Св. Вернард пише так: "Церква почитає смерть Святих своїх, бо їхнє життя і смерть були святими. Але у випадку св. Йоана вона святкує вже його рождество, бо те рождество було святим і було джерелом св. радості, і воно власне є тим винятком, що відрізняє св. Йоана від усіх інших, рождество яких не попереджали такі знаки, які попереджали рождество св. Йоана". А св. Августин говорить так: "Пророки, Патріархи, Апостоли, Мученики не народилися Пророками, Патріархами, Апостолами, Мучениками, а народилися як всі люди, і ласку Духа Святого отримали тільки після свого народження, а св. Йоан народився як Хреститель. Він ще не народився, а вже пророкує, а оскільки не може ще устами пророкувати, то знаком показує свою радість. Він отримав спочатку Божого, а потім людського духа". І через це "він більший, ніж усі, бо всіх перевершив він своїми чеснотами" (св. Клим. Алекс.) і "дивний є той, який як людина перевищив святість Ангелів (св. Йоан Злат.). "Йоан перевищує всіх, стоїть над усіма, над Патріархами і Пророками, і кожен, хто народився від жінки, є нижчий від Йоана" (св. Амвр.), бо "він прийняв початок ласки швидше, ніж людську природу" (св. Амвр.), і "Йоан гідний є того, що Сам Спаситель дає свідоцтво його величини" (св. Верн.).
Безумовно великим мусить бути той, кому такі величання голосять найбільші учителі Св. Церкви, про якого Сам Ісус Христос сказав: "Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя" (Мт. 11, 11). Та послухаймо, як оповідає нам св. Євангеліє (Євангелист св. Лука) про зачаття і народження св. Йоана Хрестителя: "Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, згідно зі звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: "Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан.І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітиме; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом Святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний".Захарія ж сказав до ангела: "По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку". Ангел озвавсь до нього: "Я - Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш, і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу". Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи:"Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми" (Лк. 1, 5-25).
А потім збулася велика тайна св. Благовіщення. Той самий Ангел Гавриїл звістив Пречистій Діві благу вістку. "Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом"(Лк. 1, 39-41). Саме тут відбулася зустріч Пречистої Діви з Її тіткою Єлизаветою і пророчі слова "величає душа моя Господа" з серця і уст Пресвятої Богородиці піднялися до неба. "Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька - Захарія; його ж мати заговорила, кажучи: "Ні, він зватись буде Йоан". Кажуть до неї: "Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям." І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. І, попросивши табличку, він написав: "Йоан - його ім'я". Всі тому дивувались. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: "Що воно з того хлоп'яти буде?" І справді рука Господня була з ним. А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: "Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого; як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків, що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять, що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій; клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові, що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш. А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх, завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру". Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві" (Лк. 1, 57-80).
Словами Святого Письма ми розповіли про зачаття і народження св. Йоана Хрестителя. Про його молодість, як бачимо, Св. Письмо пише дуже коротко, повчає нас, що дитя росло і кріпилося Духом, і було в пустині до дня появлення перед Ізраїлем. Молодим "Йоан опускає світ, утікає від людей, забуває про все і взір свій звертає лишень у висоту Божества" (св. Верн.), а "життя Йоана Хрестителя чим було іншим, як не одним, безперервним постом?" (св. Вас.). Серед покути готується він до великого свого посланництва, його життя гостротою перевищує життя всіх пустинників, адже "ніяка пляма не могла мати місця у того, у кого була повнота ласки" (св. Евзев.).
Та послухаймо, що каже Святе Письмо: Було це за архієреїв Анни і Каяфи, коли ігуменом в Юдеї був Пилат Понтійський: "Того часу з'явився Йоан Христитель і проповідував у пустині Юдейській. Він говорив: "Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство". Це ж той, що про нього говорив пророк Ісая: "Голос вопіющого в пустині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки його". А той Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була - сарана й мед дикий. Тоді виходили до нього Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця йорданська і приймали хрищення від нього в річці Йордані, сповідаючись у своїх гріхах. Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрищення до нього, він до них мовив: "Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама. Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть. Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем. Лопата вже в руці в нього, і він очистить тік свій та збере свою пшеницю до засіків, а полову спалить вогнем невгасним" (Мт. 3, 1-12).
"Люди питали його: "Що ж нам робити?" Він відповів їм: "Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить". Прийшли також митарі христитись і йому мовили: "Учителю, що маємо робити?" А він сказав їм: "Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть". Вояки теж його питали: "А ми що маємо робити?" Він відповів їм: "Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею"(Лк. 3, 10-14). Так св. Йоан, "навчаючи ж багато й іншого, він звіщав народові Добру Новину" (Лк. 3,18). Аж прийшов день, коли Сам Спаситель прийшов прийняти Хрещення від Йоана. Йоан не допускав цього і казав: "Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?"(Мт. 3, 14), але виконав волю Спасителя, охрестив Його і був свідком Богоявлення, і чув голос Отця Небесного: "Це Син мій любий, що його я вподобав" (Мт. 3, 17).
"Хрещення Йоана - то кінець старого та початок нового завіту; Йоан Хреститель був початком Євангелія Ісуса Христа" (св. Кир. Єрус.). І не перестав проповідувати і після Хрещення Ісуса, та про це будемо говорити при празнику Усікновення чесної його голови (11 вересня). Нині честь і поклін віддаймо рождеству св. Йоана, Предтечі і Хрестителя Христового і просімо його, щоби своїми молитвами вимолив нам покаяння і вічну пам'ять про те, що "сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть" (Мт. 3, 9).
МОЛИТВА (Тропар Хрестителю): Пророче і Предтече пришествія Христова, достойно восхвалити тя недоумієм ми, любовію чтущіі тя: і неплодство бо рождшія, і отчіє безгласіє разрішися славним і честним твоім рождеством, і воплощеніє Сина Божія, мірови проповідуєтся.
