Цілком усвідомлюючи свою нікчемність, а заодно Твою, о милосердний Спасителю, велич, припадаю до Твоїх стіп і дякую Тобі за такі багаточисленні вияви ласк, котрі Ти мені, невдячному сотворінню, виявив, а особливо, що Ти мене через Твою Найсвятішу Кров звільнив від сатанинської сили зіпсуття.
У присутності своєї улюбленої Матері Марії, свого Ангела-Хоронителя, своїх святих Покровителів, цілого Небесного Двору добровільно посвячуюся, о наймиліший Ісусе, з усією щирістю серця Твоїй Найдорожчій Крові, через котру Ти відкупив від гріха, смерті й пекла цілий світ.
Я,.. ... Читати далі »

Как-то, участвуя в дискуссиях на одном из религиозных форумов в сети Интернет, я наткнулся на замечание, которое меня заинтересовало. И заинтересовало на самом полном серьёзе. Один из идейных противников традиционализма высказал такую вещь – вы-де такие сякие традиционалисты увлеклись полемикой о достоинствах и недостатках старого и нового обряда, а центральные вопросы о смысле жизни и роли в ней Христа позабыли-позабросили. Конечно же, упрекавший был провокатором и судил предвзято. Нет никаких сомнений, что лучшие традиционалисты не заслужили такого упрека. Наконец, сам-то критик напал на конкретных людей, которые при всех своих недостатках и греховных немощах ... Читати далі »

Мабуть, немає людини, котра б протягом свого земного життя не хворіла. Якщо говорити окремо про недугу душі то увесь світ, без винятку, заповнений хворими людьми. А тією хворобою душі є гріх. „Коли ми кажемо, що гріха не маємо то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає” (1 Ів. 1.8).
Хто чимраз більше любить Бога, той ясніше бачить свої гріхи, бо любов просвічує розум, який є оком і сторожем серця.
Серце—це обличчя і дзеркало душі, святиня Бога, найсвятіше і найдорожче, що є в людині.
На жаль, наше серце є часто забруднене, зранене й розбите різного роду гріхами. Тому маємо потребу очищати і лікувати його, використовуючи три основні методи:
1) добрі діла ... Читати далі »