«Іду за тебе генерал, що за бабло купив погони. І за Небесну сотню йду, сидіти в хаті – не на часі», - із вірша 64-річного солдата

На початку XX ст. соціально-політична думка в Україні відображала перехід українського національно-визвольного руху від стадії культурного українофільства і просвітництва до організованого просвітництва народу і активізації боротьби за визволення народу з-під гніту поміщиків і капіталістів. Своєрідним кредо ряду політичних мислителів в Україні ставала підтримка і розвиток національного руху за встановлення державності в Україні.

«Кіборг» Вадим Вовк, який мужньо захищає донецький аеропорт, написав неймовірно пронизливий вірш-звернення до українців:

Люди старшого покоління добре пам’ятають, як раніше було модно пересилати своїм друзям та рідним вітальні листівки. А скільки було колекціонерів листівок у 60-70 роках. На вітальні листівки тоді була велика мода. У мене й досі зберігається колекція цінних листівок, найдавнішу виготовлено ще 1802 р. у Відні. Сьогодні хочу розповісти про виникнення вітальних листівок.

1. Освіта

2. Наука

3. Література

4. Музичне, театральне, кіно- та образотворче мистецтво

Друга світова війна вкрай негативно позначилася на становищі української культури, знекровленої комуністичним режимом" Усі її сфери зазнали величезних людських і матеріальних втрат. Підчас німецької окупації України українські культурні установи, визначні представники наукової, технічної і творчої інтелігенції, музейні цінності тощо в обов'язковому порядку мали бути евакуйовані на схід. Те, що залишилося в архівах, бібліотеках, картинних галереях, музеях, наукових установах, дограбовували нацисти. Загалом до Німеччини було вивезено більше 330 тис. експонатів, не рахуючи розкраденого окупантами в приватному порядку.

Незважаючи на колонізаторську політику російського царизму й Австро-Угорської монархії, продовжувала, хоч і повільними темпами, розвиватись українська культура. її стан перебував у тісному зв'язку з економічними та соціально-політичними процесами, які відбувалися в Україні.

Цікаві факти про життя Григорія Сковороди

Біографія

Біографія (1871—1915)

Франко Іван Якович (1856-1916) письменник, вчений, перекладач, філософ, громадський діяч Народився 27 серпня 1856 р. в селі Нагуєвичі (нині с. Івана Франка) Львівської області. Після Дрогобицької гімназії вступив до Львівського університету.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ТА ВЗАЄМОВПЛИВИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ТАНЦЮ І ХОРЕОГРАФІЇ НАРОДІВ, ЯКІ МЕШКАЮТЬ В УКРАЇНІ

По розгляді головних галузей українського пластичного мистецтва — архітектури, скульптури, малярства та графіки — слід ще розглянути т. зв. ужиткове мистецтво, — мистецтво, твори якого виробляються масово для загального вжитку, ті твори, що оточують нас довкола в нашому житті й які ми вживаємо, часто не звертаючи уваги на їхню мистецьку вартість або, частіше, на їхній антимистецький (або партацький, під оглядом мистецтва) вигляд. Коли ми говоримо не про ужиткове мистецтво взагалі, а про орнамент тільки, то цим ми довільно звужуємо тему викладу, бо предмет ужиткового мистецтва може не мати орнаменту, а бути мистецьким твором з огляду на свою форму або колір. Але назагал предмети ужиткового мистецтва здебільшого являють із себе матеріал для дослідів етнографії, а не спеціально культури, або є творами фабричної продукції. І в тому, і в другому випадку власне орнамент, що оздоблює витвір ужиткового знаряддя, належить до галузі мистецтва, незалежно від того, чи є він твором ручного ремесла, чи фабричної або взагалі механічної продукції. Зрештою, межі між науковими дисциплінами етнографії та культури точно не установлені, отже, самі предмети ужиткового значення дозволено залишити для досліду етнографів, а в обсягу культури кинути бодай найкоротший погляд на оздобу предметів ужиткового мистецтва, що належить до мистецтва (а значить, і культури) — себто на орнамент.

Леся Українка дуже рано виявила нестримний потяг до музики. І мати, Олена Пчілка, придбала рояль, на якому з п’ятилітнього віку й почала вчитися грати дівчинка. Його потім у родині так і назвали «Лесин рояль».

Процес розвою українського мистецтва починається десь у глибині віків. Починати його стежити треба десь, може, в добі мальованої кераміки неоліту, а може, ще в давніших періодах кам’яної доби. Можливо, навіть безпосередньо від тих часів, як льодовики з української території відсовувалися на північ і терен української землі ступнево залюднювався. Від тих найдавніших часів доби мамонта та печерного ведмедя знаходяться на Україні — в Києві, на Чернігівщині та по інших місцях — сліди людини й її -тогочасного мистецтва.

Павло Григорович Тичина народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походив зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). 

 

Мистецтво театру є мистецтво компліковане. Воно не існує само по собі, а складається з інших галузей мистецтва тонічного і пластичного, майже всіх без винятку, що існують самі по собі, як музика, малярство тощо, та ще вимагає мистецької творчості в нових галузях мистецтва, що існують тільки як складові частини мистецтва театрального: мистецтво тонації в говоренні, мистецтво пластичного руху і пози і т. д. аж до мистецтва штучного освітлення. До речі, це останнє мистецтво, що в старому театрі минулих століть називалося мистецтвом (власне майстерством) лампівника, було дуже цінним. Із XIX ст. цим майстерством почали по театрах погорджувати; в XX ст. лампівника заступив електротехнік, — формально освітлення театру вдосконалилося, але як рідко електротехнік буває справжнім артистом освітлення, так рідко ми бачимо зі сцени справді поетичний цілісно-артистичний образ. А зате як часто прекрасні декорації, артистичні пози і групи, навіть краса сценічних виконавців безнадійно нищаться лихим освітленням. Іноді нищаться до такої міри, що найталановитіші зусилля інших майстрів сцени не можуть перебороти лихого враження від зле освітленої цілості.

Справжнє ім’я - Іван Карпович Тобілевич (1845-1907) Псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п’єси Т.Шевченка «Назар Стодоля»

22 грудня 1833 р. в селі Єкатерининське Євецького повіту народилася Марія Олександрівна Вілінська у збіднілій дворянській сім’ї. Виховувалася в приватному пансіоні в Харкові.

Від "А" до "Я"

Мандруючи Лемківщиною, розумієш, наскільки невипадковими є слова пісні "Слухай, мила, як той пташок співа". Пташок тут мільярди. Їхні трелі посеред кучерявих лісів, над соковитими луками - усюди. Їдемо раєм такої несамовитої зелені, що вже в перші хвилини після польських Горлиць, на власне Лемківщині, розумієш: тут хочеться залишитись назавжди. Але тут майже ніхто не живе.

До списку увійшли місця з великим туристичним потенціалом, які лише починають набувати популярності. Після того як ви побуваєте у цих місцях, ви побачите мальовничу красу української природи, дізнаєтесь загадкові та колись засекречені факти, відчуєте неперевершений колорит рідного краю.

1. Першим сильним почуттям юного Франка було його кохання до попівни Ольги Рошкевич. Але після його арешту батьки дівчини заборонили спілкуватися.

ГУЦУЛЬСЬКА СТОЛИЦЯ

Гуцули люблять цитувати Франкові рядки, які він написав ще 1884 р.: "Ось Жаб'є, Гуцульська столиця". Вони вирізьблені на дерев'яній таблиці при в'їзді до цього селища з косівського напрямку. У 1962 р. совіцька влада перейменувала Жаб'є на Верховину.

З давнiх-давен люди не в ладу з погодою, бо ж дощ, як правило, йде не тодi, коли просять, а коли косять: i тепло й холод настають не в пору. i влiтку траплялося кожух одягати: Нiби все наперекiр людинi. Ослiпленi яскравою блискавкою, приголомшенi громовицею, нашi далекi предки у вiдчайдушному поривi кидали в небо списи, стрiли. Пробували небесний вогонь "залякати" вогнем земним - запалювали лiси. Орють i сiють нашi предки майже сiм тисяч рокiв. Завжди їм був конче потрiбен "прогноз" на завтра, на мiсяць, на рiк: i помiтили, що природа сама пiдказує, коли яка буде погода. Птахи, тварини передчувають змiни в атмосферi. Комахи ж вимушенi бути "синоптиками", бо їхнє iснування цiлковито залежить вiд температури, вологостi, повiтря, освiтлення. Пасiчники знають: бджоли не летять у поле на негоду. А не летять тому, що багато квiток перед дощем закриваються, отож нектару бджолi не набрати. Так, рослини теж по своєму реагують на змiну погоди. Однi перед дощем закриваються, щоб захистити пилок i зменшити вивiтрювання тепла; другi - при високiй вологостi повiтря, скорочують випаровування; третi - "плачуть"; четвертi - змiнюють форму й положення листя. Зокрема, бiлi лiлiї вiд дощу ховаються у : воду. i таких рослин близько 400. Щоправда, є прикмети, далекi вiд здорового глузду. Наприклад: "Коли увечерi йде попереду череди чорна корова - на негоду; ряба - на дощ при сонцi; руда - на тиху погоду". За тисячолiття скарбниця хлiборобської мудростi поповнилась перевiреними досвiдом прикметами, що мають не лише практичну, а й наукову цiннiсть.

Економічна криза змушує українців шукати дешевші варіанти проведення вільного часу і повертає звиклих до свіжих вражень туристів до вітчизняних об'єктів. Адже в Україні чимало чудових природних чудес (їх не лише сім:), замків, фортець, церков...

Тож редактор найкращого туристського Інтернет-ресурсу в Україні (за версією журналу Книжник Review) "Замки та храми України" Ірина Пустиннікова склала для "Української правди. Життя" ТОП-10 замків, які таки варто побачити.

Звісно, це не всі замки України. Але у даній статті відібрані саме ті, які на думку автора, варті витрачених грошей на покупку квитка на потяг чи спаленого бензину. Адже вони не просто красиві чи видовищні - у них є своя особлива історія.

Обирайте найцікавіший для Вас і гайда милуватись красивою Україною!

Замок князів Острозьких належить до нерегулярних укріплень. Його планувальна конфігурація обумовлена високим пагорбом, який домінує над широкою долиною річки Вілії. Природні захисні властивості замкової гори в давнину доповнювалися земляними валами та глибоким ровом, наповненим водою. Нинішній замковий комплекс споруд, який поєднує так звану вежу муровану Богоявленську церкву, круглу башту та надбрамну дзвіницю, складався протягом XIV—XIX ст.

Синеви́р (інші назви — Синєви́р, Морське Око) — найбільше озеро Українських Карпат. Розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області, в гірському масиві Внутрішні Ґорґани. Входить до складу Національного природного парку «Синевир».

Літопис приписує будівництво кам'яної фортеці литовським князям Корятовичам, які правили князівством у 60-90-х рр. XIV cт. Високий скелястий берег р. Смотрич, живописний краєвид, величезні вежі з таємничими латинськими надписами...