Марія Земська виділила чотири види неправильного ставлення батьків до дітей. Першим аспектом негативного ставлення є відчуженість, яка проявляється у сприйнятті дитини як тягаря й породжує антипатію, неприязнь, образи, а також розчарування. У такому випадку догляд за дитиною викликає вкрай прикрі емоції та сприймається як надмірна розтрата сил та енергії. Батько не виражає позитивних почуттів, а явно проявляє негативні, критикує, є деспотом і тираном, застосовуючи суворі види покарання, залякування або навіть насильство; абсолютно не бачить досягнень дитини.

Ще одним підходом є уникнення, яке характеризується емоційною байдужістю у ставленні до свого малюка. Батько не відчуває задоволення від спілкування з дитиною, замінює його численними подарунками, необмеженою свободою та ліберальністю відносин у широкому розумінні. Не відчуває відповідальності за дитину, ігнорує її, проявляє пасивність, пускає все на самоплив, не піклується про її емоційну, психічну та фізичну сферу. Часто покидає дитину (але трапляється також, що живучи в одному домі, «відокремлює» себе від неї, присутній тільки тілом, але не душею). Батько встановлює правила, але не дотримується їх; не долучається до справ дитини й не цікавиться її життям.

Третій аспект негативного ставлення – це надмірне оберігання, яке характеризується недостатністю критичного підходу до дитини, непомірною опікою й поблажливістю. Це ототожнення дитини з еталоном усіх чеснот, ідеалом, звідси й бажання вирішувати замість неї її проблеми, а також усіляко захищати від невдач. Не дозволяються самостійність і прийняття рішень, обмежується свобода, насаджуються контроль і залежність дитини від матері (найчастіше) або батька. Присутні надмірна стурбованість її здоров'ям, поблажливість і часте потурання, задоволення всіх бажань дитини, терпіння її всіляких забаганок. Зазвичай складаються ситуації, коли дитина керує всім домом і стає маленьким тираном.

Останній аспект негативного ставлення, описаний Земською, – це надмірні вимоги, тобто бажання «підігнати» дитину під уявний образ, складений її батьками, нехтування її справжніми якостями й можливостями особистості. Батьки ставлять непомірні вимоги, дитина не допускається до самостійності, її свобода обмежується. Батько встановлює жорсткі правила, критикує, оцінює, зводить себе на п'єдестал, створює у своїй особі єдиний і непогрішний авторитет. Дитина живе під тиском, не маючи прав, а лише обов'язки, повинна дотримуватися прийнятих правил і «відмовитись» від своєї особистості.

Вплив негативного батьківського ставлення на дітей

Надзвичайно важливим для всіх батьків є усвідомлення того, яким ставленням вони керуються, але не менш важливим є знання про те, як воно впливає на особистість і поведінку дітей, особливо у випадку негативного ставлення.

Наслідки позитивного сприйняття дітей обговорювалися в попередній статті. Варто нагадати, що діти, які живуть у доброзичливій домашній атмосфері, сповненій взаємної поваги й любові, переносять отримані навички на відносини з іншими людьми. На жаль, значно гірші справи зі становленням дітей, яких відштовхували батьки, уникали, надмірно оберігали або ж були надто вимогливими до них.

Ставлення відчуженості (відштовхування) може викликати в дітей агресію, непослух, конфліктність, брехню, злодійство (крадіжки), затримку розвитку вищих емоцій (любові, милосердя, співчуття), асоціальну або антисоціальну поведінку, почуття залякування, безпорадність, труднощі з адаптацією, неврози, ілюзію недорозвинення, а також різні харчові розлади (ожиріння, анорексію, булімію).

Ставлення уникнення тягне за собою неможливість побудувати міцні емоційні зв'язки, антагоністичне ставлення, мінливість, невміння об'єктивно оцінювати, схильність до вихваляння, почуття переслідування, проблеми з навчанням. Також можна помітити легкість в ініціюванні конфліктів з батьками або школою; дівчатка в пошуках кохання вдаються до скороминучих романів; до того ж, можливе виникнення так званого соціального сирітства (яке включає в себе невміння побудувати міцні взаємини, прихильність, пригнічення вищих почуттів, асоціальну й антисоціальну поведінку).

Ставлення надмірного оберігання породжує затримку формування емоційної та соціальної зрілості (інфантилізм), залежність від батьків, брак чи відсутність ініціативності, пасивність, апатію й поступливість або ж завищену самооцінку, зайву впевненість у собі, зарозумілість, схильність до авантюризму, егоїзму, а також тиранію батьків (така поведінка характерна для розбещеної дитини). Доросла людина, яку надмірно захищали в дитинстві, у своєму прекрасному й затишному домі відчуває невпевненість, тривожність і невміння знайти своє щастя.

Надмірно вимогливе ставлення викликає відсутність віри у власні сили, невпевненість у собі, обсесії (нав'язливі стани), страхи, образливість, покірність, нездатність до концентрації уваги, труднощі в навчанні, проблеми з адаптацією, низький рівень прагнень, емоційну нестриманість і сприйнятливість до фрустрації.

Класифікація батьківського ставлення, розроблена Земською, очевидно, не остаточна. Багато авторів можуть указати й інші види батьківського ставлення та контролю або дати їм інші назви, проте термінологія або класифікація не є суттю ставлення батьків. Важливо знати про те, що існують різні його види: як позитивне (яке вітається), так і негативне (несприятливе для розвитку маленької дитини); а також важливо усвідомлювати, що іноді присутні розбіжності у ставленні окремих членів сім'ї до однієї й тієї самої дитини.

Головне, розібратись у тому, яким ставленням ми самі керуємось у стосунку до своїх дітей. Якщо це ставлення з розряду позитивних, то єдине, що необхідно робити, – поглиблювати всі його складові! А якщо ставлення негативне, то, маючи знання про його шкоду, обов'язком батьків є зробити все можливе, щоби змінити його!