У 1947 році, Джоуі Ломанджіно втратив зір і нюх в
наслідок аварії, що перетяла йому очні й нюховий нерви. Після довгого й
болячого періоду пристосування, він вийшов в 1961-му році успішним
бизнесменом
але від праці перевтомленим. Йому лікар порадив віддихати в Европі, і
він
залишив свій дім у Линденгурст, Нью Йорк і з свояками поїхав відвідати
вуйка в південній Італії.
Джоуі в той час не був дуже побожним
і тільки завдяки вуйковій наполегливості погодився на довгу автомобільну
подорож, що закінчилася в Сан Джіованні Ротондо, де жив стигматик, отець
Піо. Цього монаха- францішканця, що носив рани Христові на руках, ногах
і в боці, поважали, як живого святця. Але Джоуі не передбачував
особистої
зустрічі. Після Св. Літургії, він найшовся в кімнаті з деякими інтими
мужчинами,
щоби прийняти благословення Отця, коли той буде йти мимо.
Як отець Піо увійшов в кімнату,
ми всі клякнули, щоби прийняти його благословення і о.Піо входив зліва
через передню частину кімнаті. Нагло я почув ворушення колін і не знав,
що діється. Отець Піо обіймав мене руками і почав цілувати мене в чоло.
Він сказав, "Джоуі, я такий радий тебе бачити." А мій вуйко сказав мені,
що це отець Піо мене обнімає а мені забракло слів, бо я був чи не
останнім
там і ніхто не знав, що я там буду, навіть і я сам не знав, що йду до
отця
Піо.
Це зробило велике враження на Джоуі
і два роки пізніше він вернувся до Сан Джіованні. Цим разом він рішив
піти
до сповіді до отця Піо.
Я ввійшов до отця Піо до сповідальниці
й клякнув на клячник а отець Піо сидів передо мною. Він взяв мене за
руку
ось так і я стрепенувся бо я думав про американську сповідальницю з
решіткою.
То коли я клякнув і отець Піо тримав мене за руку, він сказав мені по-іт
алійському, "Джоуі, сповідайся."
І, сказати правду, мені було стидно бо я не провадив правильного життя
і я був просто приголомшений. Я не знав, що сказати. То отець Піо взяв
мене заруку отак і сказав, "Сповідайся!" І знову, мені було просто дуже
тяжко говорити до нього.
А тоді, чистою англійською мовою
він каже мені: "Джоуі," він каже, "чи ти пам'ятаєш як ти був у барі з
жінкою,
що звалася Барбара, чи ти пам'ятаєш гріхи,що ти поповнив?" І чистою
англійською
мовою він пішов по листі, кажучи мені, з ким я був, де я був і які гріхи
поповнив. Очевидно, а зіпрів, але я мав від Бога ласку усвідомити собі,
що якщо мені треба було це все перенести, щоби бути щасливим, то воно
того
варте. Я справді вірив, що отець Піо може мені помогти. Тому, очевидно,
коли він дійшов до кінця моїх гріхів, а це мені здавалося, як тисяча
років,
він сказав мені по-італійському: "Чи ти жалуєш?" І я сказав, "Так, отче
Піо."
Тоді він дав мені розрішення а мені
очі почали крутитися в голові; я почав терти очі отак; мені голова
крутилася
і я ввесь час тер очі а голова не переставала крутитися. Тоді раптом
мені
ум сильно-сильно прояснів і він підніс мені до уст отак свою стигматами
поранену руку.
Я поцілував стигмати, а він мене
легенько вдарив в лице і каже мені по-італійському: "Джоуі, трошки
терпеливости
й трошки відваги і ти будеш гаразд." Мені було 33 роки, а я чувся, якби
я мав 16. Я мав сильну постанову поправи. Я жалував за всі гріхи, що я
в своєму житті поповнив. Я почував себе так добре, таким чистим, що я не
-хотів спілкуватися з ніким, бо я боявся, що самим тільки говоренням
втрачу
ту ласку, що я одержав.
Але на Джоуі ждала іще одна ласка,
коли він знову клячав із другими мужчинами, щоби отримати благословення
отця Піо.
Коли я був поранений ось тут у 1947 році, я втратив нюх і все це було
зашито,
а тут впоперек чола на сім сантиметрів проломано; я не тільки втратив
очі
але й втратив нюх. То коли я клякнув, щоб прийняти благословення від
отця
Піо, я почув запах рож, що виходить із крови з його рук. Коли я почув
той
запах, я стрепенувся і кинувся назад до стіни з руками піднесеними отак,
щоби себе забезпечити. Я не знав, що це таке.
Отець Піо відтягнув мою руку й сказав
мені по-італійському: "Джоуі, не бійся." І торкнув мене отак по
переніссю
і мені повернувся нюх, якого я не мав від дня мого випадку в червні,
1947-го
року, тобто 16 років.
Джоуі був пройнятий почуттям миру й
радості і не хотів покидати Сан Джіованні, але його супутник пригадав
йому
про їхнє раніше домовлення провести частину відпустки в місці, що
називається
Ґарабандал.
Коли Маріо пригадав мені, що нам
треба виїхати до Ґарабандалу, я сказав: "Маріо, звідки ми знаємо, що це
правда? Може це не правдиві появи; може це штука диявола на те, щоб я
втратив
ті ласки, які я щойно здобув. Ходім спитати отця Піо." То він сказав:
"Гаразд."
Очевидно, нас завжди прекрасно приймали священики в отця Піо і ми пішли
до них і я сказав: "Я хотів би говорити з отцем Піо. Чи можна?" А
священик
сказав: "О так, Джоу." То ми умовилися і вернулися знову того самого дня
і привіталися з отцем Піом в монаст ирі. Коли я клякнув, я сказав до
отця
Піо:
"Отче Піо, чи то правда, що (Пречиста)
Діва появляється чот ирьом дівчаткам з Ґарабандалу?" І він сказав:
"Так."
А я сказав: "Отче Піо, чи я повинен піти туди?" А він сказав: "Так, чому
ні?" І так воно сталося. Тому, що я мав запевнення від отця Піо, що
(Пречиста)
Діва являється і що він дозволяє мені йти, то я не боявся і поїхав.
З місяцем лютим, 1963 р. почалися для Джоуі
Ломанджіно
перші із багатьох відвідин Ґарабандалу. В тих часах, особливо в зимові
місяці, майже одинокий спосіб дістатися до села по крутій гірській
дорозі,
це було волами, на возі.
Джоуі не був довго в селі, заки запізнався
з дітьми, яким являлася Пречиста. Він відразу був захоплений їх
простотою
й щирістю. Кончіта мала стати його близькою приятелькою. На Джоуі також
зробило велике враження доручення й потреба його розголосити, але він
чувся
спутаний своїм каліцтвом.
Я питав себе: "Що я можу зробити,
щоби про отця Піо й Ґарабандал краще знали в світі? Що я можу зробити;
що може сліпий зробити?" Я ніколи навіть не виступав в шкільній п'єсі,
такий я був соромливий..
Джоуі повернувся додому. Він мав альбом
з фотографіями отця Піо й дівчаток з Ґарабандалу в екстазі, а підними
пояснення
друком для сліпих. Він тоді ходив по домах приятелів і свояків,
розказуючи
про знаного стигматика й дивні події, що відбувалися в Ґарабандалі. Із
цього зернятка мало вирости світове апостольство.
http://www.ourlady.ca/translations/Ukrainian/garabandalUkrText4.htm
