, але Нестор сказав, що є християнином і уповає на допомогу Ісуса Христа, свого Спасителя. Лій кинувся на нього, і всі чекали, що Нестор упаде на спис, аж ось він схопив велета і підніс його як пір’їну і з розмахом кинув додолу. Лій впав на гострий меч, бризнула його кров, а всі, хто це бачив, закричали: «Великий є Бог християнський».

Розлючений цісар наказав вбити Нестора мечем, і так мученик Христовий віддав життя за Христа. Але всім стало відомо, що на славний подвиг поблагословив Нестора св. Дмитрій. Цісар, щоб відімстити за смерть Лія, наказав воїнам піти до в’язниці і списами вбити св. Дмитрія.

Сталося це 8 листопада 306 року. Тіло святого мученика похоронили християни. Його вірний слуга Луппа взяв плащ і перстень св. Дмитрія, і доторкаючись ним до хворих, оздоровлював їх і проганяв бісів. Довідавшись про це, цісар наказав і Луппу вбити мечем і так стало на небі на одного святого більше.

А коли настав час свободи, коли св. віра стала спокійно всюди поширюватися, тоді над гробом св. Дмитрія постала церква, до якої горнулися хворі зі всіх країв, бо як не можна порахувати зір на небі, так і не можна порахувати всіх чудес, які відбувалися при мощах святого великомученика. Один вельможа з Іларії, Леонтій, чудесно оздоровлений при гробі св. Дмитрія, поставив на місці первісної церкви другу, величаву і прекрасну. Під час її будови знайдено мощі святого – повністю цілі і свіжі, а з них витікало пахуче миро. Св. мощі зложено в ковану золотом домовину, а Бог прославив їх ще численнішими чудами. І так, серед найважчих журб шукали солуняни помочі у святого і ніколи не залишались розчарованими. Він своїми молитвами врятував місто від страшної пошесті, він оборонив його перед поганським ворожим наступом, він звільнив багатьох невільників з неволі. Коли в Солуні настав страшний голод, то св. Дмитрій з’явився на морі людям, які везли збіжжя, і наказав їм повернути і плисти до Солуні, що вони і зробили.

На нашій землі, від часів, коли наші предки прийняли святу християнську віру, пам'ять св. Дмитрія була в надзвичайному пошануванні. А початком цьому була облога Царгорода князем Олегом. Літописець Нестор пише, що коли руські війська зломили силу грецьку, то «убоялася Греци і рекоша: ність се Олег, но св. Димитрій послан на ни от Бога». А потім, коли вже віра Христова, наче сонце, осяяла терени Русі, тоді князь і військо і всі вірні віддавали себе в опіку св. Дмитрія. З літописів знаємо, що 24 січня 1198 року привезено великому князеві Всеволоду Юрійовичу Володимирському образ св. Дмитрія зі Солуні. Образ той був мальований на дошці з первісної домовини святого. Той образ зберігався з великими почестями в Володимирі, а пізніше - в Москві. Дуже багато церков в Україні є посвячені святому Дмитрію. І Україна буде завжди почитати великого і святого мученика, який молить за нас Бога, випрошуючи кращої долі.

НАУКА: За молитвами св. Дмитрія розважмо сьогодні над чеснотою сором’язливості. Сором’язливість - це чеснота, якою здавлюємо в собі похоті та бажання, що шкодять скромності. «Сором’язливість - то більше ніж людська досконалість» (св. Кир. Єр.). «Сором’язливість є Божого походження, бо Бог приніс її з неба на землю» (св. Амвр.). «Ті, що є сором’язливі, є ангелами в тілі» (св. Вас.). «Чисті душі - то родина Ангелів, установлена Христом для того, щоб не тільки Ангели в небі, але й тут, ангели в тілі, Його славили» (св. Єрон.). «Сором’язливі перевищують ангелів, бо мусять боротись з тілом, чого в Ангелів нема» (св. Йоан Злат.) «Диявол знає, що людина через сором’язливість доходить до ангельської досконалості, яку диявол навіки втратив, і тому він найбільше спонукає нас до нечистих думок» (св. Ізид.). Сором’язливість дає нам ясне пізнання Бога, силу волі, великий душевний спокій. Сором’язливі будуть на небі особливо піднесені. Засоби до осягнення цієї чесноти: опанування себе, поміркованість, часте прийняття Найсвятіших Тайн, молитва до Пречистої Діви, розважання правд віри, особливо пам’ять про всюдисущість і всезнаючість Божу і останні речі (смерть, суд, небо, пекло). «Стережи очі твої, утікай від гамору світу і пам’ятай: де страх Господній, там є і сором’язливість» (св. Йоан Злат.).

І. Я. Луцик. Ілюстроване життя святих. – Львів, 1907.

www.saintjosaphat.org