– Друже Командире, як Ви можете охарактеризувати суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні?

– Український націоналізм завжди послідовний і принциповий. „Тризуб” імені Степана Бандери ще в лютому цього року, відразу ж після захоплення вищої державної посади проросійським кримінально-олігархічним угрупуванням на чолі з Віктором Януковичем, висловив чітку позицію стосовно ситуації в Україні. З того часу вона не тільки не зазнала якихось змін, але й отримала багато підтверджень і значно розгорнулася. Наголошу на найголовніших її пунктах.

По-перше, ми, націоналісти-бандерівці, не визнавали і не визнаємо результатів сфальсифікованих президентських виборів. Янукович для нас – не Президент держави Україна, а маріонетка, яка шляхом обману та підкупу виборців, політичних махінацій, за безпосередньою підтримкою Московської імперії незаконно зайняла президентський пост. А отже, він не є легітимним Президентом України.

По-друге, формування парламентської коаліційної більшості відбулось із глобальними порушеннями конституції України. Депутатські перевертні, що з тих чи інших причин проміняли свою Вітчизну на „шмат гнилої ковбаси”, стали символом нелегітимності вищого законодавчого органу влади в Україні. До того ж, сьогодні кожен мислячий українець дає собі звіт, що голова Верховної (з)Ради Литвин так само є лялькою в руках московських спецслужб, які у свій час провели спецоперацію з метою ліквідації Георгія Гонгадзе. Там, де Литвин – там зрада України!

По-третє, пригадується риторичне питання російського літературного класика: „А судді хто?” Судова гілка влади є наскрізь продажною і корумпованою. Вона не вершить праведний суд, а обслуговує інтереси тих чи інших владних кланів. Показовими є рішення Конституційного Суду, що вступають у протиріччя одне з одним, і найголовніше, з національною безпекою держави; формування складу цього ж „суду”, коли з волі одіозної „Банкової” позбавляються своїх посад люди, які займають „не таку” позицію, яку вимагає Янукович і його камарилья; вироки, що дозволяють рейдерські захоплення як підприємств, так і політичних партій та забороняють проведення політичних акцій тощо. Куплені судді – це обслуговуючий персонал антиукраїнського режиму, а вся судова система влади України також однозначно є нелегітимною.

По-четверте, „уряд прагматиків” на чолі з низкою дивовижних „професіоналів”: поліглотом неукраїнського походження Азаровим, боягузливим комсомольським вожаком Тігіпком і деґенератом-збоченцем Табачником. Антиконституційна парламентська більшість абсолютно логічно сформувала незаконний Кабінет Міністрів. До того ж, будь-який крок цього „уряду” є наскрізь антинаціональним, антинародним, антилюдським: українське християнство віддано на поталу ефесбешному патріарху Кірілу Гундяєву та його релігійній секті РПЦ; український гуманітарний простір активно знищується українофобами та вводиться у сферу впливу Росії; шокове підвищення цін на всі товари і послуги; на догоду олігархам чиняться економічні утиски і, як наслідок, відбувається згортання малого і середнього бізнесу тощо.

По-п’яте, всі кроки всіх нелегітимних з точки зору національного, звичаєвого і юридичного права гілок існуючої влади є такими, що дозволяють однозначно констатувати: впродовж 2010 року „партії регіонів” та її антиукраїнським васалам з різних середовищ вдалося здійснити державний переворот в Україні; узурпувати владу і встановити авторитарний і за своєю суттю внутрішньо-окупаційний режим (про що пише значна кількість політиків, політологів, публіцистів та культурних діячів), основним завданням якого є ліквідація української квазідержавності та побудова неукраїнської неоколонії, в якій українці мають бути приречені на безправне існування, денаціоналізацію та деградацію. При цьому зазначу, що все це відбувається при мовчазній згоді, а деколи й підтримці так званої світової спільноти – ЄС, ОБСЄ, НАТО, США…

І останнє. Ця антиукраїнська влада перейшла свій рубікон навесні, після того, як Янукович підписав зрадницький Харківський пакт, а Верховна Рада його ратифікувала. Якщо до цього моменту чужинські кримінально-олігархічні клани порушували їхню ж, за І.Франком, свинську конституцію, то ця дія поставила крапку на незалежному розвитку держави Україна, а отже цей режим протиставив себе українській нації, всім її поколінням, які йшли національно-державницьким шляхом, та поставили себе поза Законом – законом Божим, Національним, Державним.

– Друже Дмитре, а чи знаходить така безкомпромісна позиція підтримку серед народу, опозиційних партійних і громадських організацій, окремих політиків?

– Коли у лютому вийшла Заява нашої Організації щодо результатів останніх виборів без вибору, тоді ми побачили, що у своїй масі ні народ, ні політичні сили не сприйняли слів правди, в ній написаних. Але час розставляє всі крапки над „і”. Масована здача окупаційним режимом завоювань українців, кардинальне погіршення соціально-економічної ситуації покликали за собою зниження рейтингів правлячої антиукраїнської верхівки, навіть у регіонах, де вони мали потужну електоральну підтримку, – отже, громадяни України вже для себе зробили певні висновки щодо можновладців.

З партійних лідерів тоді тільки Юлія Тимошенко заявила про невизнання результатів виборчих перегонів. Але ситуація склалася таким чином, що вона і її блок партій все ж таки продовжили грати з існуючою владою за встановленими правилами. Результати цього добре видно зараз: депутати-зрадники, в народі „тушки”, стали стимулом для бандитської влади у її антиукраїнських діях; міністри бютівського уряду масово заарештовуються; партійні організації „Батьківщини” багатьох областей, міст, районів скуповуються „регіоналами” та блокується участь найголовнішого їх конкурента в місцевих виборах, відбувається просте руйнування цієї політичної сили.

Багато хто із політиків на той час висловлював думку: „Треба дати час Януковичу і його команді. Раптом він не дотримається своїх передвиборчих обіцянок і поведе Україну незалежним від Росії курсом”. Повів…

Тепер же всі як один почали повторювати слова „Тризуба” про окупаційний характер влади, про те, що необхідно не просто міняти людей влади, а змінювати всю систему державної влади, про те, що боротьба має відбуватися об’єднаними силами тощо.

Навіть колишній Президент Ющенко, який був головним реаніматором Януковича на політичній арені держави, і той заявив, що ця влада є окупаційною. А це, на мій погляд, є доволі показовим моментом. Хоча як на мене, то Віктор Андрійович не має жодного морального права знову лізти в політику. Натворив достатньо…

Ще хочу зупинитися на одному важливому аспекті, який піднято у питанні. „Опозиційність”. На превеликий жаль, це слово в собі несе смертельну загрозу для існування руху спротиву цій проросійській бандитській владі. У жодному випадку не можна плутати грішне з праведним. Не може бути опозиції до ворога. А Янукович і його зграя шакалів – це не „позиція”, а саме – ВОРОГИ української державності, прав, свобод і добробуту українського народу. В цьому є ключ до формування об’єднаного національного фронту.

Чи міг Богдан Хмельницький бути в опозиції до польських поневолювачів? Чи займався би Євген Коновалець опозиційною діяльністю стосовно підступного Пілсудського? Чи Степан Бандера опозиціонував би себе кровожерним Гітлеру та Сталіну? Відповідь очевидна і категорична: не може бути опозиції до окупантів, поневолювачів, зрадників, ворогів, яничарів! Боротьба за Свободу має бути безкомпромісною та однозначною!

– З Вашої попередньої відповіді випливає інше питання: а як бути тим людям, що працюють в органах державної влади, адже вони, виходить, прислуговують окупантам?

– Так, прислуговують. І не тільки чиновники, а й багато партійок і партійців підіграють „регіоналам”. Але в будь-якій країні світу той, хто співпрацює з окупаційним режимом, називається не патріотом чи державним мужем, а зрадником і колаборантом. Це аксіома.

Але тут необхідно дати певні уточнення. По-перше, представницька влада є доволі неоднорідною. Депутати різних рівнів, голосуючи проти бандитського свавілля влади, таким чином приносять реальну користь для національно-визвольної справи. Ті ж, хто прогинається перед владою, є зрадниками українського народу.

Така сама ситуація і з чиновниками. Нещодавно на Тернопільщині в один із районів прибула група „регіоналів” „ламати через коліно” державних службовців, примушуючи їх входити у владні партійні списки. Але „знайшовсь таки один козак”, який встав і закликав всіх присутніх проявити національну позицію і на знак незгоди з політичними бандитами покинути конференц-зал. За цим принциповим патріотом вийшло 80% держслужбовців. Або інший випадок на Івано-Франківщині: прикриваючись Днем незалежності, ставленики окупантів у цій області проводили „урочисті збори” для обласного активу, на яких вручали різноманітні „нагороди”. І серед франківчан знайшовся патріот, який вийшовши на сцену, порвав на очах прислужників бандитів „почесну грамоту” і закликав своїх земляків до спротиву новітнім окупантам. Ці вчинки гідні поваги і наслідування. Такі чиновники – це золотий фонд нації. Саме з таких патріотів буде формуватися влада нової Національної Української Держави.

Людей, які призначаються Януковичем на посади голів обласних та районних адміністрацій, на цей момент можна розділити на дві категорій: перша – відверті вороги державності, друга – пристосуванці, яким добре при будь-якій владі – аби давали красти. Але сутність всіх цих призначенців одна: вони всі, прикриваючись синьо-жовтим прапором і тризубом, все одно є ставлениками окупаційного режиму, а отже, ставлення до них має бути відповідне. Зрада України рано чи пізно, на тому світі чи на цьому все одно буде покарана…

– А як „Тризуб” ставиться до місцевих виборів, що мають відбутися 31 жовтня? Чи буде Організація підтримувати якісь партії на них?

– Почну з того, що вибори, які проголошені нелегітимною владою, є також нелегітимними. Чи можуть в окупованій державі відбуватися справедливі вибори? Звичайно, ні. Закон про місцеві вибори підтасований під владний режим. Згідно інформації, яка надходить з різних джерел, в багатьох областях (Харківщина, Донеччина) „вибори” вже відбулися. Комісії працюють, голоси пораховані, протоколи оформлені, влада задоволена… Адже слова Сталіна, який для багатьох сучасних владоможців є прикладом для наслідування, – „не важливо, хто як голосує, важливо, хто як рахує”, – є твердим дороговказом.

Тому для нас, націоналістів, питання цих виборчих перегонів є зрозумілим. Звичайно ж, в тих областях, де окупанти не мають стопроцентного контролю над виборчим процесом, треба спробувати відстояти депутатські мандати і привести тих людей, що насамперед, використовуючи депутатські повноваження або посади голів міст і сіл, займуться організацією спротиву поневолювачам, згуртуванням національних громад, творенням об’єднаного національно-визвольного руху.

Наша Організація не партійна, але в кожному населеному пункті, в кожній області „Тризуб” буде окремо розглядати кандидатури, запропоновані національно-державницькими партіями і приймати відповідні рішення про підтримку того чи іншого партійного висуванця.

До того ж треба додати, що ті, хто буде агітувати та віддавати свої голоси за „регіоналів”, тігіпківську „сильну Україну”, литвинівську „народну партію”, не кажучи про всілякі „кпу”, „спу” та інші антидержавні угрупування, підписують смертний вирок Україні та ставлять самі себе в один ряд зі зрадниками і ворогами української нації.

Головним же завданням бандерівського „Тризуба” на цих виборах буде протидія всіма доцільними методами окупаційному режиму у їх намаганні взяти всю повноту представницької влади.

Також для нас є важливим, щоб українці, йдучи на виборчі дільниці, розуміли, що опусканням бюлетенів в урни питання національного і соціального звільнення вирішено не буде. Ці вибори необхідно використати для роз’яснення народним масам, що єдиний порятунок для кожного українця – це здобуття національної держави, в якій українська нація отримає перспективу всебічного розвитку, а права кожного її громадянина на Свободу, Справедливість та Добробут будуть забезпечені. Досягнути ж цього можна єдиним способом – через Національну революцію. Інших шляхів немає!

– Нещодавно Конституційний Суд, про який Ви вже згадували, відмінив „політреформу 2004”. Яке Ваше ставлення до цієї події?

– Це закономірний крок окупаційного режиму. Адже для них „закон, що дишло” – куди Янукович наказав, туди й вийшло. А, загалом, це рішення продажного, і, ще раз наголошую – нелегітимного „суду” ще більше наблизило час революційних змін „на нашій не своїй землі”. Коли Господь хоче когось покарати, то він відбирає розум – так і з владними бандитами.

– А чи могли би Ви спрогнозувати, як будуть розгортатися події в Україні найближчим часом?

– Я ж не метеоролог, щоб давати прогнози. Але з упевненістю можу сказати (й події в країні це підтверджують), що ситуація буде розвиватися у революційному напрямку. І для цієї впевненості я маю підстави, бо те, що творить окупаційний режим у всіх сферах суспільного життя, переходить будь-які межі. А це, у свою чергу, викликає масове незадоволення всіх верств населення.

Для людей національно-свідомих (а їх кількість постійно зростає, і насамперед серед української молоді) ключовими є питання національних інтересів, які здаються великими темпами; для українського загалу, навіть тих людей, які не беруть активної участі в боротьбі чи політиці на сьогодні головним стає питання існування та виживання. Бо промосковські олігархи та бандити, компенсуючи свої витрати на кількарічну „опозиційну” діяльність та чисельні вибори, піднімають ціни на все: продукти, ліки, промислові товари, комунальні послуги тощо. У народу викачують гроші, доводячи його до жебрацького існування. І все це прикривається словами про „нову країну”, про швидке „ощасливлення” і так далі.

Тому фактори національного і соціального незадоволення постійно набирають сили. І врешті, це може спричинити такі події, від яких здригнеться не тільки ця злодійська влада, але й їхні ляльководи за межами України.

Головним же в цих подіях буде те, хто поведе народ на боротьбу. І тут „Тризуб” докладе максимум зусиль для того, щоб провідниками знову не стали політичні шахраї, які будуть багато обіцяти, але нічого не робити для втілення у життя народних мрій на національну і соціальну справедливість у державному житті. Національно-визвольна боротьба на цьому її етапі має вестися під єдиним проводом найкращих представників молодого покоління українців.

Наша Організація, пройшовши різні етапи об’єднавчого процесу в націоналістичному середовищі, найближчим часом запропонує якісно нову концепцію націоналістичного руху як провідної сили українського народу. Сподіваємося, що вона знайде відгук в серцях і умах українських націоналістів та патріотів України.

Хочу завершити нашу розмову тими гаслами, які на сьогоднішній день мають стати напрямними для всіх борців з окупаційною чумою:

Геть режим внутрішньої окупації!

Геть Януковича і його промосковську банду!

Вони – не дають нам жити, ми – не дамо їм панувати!

Смерть Московській імперії!

Слава Українській Національній Революції!

Слава Україні!

Інтерв’ю з Головним командиром
ВО „Тризуб” імені Степана Бандери
полковником Дмитром Ярошем

Розмовляла Катерина Січова

tp://www.banderivets.org.ua/