Праведна Анна, мати Богородиці, була дочкою священика Матфана і дружини його Марії, з коліна Левіна, роду Ааронового.

Святий праведний Іоаким, син Варпафіра, був нащадком царя Давида, якому Бог обіцяв, що від насіння його нащадків народиться Спаситель світу.

Подружжя, Іоаким і Анна, жили в Назареті Галілейському. Вони не мали дітей до глибокої старості і все життя тужили про це . Їм доводилося переносити презирство і насмішки, тому що в той час безпліддя  вважалося ганьбою. Але вони ніколи не нарікали, і тільки гаряче молилися Богу, смиренно сподіваючись на Його Волю.

Одного разу, під час великого свята, дари, які праведний Іоаким взяв до Єрусалиму для принесення їх Богу, не були прийняті священиком Рувімом, котрий вважав, що бездітний чоловік не може приносити жертву Богові.

Це дуже засмутило старого, і він, вважаючи себе найбыльш грішним серед  людей, вирішив не повертатися додому, а оселитися на самоті в безлюдному місці.

Його праведна дружина Анна, дізнавшись, якого приниження зазнав її чоловік, стала в пості та молитві скорботно просити Бога про дарування їй дитини.

У пустелі, постуючи на самоті ,  про те ж просив Бога і праведний Іоаким. І молитва святого  подружжя була почута  -  їм обом Ангел сповістив про те, що народиться у них Донька, яку благословить весь рід людський.

За велінням Небесного Вісника, праведні Іоаким і Анна зустрілися в Єрусалимі, де, за обітницею Божу, у них і народилася Донька, наречена Марією.

Святий Іоаким помер через кілька років після введення в храм Благословенної  своєї  Доньки, у 80-річному віці. Свята Анна померла у віці 70-ти років, через два роки після нього, провівши свої останні роки при храмі, поруч з Донькою.

Імператор Іустініан II (685-695; 705-711) збудував храм на честь Анни, бо праведна Анна явилась його вагітній дружини.  Тіло і покривало (мафорій)Праведної Анни  були  перенесені  до Константинополя.

Католицька церква святкує День святої Анни 26 липня.

Нам відомо, що не знаходимо жодної вістки у святих Писаннях про святу Анну, матір Пресвятої Марії. Нічого не записали ці книги про неї. Деякі відомості знаходяться у «Протоєвангелії Якова», апокрифічній книзі, що ми приймаємо, бо ній не знаходиться нічого, що противилося б навчанню святої Церкви. Святий апостол Лука описує про те, що Марія, після сповіщення її ангелом, що вона породить Сина Всевишнього, спішила до своєї родички Єлизавети, щоб поділитися надзвичайною вісткою. Тут можемо сміло здогадуватися, що священик Захарія та його дружина Єлизавета були дуже близькою ріднею Марії.

 

У апокрифічній книзі значиться, що Анна, мати Марії, була дочкою священика Матана з покоління Юди, котра була родичкою святої Єлизавети. Невідомо чи батьки Марії були ще при житті в часі Благовіщення чи вже ні? Не знаємо, бо святе Писання замовчує усе це. Можемо здогадуватися, мабуть, батьків у Марії вже не було і вона спішила до родичів, щоб радіти доброю новиною. У цій неканонічній книзі говориться також про те, що батьки Марії, Йоаким та Анна довго очікували на її народження, переносячи різні наруги від людей. Із Старого Заповіту, наприклад, знане, що Сара, на схилі віку породила сина Авраамові, а це по-людськи мислячи, було неможливим. Подібно й Анна привела Марію на світ, маючи поза собою довгий вік життя. Так чи інакше, можна здогадуватися, що батьки Марії були дуже побожними людьми, котрі подібно, як всі інші, надзвичайно бажали привести на світ дитину. І можемо сміло твердити про їхні щирі молитви та прохання, котрі вони заносили до Бога, про пости та милостині, які вони жертвувала Господу, щоб отримати потомство. Анна жила великою довірою до Бога, не нарікала, не оскаржувала господа, що немає потомства, але терпеливо чекала, що Господь змилується та вислухає її прохання. Не помилилася, діждалася, народила не кого-небудь, а саму Матір Божого Сина.

 

Багато чого можна розгадати про святу Анну із візиту Марії Діви до родички Єлизавети. Йдеться про виховання Марії, котре вона отримала, насамперед від своїх батьків, особливо від матері. Часто, коли посвячується осіб у священиків, вони завдячують своє священство молитвам матері та бабусі. Із епізоду відвідання Марії дому Єлизавети, переконуємося, що Марія мала гарне виховання, тому що спішила до своєї рідної, щоб привітати її з очікуванням сина та дещо допомогти їй у старості по роботі в домі та на господарстві. Це свята Анна прищепила таку любов своїй дочці до своєї рідні, до ближніх, щоб здогадуватися та допомагати їм в потребі. Це від святої Анни навчилася Марія, щоб ця допомога була усестороння, тому що остання виручає з складної ситуації господарів у Кані Галилейській, котрим забракло вина на весіллі. Свята Анна вчила свою дочку вітати людей щиро та відверто, чинити це з усього серця, щоб ближні відчували радість від привіту при зустрічі. І, коли Марія з’явилася на порозі у домі Захарії й привітала Єлизавету, це вітання відбилося в її лоні так, що дитя відреагувало здриганням у поважного віку жінки. Свята Анна виховала із Марії особу, котра раділа Богом, бо ця при зустрічі з Єлизаветою вигукнула: «Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі…» (Лк 1,46-47). Марія перебрала від своєї матері життя великою покорою, що удосконалювала до кінця своїх днів. Значить, свята Анна відзначалася великою покорою, милосердям, богобоязливістю. Чим жила свята Анна, те й передала своїй дочці, хоч знову із апокрифів відомо, що Марія навчалася й служила при святині від раннього дитинства. Потім, надзвичайно трудно уявити, щоб мати, тут йдеться про святу Анну, віддала мале дитя на виховання до святині, позбавляючи себе великої радості щебетання дитини, а віддаючи її на строге виховання. Ця мужня жінка, Анна, котра довго вимолювала у Господа дитяти, погодилася на те, щоб віддати дитину на виховання у святиню іншим людям.

 

Подивляймо та наслідуймо святу Анну, вдумуймося у її чесноти, котрі вона виховувала у своїй дочці, Марії, та плекаймо їх у нашій особі. Свята Анно, вимолюй нам у Господа духа покори, терпеливості, довіри, мужності та любові до Бога й ближніх.