Св. Тома з Аквіна говорить: "Немає народу так великого під Сонцем, який би мав так близьких собі богів, яким є наш Господь Бог, який у своїй нескінченній любові не тільки завжди живе в наших церквах на престолах, але, щоб ще більше злучитися узами нескінченної любові, приходить до нашої душі, даючи себе самого за поживу. Направду, є велика наша гідність і щастя, над яку не можемо ще чогось більшого собі бажати. Але якою великою була б наша невдячність або неувага, коли б ми за таку велику, висвідчену любов не дякували і нашою малою любов'ю за незміренну не віддавали".

Не раз так близенько живемо біля церкви, чому ж відмовляємося від частого прийняття Ісуса у Пресвятій Євхаристії? Мало коли приходимо до Нього, щоб віддати йому належну честь і поклін. Чому відкладаємо з дня на день? Чому не спішимося до лікаря наших душ і тілес? Чому не маємо спраги Його прийняти у Пресв. Євхаристії, чому забуваємо за найголовнішу поживу для наших безсмертних душ? Ані життя, ані жодне сотворіння не повинно нас відірвати від любові до Євхаристійного Ісуса.

Кожного дня, якщо не маєш можливості відвідати Ісуса, утаєнного в кивоті, то бодай в думках хоч би тричі на день (зранку, в обід і ввечері) лучися з правдивим твоїм В'язнем Любові короткими зітханнями:

1. "Слава, честь, поклін, любов і подяка Тобі, Господи Ісусе в Пресвятій Євхаристії".
2. "Євхаристійне Серце Ісуса, помилуй нас ".
3. "Будь, Господи Ісусе, благословенний, в Найсвятішій Тайні Євхаристії утаєний ".
4. "Євхаристійне Серце Ісуса, Тобі довіряю".
5. "Євхаристійне Серце Ісуса, змилуйся над нами ".
6. "Євхаристійне Серце Ісуса, будь мені милосердним ".
7. "Євхаристійне Серце Ісуса, дай себе пізнати і полюбити щораз більше і більше ".
8. "Євхаристійне Серце Ісуса, будь нашою любов'ю ".
9. "Євхаристійне Серце Ісуса, наверни грішників, спаси вмираючих, визволи бідні душі з чистилища, а особливо ті, котрі найбільше опущені".
10. "Євхаристійне Серце Ісуса, Ти одиноке, яке мене розумієш і можеш мені помогти ".
11. "Євхаристійне Серце Ісуса, будь люблене і прославлене".

Вироби собі звичку, коли зранку встанеш зі сну - клякни на коліна в сторону церкви, віддай доземний поклін і думкою перенесися до Євхаристійного Ісуса. Признай, що ти є недостойним бути біля свого Відкупителя і Бога, помолися, в духовний спосіб лучися з Ним, адоруй Його, відмовляй внутрішні акти адорації.

Проїжджаючи або проходячи біля церкви, чи подорожуючи, коли побачиш церкву, можеш думкою відвідати Христа утаєного і таким способом відправиш Набоженство, так якби ти був у церкві.

Переходячи біля Престолу, де є виставлена Найсвятіша Євхаристія, з належною пошаною, на колінах, до самої землі віддай глибокий поклін твоєму Господові Богу і ніколи не наважуйся перейти без такого почитання і поклону.

До Св. Причастя готуйся з якнайбільшою ревністю і побожністю, збуджуй в собі чесноти віри, надії і любові. Ще з вечора готуйся, що завтра приймеш Тіло і Кров Христову. У хвилі злуки з Євхаристійним Ісусом старайся заявити Йому свою вірність і любов. Та не забудь про намір, за що жертвуєш Св. Причастя.

Після Св. Причастя півгодини, а щонайменше 15 хв., роби благодарення, дякуй Ісусові, чини внутрішні акти винагородження, наприклад, глибокої покори "Хто я є, Боже, а хто Ти?", акти любові, прославлення і возвеличення. Не тільки дякуй, але багато проси, віддайся в опіку Євхаристійного Серця Ісусового, розкажи Йому всі рани і хвороби своєї душі. Коли Ісус жив на землі, всі люди старалися доторкнутися до Нього і сила виходила з Нього, і оздоровляла всіх. Сьогодні Ісус те ж саме чинить, коли в нашій душі перебуває, до нас приходить, щоб ми життя вічне мали і вдосталь всього мали. Христос з нашої душі викорінює всяке зло, всяке шкідливе право нашого тіла, дає добрі, побожні думки, внутрішній мир і спокій. Ніколи не спіши після Св. Причастя виходити з церкви. Того дня, коли будеш мати намір прийняти Св. Причастя і коли приймеш Його, стримуй себе від світських забав, розсіянь. Твоя думка і серце хай будуть затоплені в Богові. Цього дня всі твої справи мають бути святі і чинені з Богом.

Свята Марія Магдалина де Паціс навчає, що найкращий час маємо тоді до випрошення в Бога чого бажаємо, коли в нашій душі є Ісус, через якого можемо все випросити у Предвічного Отця.

Коли на престолі є виставлена Найсвятіша Євхаристія, стережися найменшого непошанування в цей час. Так само під час Святої Служби Божої поводься зі страхом Божим, пам'ятай про Божу присутність і ангелів, які є також при Маєстаті самого Бога.

Коли священик йде до хворого з Найсвятішою Євхаристією, коли почуєш голос дзвіночка, - на його звук маєш приклякнути на два коліна і віддати доземний поклін, а якщо не маєш можливості йти за священиком, принаймні побожною думкою йди за Ним, проси, щоб Господь Бог був милосердним для душі хворого. Часто, а найбільше під час Св. Причастя, проси Ісуса о ласку, щоб не забув про тебе в годині смерті і Собою на дорогу Вічності підкріпив.

Якщо не маєш змоги відвідати Євхаристійного Ісуса в будній день, то маєш змогу багато разів у своїх думках злучитися з Ним в духовний спосіб. Пам'ятаймо про заповідь любові: "Люби Господа Бога всім своїм серцем, всією душею своєю, всією думкою своєю".

Якщо ти в неділю і свята прийдеш на Св. Службу Божу, нехай першою твоєю думкою буде - перепросити Ісуса за остиглість твого серця і твоєї душі.

Після короткої молитви, коли цілуєш храмовий образ і хрест на тетраподі, твоя думка і ціле твоє єство мають бути звернені в цей час до Ісуса утаєного, щоб не вийшло так, як наприклад: ти приїхав з далекої дороги, твої батьки, тато і мама, чекають і зустрічають тебе в хаті, а ти не звертаєш на них уваги, а цілуєш і тішишся їхньою фотографією.

Пам'ятаймо в кожній хвилі прибігати до Ісуса, який є найкращим лікарем людської душі і тіла, який найкраще і найправильніше поставить діагноз будь-якої хвороби душі чи тіла. Поручаймо Євхаристійному Ісусові наші душі, наші родини і цілий світ. / Підготувала с. Магдалина Бубісь

Я – життя, а ви не шукаєте Мене.

Я – шлях, дорога, а ви не йдете за Мною.

Я – світло, а ви не бачите Мене.

Я – істина, правда, а ви не вірите Мені.

Я – вчитель, а ви не слухаєте Мене.

Я – ваш Господь, а ви непокірні супроти Мене.

Я – ваш Бог, а ви не молитеся до Мене.

Якщо ви нещасливі, то не докоряйте Мені за це.

“Так Бог полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав” (Ів. 3, 16), а Він – Єдинородний Син, перед тим, як піти на Голгофу, щоб на ній зложити свою жертву на хресті “задля нас, людей, і нашого ради спасіння” (Символ віри), виповнив свою обітницю, що “не залишить нас сиротами” (Ів. 14, 16). Він залишився з нами, як і обіцяв, по всі дні нашого життя аж до кінця світу в такий предивний, але воднораз простий спосіб – під євхаристійним видом хліба і вина.

“Це – Тіло Моє, це – Кров Моя” (Мт. 26, 26-28) – сказав Ісус на Тайній Вечері. Це перша в історії людства Служба Божа, де вперше в історії з’явилася Пресвята Тайна Євхаристії, в якій Христос залишається з нами по всі дні нашого життя аж до кінця світу. У Великий Четвер Ісус сповнює свою обітницю, що Він є хліб живий, що з неба зійшов і життя світові дає. І хто споживатиме Його Тіло і питиме Його Кров – матиме життя вічне, і хоч би помер – житиме, бо Він воскресить його. А хто не буде їсти того хліба, тобто Його Тіла, життя не матиме в собі. Тому, даючи себе під видом хліба, каже нам: “їжте, бо це Моє Тіло і пийте, бо це Моя Кров”. Хто Він такий цей Ісус з Назарету? Це – Бог Всемогутній, що скрив Себе в куску Євхаристійного Хліба і залишився з нами по всі дні нашого життя, щоб ми не почувалися сиротами, щоб бути для наших душ поживою, кормом, нашою потіхою, нашою силою, нашим освяченням.

Господь звертається до нас із наполегливим запрошенням прийняти Його в таїнстві Євхаристії: “Істинно, істинно кажу вам: якщо не споживатимете Тіла Людського Сина й не питимете Його Кров, не матимете життя в собі” (Ів. 6, 53).

Щоб відповісти на таке запрошення, нам слід приготуватися до цієї великої і святої хвилини. Святий Павло закликає до іспиту сумління: “Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за Тіло і Кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього Тіла, суд собі їсть і п’є” (1 Кор. 11, 27-29). Той, хто свідомий тяжкого гріха, повинен приступити до таїнства Примирення перед тим, як причащатися.

“Церква зобов’язує вірних “брати участь у Службі Божій у неділі та свята” і щонайменше один раз на рік приймати Євхаристію, якщо можливо, у Великодній час, приготувавшися у таїнстві Примирення. Але Церква гаряче просить вірних приймати святу Євхаристію у неділі і свята або ще частіше, навіть кожного дня” (ККЦ 1389).

Часто Св. Причастя в нашому повсякденному житті перетворюється на щось буденне, часто, приступаючи до Святого Причастя, ми не приготовляємося відповідно, а подекуди навіть перебуваємо в стані тяжкого гріха. У “Науці дванадцятьох апостолів (Дідахе)” читаємо таке: “Зібравшись разом у воскресний день Господній, поламайте хліб і складіть подяку, визнавши перед тим ваші переступи, щоб ваша жертва була чистою. Кожен, хто посварився зі своїм другом, нехай не приходить до вас, поки не помириться, щоб ваша жертва не була осквернена. Бо сказав Господь: “У кожному місці, у будь-який час приносити мені чисту жертву”; “бо Я великий цар, – каже Господь, – Ім’я моє чудесне серед народів”.

А скільки буває випадків, дорогі во Христі, що ми, перед тим як піти на Службу Божу, тримаємо в своєму серці зло на свого ближнього, а йдучи дорогою до церкви пліткуємо. А потім приступаємо до Святого Причастя і не задумуємося над тим, що велика кара чекає на тих, хто негідно причащається. Подумаймо, дорогі во Христі брати і сестри, як ви обурюєтеся на зрадника і на тих, що розп’яли Христа. Тож вважайте, щоб і ви не стали винними проти Тіла і Крові Христової. Вони умертвили всесвяте тіло, а ви приймаєте Його нечистою душею після стількох великих добродійств.

Жертва Пресвятої Євхаристії – це жертва любові. “Полюбивши Своїх, Господь полюбив їх до кінця. Знаючи, що прийшла година покинути цей світ і повернутись до Свого Отця, під час вечері Він обмив учням ноги і дав їм заповідь любові. Щоб залишити їм запоруку цієї любові, щоб ніколи від Своїх не віддалитися і зробити їх учасниками Своєї Пасхи, Він встановив Євхаристію як спомин Своєї Смерті і Свого Воскресіння...” (ККЦ 1337).

Любов до ближнього і навіть до ворога – це дорога до самовдосконалення, до освячення, до обожествлення. Яке право маємо ненавидіти ворогів, коли ми самі не можемо позбутись ненависті до них?! Поміркуймо, коли ми мали більше задоволення: чи тоді, коли помстилися, чи коли простили іншим?

Отже, дорогі брати і сестри, Святе Причастя – це вияв Божої любові до нас, людей. У наші часи як ніколи бракує любові. Чимало ми маємо прикладів із нашого щоденного життя, коли батько ненавидить свого сина, матір – дочку, брат – брата, сусід – сусіда. Ми й не помічаємо тієї злоби, що опанувала наші серця, і в такому стані ми спокійно приступаємо до Святого Причастя. Чи принесе нам таке споживання Найсвятішої Крові і Тіла Господа Нашого Ісуса Христа користь? Чи принесе нам засуд?

Нерідко за своїми турботами ми не помічаємо найголовнішого. Так, коли наші діти мають приступити до Першого Святого Причастя, ми дбаємо більше про одяг, про параду, про гостину для батьків, про відео- та фотозйомку, одним словом, про речі минущі. З часом одяг висітиме на вішаку, а саму параду будуть нагадувати лише фотографії чи відеозапис. Так, дорогі во Христі, ми завжди забуваємо про найголовніше, про те, що у Святому Причасті ми зустрічаємося із Безсмертним Богом та Царем. Коли до нашої оселі мають завітати якісь визначні гості, то ми якнайкраще приготовляємося, одягаємо найкращий одяг, якнайретельніше готуємося до святкової трапези. А як ми готуємося до Святого Причастя, коли до наших сердець в гості має завітати Безсмертний Цар. Чи ми одягаємо себе в одяг любові і святості, чи прибираємо наші серця за допомогою Святої Тайни Сповіді.

“Як тілесна їжа служить відновленню втрачених сил, так Євхаристія зміцнює любов, яка в щоденному житті схильна послаблюватися; а ця оживлена любов нищить легкі гріхи” (ККСЦ 1393).

Головною дією хліба, як і кожної іншої поживи є, що він з’єднується з організмом людини. Їжа перетворюється в субстанцію тіла. Подібна аналогія виникає в нас, коли ми споживаємо “Хліб життя” – Христа в Святому Причасті.

Ісус Христос є Хлібом, який дає нам життя, підтримує нас, дає нам силу жити по-християнськи. Наскільки легше нам бути покірними, коли покірний Христос перебуває в нас. Наскільки легше нам практикувати чесноту послуху, коли Христос, що був послушним Небесному Отцеві аж до хресної смерті, живе у нас. Наскільки легше нам берегти себе від гріхів нечистоти, вправляти чесноту терпеливості і безкорисності, коли в нас діє Христос, який відзначився якраз тими чеснотами. Наскільки легше нам приймати життєві клопоти й терпіння, коли терплячий Христос є з нами.

Достойно запричастившись, не забуваймо, дорогі у Христі брати і сестри, достойно подякувати Всемогутньому Богові за такий неоціненний дар, як Пресвята Євхаристія. Промовляймо разом із Теофаном Затворником: “Ти бачиш, мій усеблагий Господи, як легко впадаю я в гріхи собі на згубу і яку силу має наді мною пристрасть, що воює проти мене, і який же я безпорадний у намаганні позбутися її самотужки! Допоможи мені, влий міць у мої немічні зусилля, а радше сам візьми мою зброю і нею ущент розбий цього мого лютого ворога”. Амінь. / о. Ігор Шліхутка

Молитва в день Найсвятішої Євхаристії

Велика є Тайна Євхаристія і велика Твоя любов, Господи, пам’ять якої нині Свята Церква торжественно празнує. Твоя присутність, Ісусе, в Найсвятішій Тайні Євхаристії така повна любові. Перебував єси, Спасителю, короткий час на землі, а хотів з нами залишатися до кінця світу. Вступив єси до Царства свого і став невидимий для нас, а проте в премудрості своїй і любові до нас винайшов Ти, Господи Ісусе Христе, спосіб таїнственний перебувати тут, на землі, між нами: тут, у Найсвятішій Тайні, під видами хліба і вина утаєний, Ти присутній між нами як Богочоловік. Ти хотів злучитися з кожним, хто вірує в Тебе! Ти так полюбив людей, що дав цю обітницю: моє Тіло єсть правдивий корм і Кров моя єсть правдивий напій; хто їсть моє Тіло і п’є мою Кров, той у мені перебуває і Я у ньому, той буде мати життя вічне. І як Ти сповнив цю обітницю, Спасителю мій, коли на Тайній Вечері дав перший раз Тіло і Кров свою на корм і напій. Ти взяв хліб у свої руки, благословив і сказав: «Прийміте, ядіте, сіє єсть Тіло моє». Взяв чашу і сказав: «Пійте от нея всі, сія єсть Кров моя нового завіта… Скільки разів це робити будете, робіть це на мій спомин». Так Ти сказав до своїх Апостолів.

Уся Церква Свята кожного дня на кожній Святій Літургії обходить пам’ятку цієї Найсвятішої Тайни і нині особливо торжествує і покланяється Тобі, Ісусе Христе, утаєний під видами хліба і вина! Хай буде тобі честь і слава нині і вовіки, Спасителю наш, за установлення цієї Тайни, в якій Ти даєш нам Тіло і Кров Твою, Твоє Божество і человічество, утаєні під видами хліба і вина. І я, недостойний(а), честь віддаю і покланяюся Тобі, мій Господи, утаєний в Найсвятішій Євхаристії. Амінь.

http://www.saintjosaphat.org