Що робити, аби не піддатися приманці зради? Як подолати внутрішній потяг до когось, хто нам подобається або дає сигнали, що наша увага йому важлива? Ми ж бо не можемо вдавати, ніби сліпі й глухі, або уникати навіть поглядів інших людей.

Особисто я вважаю, що насамперед потрібно визнати зацікавленість іншою людиною, не заперечуючи фактів. Кожен любить подобатися. Ми відчуваємо обґрунтоване задоволення, коли хтось нам говорить компліменти. Ми не повинні почуватися винними через те, що хтось нами цікавиться!

Коли вже чесно зізнаємося у цій грі его, то мусимо повернути справам належний порядок і визнати, що наші інфантильні почуття не мають жодного майбутнього.

Майже завжди зради стаються з тими, кого знають поверхово. Вочевидь, коли я до когось залицяюся, то стараюсь показатися з найкращого боку, представити те, що в мені найліпше! Залицяння підвищують самооцінку, бо коли ми відкриваємо, що ми (ще) привабливі, то нас переповнює гордість.

Криза виникає в точці стабілізації подружнього життя. Для нас, чоловіків, велику небезпеку становить період підростання дітей і постійної праці, яка пригнічує усвідомленням того, що час збігає і наближається кінець життя. Для жінок критичний момент настає, коли вони помічають, що тіло виказує ознаки старіння і шле сигнали про завершення часу плідності.

Треба зберегти чуйність…

Коли ми вже зізнаємося в тому, що любимо подобатися, то можемо замислитися, чому би не спробувати досягнути цього задоволення з партнером? Одне з двох: або мій чоловік (моя дружина) так сильно призвичаївся (призвичаїлася) до того, що ми разом, що навіть не говорить мені ласкавих слів, або то я так сильно до нього/неї звик/звикла, що прагну якоїсь переміни.

Інколи трапляється (і це щось страшне!), що зрада стає «помстою» партнерові. У таких ситуаціях ми схильні виправдовуватися, приховуємо свій зв’язок під маскою, яка спотворює його вигляд. Коротко кажучи, вигадуємо прерізні відмовки. Ми з жінкою вже не кохаємося довгі місяці! Мій чоловік не говорить мені компліментів! Така аргументація відчиняє не тільки хвіртку, а й цілу браму для зради.

Пильнуймося, отже, будьмо щодо себе самих повністю щирі, й не шукаймо відмовок…

Чи слушна думка порозмовляти про це з кимось? Гадаю, так, але то має бути довірена особа… і категорична! Якщо приятель, якому я звіряюся, заохочує мене до зради, то, може, краще таки відмовитися від такої розмови. Натомість порада мудрої людини може нам допомогти прийняти належну перспективу, вмістити енергію в належний контекст і скоригувати її.

Наступна річ, яку ми можемо зробити, коли відчуваємо, що зацікавленість іншою людиною може завести нас на манівці, це організація чудового, пристрасного вікенду зі своїм життєвим партнером/партнеркою.

Якщо помітимо, що наші почуття тягнуться до іншої особи, варто сильніше пильнувати свій подружній зв’язок. Отож замало просто відвернути погляд від розпорошень, треба ще скерувати його на ту людину, яка була першим об’єктом закоханості.

А якщо ми попри все піддаємося спокусі?

Треба завершити роман якнайшвидше, як тільки можна, аби обмежити розмір завданої кривди. І треба сподіватися, що з’явиться хтось, хто покаже нам шлях, хто порадить і підтримає. Як це добре — мати приятеля, який саме тому, що бажає нам добра, щиро говорить про наші помилки! Як добре турбуватися один про одного!

Інколи, однак, жодні поради не допомагають, справи доходять до зради, зв’язок розпадається. Навіть тоді, однак, не все втрачено!

Задумайся на мить

Чи ставишся ти легковажно до обітниці вірності? В яких ситуаціях відчуваєш спокусу зради життєвого плану, складеного спільно з чоловіком/дружиною?

Чи робите ви все, аби доглядати ваш зв’язок? Чи задоволені ви вашим спільним життям?