|
| | |
|
Головна » 2010 » Березень » 07
Історія
Це була Павліна Жарікот, яка запалила вогонь віри по всій землі. Правдива дочка церкви, яка гідна хвали та поваги від всього людства. Її духовний зір показав важливе пророче завдання та місію. Джерело цієї місії було глибоке духовне життя, цілковито відкрите до любові Божої, характеризованої дитячою довірою до Бога та Пречистої Діві Марії. Павліна володіла харизматичною щедрістю, яка дозволила їй діяти без вагань, здійснюючи важливі та конечні завдання для поширення віри та відродження влади Царя Христа на цій землі. Це є правда, що Павліна, як багато інших у церкві, відповіла всім серцем на незвичайне покликання для пошире
...
Читати далі »
|
Я називаюся Циркот Анна. Мені
61 рiк. Проживаю в Україні в м. Калушi
Івано-Франківської обл. В даний час я проживаю в Канаді в Торонто, куди
я приїхала на один рік. Але я повертаюся своїми спогадами на Україну щоб
описати все спочатку.
У 2003 р. я перенесла інфаркт серця не знаючи того
бо був не сильний. При обслідуванні по другій хворобі це все виявилося.
Про це у мене є аналізи й кардіограма, але тому, що усе страшне було
позаду,
то я рішила лікування не проводити. Пройшов час і до нас в Калуш був
запрошений
о
...
Читати далі »
|
З світанком приходить день з своїми клопотами, надіями і таємними
сподіваннями
та із заходом відходить, так прокладаючи крок за кроком дорогу у
майбутнє. І паралельно з тобою, ще десь в іншому куточку планети,
так само день за днем хтось iде по дорозі духовних пошуків,
маючи десь глибоко в душі затаєну мрію знайти спільників і однодумців,
попросту, супутників, які розуміють всі труднощі мандрівника у цьому
житті,
бо важко в дорозі без підтримки. Це справді чудо, коли люди йдучи,
здається,
паралельними дорогами, які ніколи не перехрещуються, нарешті, всупереч
усім законам фізики цього буття, неймовірним чи
...
Читати далі »
|
18-го
жовтня, 1961 р.- Мусимо робити багато жертв,
багато
покути й часто вiдвiдувати (Iсуса) в Пресвятих Тайнах. Але перше мусимо
провадити добре життя. Якщо нi, на нас спаде кара. Чаша вже заповнюється
i, якщо ми не змiнимося, на нас спаде дуже велика кара.
18-го червня, 1965 р.-
Тому, що Моє доручення з 18-го жовтня не було виконано і не дано до
вiдома
свiтовi, Я повiдомляю вас, що це є останнє. Ранiше, чаша запов
...
Читати далі »
|
Наша, сповнена тривог, відчаю і надій, історія відбулась
весною 1995 року. Під дбайливою контролею кваліфікованих медиків одного
з найбільш відомих шпиталів Торонта минав 8-й місяць вагітности моєї
дружини
– Оленки. Раптом, ультразвукова діягностика виявила серйозні порушення
в розвитку зародка: надмірно мала вага (4 фунти) і недостатній ріст.
На запитання, про можливости медицини змінити ситуацію в напрямку на
покращання,
лікуючий доктор відповів, що "медичними засобами уже нічого не можна
поправити” і треба чекати на кінцевий результат.
Так співпало, що саме в цей час проблеми з зубами
Оленки припадково зумовили
...
Читати далі »
|
"Не з'являйся перед Господом, з порожніми
руками,
бо все те заради виконання заповіді."
(Сирах 35, 4)
Майже всюди, при своїх появах, Мати Божа просила тих, кого вибрала для
передачі інформації, щоб вони молилися на вервиці, яка є однією з
найпотужніших
дійових сил, здатної протистояти дияволові. Адже саме для диявола
найбільшою
загрозою є Мати Божа, бо ж сказано: "Я
покладу ворожнечу між тобою і жінкою, між твоїм потомством і її
потомством.
Воно розчавить тобі голову..." (Буття
3,
14-15).
...
Читати далі »
|
Медична Наука
Що говорить медична наука
про
події в Ґарабандалі? Більше ніж 40 лікарів бадало дівчат в різний час.
Педіятр, д-р Селестіно Ортіз, обсервував їх на протязі 22-ох днів за
порядком.
Поза екстазою, він визнав їх нормальними й зрівноваженими. А про їх
екстази
він сказав так: "Мовчати було б дійсним науковим боягузтвом. Ми не
находимо
жодного переконливого пояснення на такі феномени."
...
Читати далі »
|
На початку червня, 1963 р., Кончіта заскочила своїх слухачів
предсказанням
того, що після папи Івана XXIII, буде ще тільки три папи і тоді
настане
кінець наших часів, але не кінець світу.
В свято св. Йосифа, 19-го березня, 1964 р., Кончіта
мала льокуцію біля сосон, в якій Пречиста сказала їй, що в день
великого
Чуда, Джоуі Ломанджіно відзискає зір і (від тоді) бачитиме постійно.
18-го червня, 1964 р., Кончіта мала ще одн
...
Читати далі »
|
У 1947 році, Джоуі Ломанджіно втратив зір і нюх в
наслідок аварії, що перетяла йому очні й нюховий нерви. Після довгого й
болячого періоду пристосування, він вийшов в 1961-му році успішним
бизнесменом
але від праці перевтомленим. Йому лікар порадив віддихати в Европі, і
він
залишив свій дім у Линденгурст, Нью Йорк і з свояками поїхав відвідати
вуйка в південній Італії.
Джоуі в той час не був дуже побожним
і тільки завдяки вуйковій наполегливості погодився на довгу автомобільну
подорож, що закінчилася в Сан Джіованні
...
Читати далі »
|
Екстази
дівчаток продовжувались в зимових місяцях. В кожну пору дня чи ночі
приходили
поклики. Пречиста Діва зовсім не жартувала про покуту й жертви, яких
вона
просила в своєму дорученні. Але, як уже дівчатка були в екстазі, вони не
відчували нічого. Серед однієї снігової метелиці, купи снігу виросли на
розпростертих руках Кончіти. Вона не була свідома цього. Іншим разом,
град
відскакував від її широко відкритих очей, без ніякої реакції від
...
Читати далі »
|
Серед
великого числа священиків, що приходили до Ґарабандалу, щоби розслідити
події, був один єзуїт на ім'я отець Люіс Андреу. Це був блискучий
молодий
професор богословії, який мав репутацію священика-святця. Отець Андреу
ставився скептично в часі своїх перших відвідин, але, після уважної
обсервації
дівчаток в екстазі, він усвідомив, що з ними діється щось серйозного.
Восьмого серп
...
Читати далі »
|
I
Рік - 1961. Місце, - маленьке село в Кантабрійських горах
північної
Еспанії, під назвою Сан Себастіян де Ґарабандал. Живе тут триста осіб в
около 80-и кам'яних домах у підніжжі малої гори. Це село цілком
відокремлене
від інших в районі і доволі примітивне. В домах немає біжучої води ані
огрівання крім камiна в кухні. Електрика палить лишень кілька годин
кожного
вечора. Модерні вигоди, як автомашини чи телевізори просто тут не
існують.
Зрештою, в цілому селі немає ані одного мотора.
Л
...
Читати далі »
|
Рік 1961-ий, місце - маленьке село в Кантабрійських горах північної
Іспанії - Сан Себастіян де Ґарабандал. Живе тут біля трьохсот людей у
80-ти кам'яних будинках, біля підніжжя малої гори. Люди сяк-так
заробляють на прожиток випасанням худоби. А щоби зайти на пасовисько в
гори, треба добиратися більше години. Кожного дня одна із жінок ходить
вулицями села з дзвінком, пригадуючи односельцям молитися за померлих.
Щовечора селяни сходяться до невеличкої церковці, щоб відмовити вервицю і
літанію до Пречистої Діви Марії. В кінці тижня крутою стежкою з Косіо
приїзджає парох верхи на коні, щоб відправити Службу Божу і вислухати
сповідь своїх прихожан. Оце таким був Ґар
...
Читати далі »
|
|
| |
| | |
|
Присвячений Святому Йосифу - Обручнику Пресвятої Богородиці
Відправляємо:
|
|