Минулого тижня, вкотре, наші сусіди-агресори організовано влаштували дійство, яке, на перший погляд, не має до нас жодного стосунку. Але насправді дуже чітко описує тих, проти кого ми вимушені боротися, оскільки саме наше існування заважає існувати їм. І тому вони виявляли, виявляють, і, доки будуть могли, виявлятимуть бажання нас знищити.
Минулотижневий московський Антимайдан без Майдану – черговий симптом старої московитської хвороби. Хвороби «анти-». Цією дивною хворобою Московія хворіє практично з пелюшок. Вона постійно будує свою духовну, культурну, політичну, навіть етнічну та національну ідентичність на сукупності «анти-».
Слід пам’ятати, що грецький префікс «анти-» має значення не тільки проти, навпроти, але й також – замість.
Від часу, коли Московія сформувалась, вона проголосила себе «замість Русі» – АнтиРусю. Але цього видавалося замало, тому після падіння Константинополя вона ще себе проголосила «замість Візантії» – АнтиВізантією і «замість Риму» – АнтиРимом. «Перший Рим впав, другий Рим (Візантія) впав, а Москва замість них тепер Третій Рим, і четвертого не буде». Цар Іван ІV Лютий йде крок далі – намагається перетворити її на Царство Боже на землі, створивши так АнтиЦарство, але будуючи новий Єрусалим, він насправді вибудував тиранію АнтиЄрусалиму.
Виступивши проти Флорентійського з’єднання Католицької і православної Церков, Московія уже ніколи не звертала свої стопи з шляху войовничого протикатолицтва – антикатолицтва. А московитський антисемітизм своєю тяглістю і впертістю позначив увесь її історичний шлях. Отож, Московія – противник народу Божого і Старого, і Нового Завіту. Такий собі Антинарод, який часто титулує самого себе як правдивий народ Божий. Таке собі: і проти, і замість. Коктейль АнтиЦеркви й АнтиІзраїлю.
Московська церква не лише стала банальним політичним знаряддям московських правителів, не лише «уславила» себе як опора гонінь на католиків, незалежно від їхнього обряду, на протестантів та юдеїв, а й – як опора безбожного атеїстичного та антитеїстичного режиму. Вона підмінила проповідь Євангелії Христової, проповіддю «русскаґо міра», таким собі АнтиЄвангелієм. І її душпастирі, хоча виглядають, як християнські священнослужителі, проповідують ненависть, брешуть на проповідях, як дракон зла.
Можна ще перелічувати безмежно довго культурні, політичні, етнічні і т.п. московитські «анти-». Але це не змінить суті. Як християни мусимо собі добре усвідомлювати, що «Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф 6, 12). Тобто ми покликані не лише захищати себе, свій Край, свою державу від нападників, обороняючи себе і свої сім’ї, але й усвідомлювати собі духовну матрицю цієї боротьби.
Мусимо молитвою і постом стати проти духа «анти-», духа, який підміняє поняття, який хоче правдиву реальність замінити муляжами, духа, який протиставляє себе народу Божому. У цього духа безліч імен і форм – ім’я йому легіон. Станьмо супроти цієї сили зла молитвою і постом, а Бог зробить Своє діло – діло перемоги добра над злом.
о.Орест-Дмитро Вільчинський / http://catholicnews.org.ua
