Дивується
дехто, що сини Зеведеєві ясно висловили прохання своє перед Тим, Хто знає
всі скритності серця. Він дозволив їм виректи прохання своє, щоб навчити
всіх хто просить, в молитвах своїх не переступати міри, але приміряти прохання
свої з мірою свого убожества.
Юність одне має на увазі, а
саме, що Бог, за всемогутністю Своєю, все може зробити, але не знає, що у всьому
діє Бог премудро, і хоч все для Нього є можливим, однак творить лиш те, чому
слід статися.
Нерозумно просили учні,— і Всевідаючий сказав їм: не знаєте,
про що просите (Мт. 20, 22). Він засмутив їх, бажаючи показати, що й будь-яке
нерозумне прохання завдає прикрість тому, хто просить;
...
Читати далі »
|
Хто
бажає благовгодити Богові та стати спадкоємцем Божим по вірі, щоб йому наректися
і сином Божим, народженим від Духа Святого, той передо всім, ввзявшись за
великодушність і терпіння, повинен мужньо переносити скорботи, які трапляються
з ним, біди та нестатки, - чи будуть це тілесні хвороби і страждання, чи
безчестя і образи від людей, чи різні невидимі скорботи, які наводять на
душу лукаві духи з наміром привести її в розслаблення, недбальство і нетерпеливість,
а тим перешкодити їй увійти в життя; наводять же за Божим допустом, який
допускає кожній душі бути спокушуваній різними скорботами, щоб явними стали
ті, хто любить Бога всією душею, як мужньо вони пере
...
Читати далі »
|
З великою увагою слідкую за усіма перипетіями прийняття закону "Про основні засади державної мовної політики". Гадаю,
що досить прожити в Україні місяць, щоб зрозуміти – українці
постколоніальна нація і держава, і з цього випливає багато неприємних
для нас наслідків. Чому
в української мови на практиці такі вузькі сфери застосування? Таке
враження, ніби у нас немає мовного законодавства. А скільки нас,
етнічних українців, в Україні?
...
Читати далі »
|
|