«Іду за тебе генерал, що за бабло купив погони. І за Небесну сотню йду, сидіти в хаті – не на часі», - із вірша 64-річного солдата

Я вже давно не призивний,
Але іду я у солдати
Бо час настав такий тяжкий,
Що йду за себе воювати.

Іду за тебе генерал,
Що за бабло купив погони,
І це звання в когось украв
Ціною ницості й поклонів.

Що варті твої ордени?
Які висять на жирним тілі.
Радість, хіба для сатани
Або для псів оскаженілих.

Іду й за тебе я, начфін,
Що вчора гроші крав в солдата,
Ти раб мамони і з колін
Тебе ніколи не підняти

Іду й за тебе, липкий мент,
Що став ти мусором відразу,
Але настане той момент
Коли поборем й цю заразу.

Іду й за тебе, лікар, я,
Гнилий шнурок ти Гіппократа,
Бо хата ж крайняя твоя,
І ти не підеш рятувати.

Бо ти за 30 срібняків
Продав ту довідку мерзоті,
І з сорому ти не згорів,
І не повісився на дроті.

Іду за всіх я на війну,
Хто заховався під спідницю,
За вбитих горем матерів,
За молодую удовицю

Іду я за дітей отих,
Яких вже не обніме тато,
Бо вбив його кремлівський псих
Рукою найманця і ката.

І за «Небесну Сотню» йду,
За всіх полеглих на Донбасі,
Бо Україна тут моя
Й сидіти в хаті — не на часі.