За царювання нечестивих царів римських Максиміяна і Диоклитіяна, коли люте вони на християн підняли гоніння, вірні входили в різні подвиги, з ревністю приймали накладені на них від катів за Христа муки, на вічну взираючи винагороду. У той час в Панонії, у граді Сирмійському, єпископ був, молодий літами, але в католичній вірі і законі муж досконалий, на ім'я Іриней, який задля любови Христової великі терпів гоніння і достойний за Христове ісповідання вінець перемоги сподобився прийняти. Взяли його в Сирмії воїни, до Прова-ігемона в Панонію привели. І сказав до нього ігемон: "Чи скоряєшся наказам царським? Принесеш жертви богам нашим?" Святий же Іриней-єпископ відповідав: "Той, хто приносить жертви брехливим богам, а не єдиному істинному Богові, буде знищений від своїх людей". Ігемон сказав: "Наймилостивіші царі звеліли всім або принести жертви богам, або бути відданими на муки". Відповів святий: "Мені заповідано, що найважчі прийняти муки краще, ніж, відвернувшись від істинного Бога, бісам принести жертви". Сказав ігемон: "Або принеси жертви богам, або, не затримуючись, звелю катові мучити тебе". Відповів святий: "Утішуся, коли зробиш мені це, аби причасником страждань Господа мого я виявився". Тоді зразу звелів ігемон воїнам мучити святого. Коли мучили його люто, сказав до нього ігемон: "Що скажеш, Іринею, чи принесеш жертви богам?" Відповів святий: "Я принесу жертву добрим ісповіданням Богові моєму, якому ж і приношу завжди". Прийшли ж батьки його і всі домашні. Коли побачили, як нещадно його мучать, припадали до ніг його, просячи, аби пожалів молодих літ своїх і покорився велінням царевим. З одного боку батько і мати ридали, з иншого — усі близькі друзі та родичі плач великий вчинили через нього й одноголосно взивали, кажучи: "Помилуй, о Іринею, квітучу красу юности своєї". Святий же більшим бажанням до Бога охоплений був і, заповідь Його перед очима маючи, всім відповідав: "Це слова Господа мого Ісуса Христа: "Якщо хтось відцурається мене перед людьми, того Я відцураюся перед Отцем моїм Небесним". Знайте-бо, любі, що ані ласкою вашою, ані погрозами царськими, ані жодним чином від Бога мого і від закону Його відвести мене не зможете. До вишнього-бо поклику надії всією думкою прагну". Пров же знову прикликав блаженного Іринея і сказав до нього: "Схилися перед сльозами тих, що плачуть через тебе, і покинь безумство своє, і принеси жертви богам, шкодуючи юність свою". Відповів святий: "Збережу себе навіки, якщо не принесу жертви". Тоді звелів його ігемон відвести до в'язниці, поки про нього обміркує.
Багато ж днів святий у в'язниці перебував, від скрути ув'язнення різні терплячи болі. Тоді якось опівночі Пров-ігемон звелів знову привести його перед себе і сказав йому: "Досить вже з тебе мук цих, ними ж довгий час був кривджений, підійди і принеси жертви богам нашим". Іриней же святий відповів: "Коли щось робити зі мною замислив — чини швидше, не відкладаючи, знаючи мене в тому ж ісповіданні Імени Христового, у якому ж я дотепер був, і нині є, і, допоки буду, міцним лишатимусь і непохитним". Тоді розгнівався ігемон, звелів святого довго палицями бити. Той же посеред катування взивав: "Бога маю, якого ж з молодих літ моїх навчився шанувати, Йому поклоняюся, Йому і жертву приношу, рукотворним же Богам поклонятися не можу". Пров сказав: "Задоволений же будь муками, які прийняв, і не бажай смерти". Відповів святий: "Не помру в житті, яке переді мною, і мук, які мені накладаєш в Ім'я мого Ісуса Христа, не чую, але й більшого сподіваюся: ними не смерть, а життя вічне отримати". Пров сказав: "Чи маєш жінку?" Святий відповів: "Не маю". Знову Пров сказав: "Чи маєш батьків?" Відповів святий: "Не маю". Знову сказав Пров: "Чи маєш синів або доньок?" Відповів святий: "Не маю?" Пров сказав: "Хто ж були ті, що ридали і плакали через тебе на минулому суді?" Святий Іриней відповів: "Заповіді Господа мого Ісуса Христа я виконав, який казав: "Якщо хто не відвернеться від батьків своїх і не покине всіх маєтків своїх, не може бути Моїм учнем". І хто любить батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи братів, чи родичів більше від мене, не є мене достойний" . І тому той, хто насправді любить Бога і на Нього єдиного уповає, той усю земну зневажає суєту і жодного батька, окрім Бога, не визнає". Пров сказав: "Чую, що маєш синів, тому, хоч задля їхньої любови, принеси жертву Богам, аби не згубили ймення батьківського в тобі". Святий Іриней відповів: "Сини мої Отця Бога мають, Його ж і я маю і поклоняюся Йому. Він може і мене, і їх спасти, на Нього ж справді повністю уповаємо і душі наші вручили Йому, щоб не загинути. Ти ж далі чини наказане тобі від царів твоїх". Пров сказав: "Пощади себе і батьків своїх, принеси жертви богам і наказам царським підкорися, щоб я всілякими не згубив тебе муками". Святий Іриней відповів: "Я вже сказав тобі, аби ти робив зі мною, що хочеш, адже знаєш, що нечистим богам твоїм ніколи не принесу жертви. І ось нині бачиш, яке дав мені Господь мій Ісус Христос терпіння проти підступів твоїх і диявольських, через які святим Божим приготував муки". Пров сказав: "Ось вже зразу видам на тебе смертний вирок, якщо не принесеш жертви богам". Святий Іриней відповів: "Догодиш тим мені, бо тим судом смертним до вічної пошлеш мене веселости". Тоді Пров видав вирок смертний на святого, кажучи: "Іринея, який не кориться наказам царським, у ріку вкинути наказую". Святий же Іриней відповів: "Різноманітних і найлютіших мук від тебе я чекав, щоб довідався ти, як християни задля віри в Бога смерть зневажати звикли. Але тому що нічого з такого не навів на мене, радію, що вже цей суд на мене видав". Розгнівався ігемон через таку блаженного мужа відвагу, звелів йому мечем голову відтяти, тоді вкинути в ріку тіло його. Святий же, наче приймаючи другий вінець перемоги, чуючи на себе такий вирок, дякував Богові, кажучи: "Дякую тобі, Господи Ісусе, що дав мені непереборне терпіння в ісповіданні Імени святого Твого, що сподобився я бути причасником вічної Твоєї слави". Коли такі слова говорив, вели його на міст, що називався Артеміс, на честь нечистої їхньої богині Артеміди збудований, з нього ж мали його скинути. Там, знявши із себе ризи свої і піднімаючи в Небо руки, розчулено молився, кажучи: "Господи Ісусе Христе, Ти, що захотів страждати за спасення світу, нехай відкриються небеса Твої для прийняття духу вірного раба Твого Іринея, який задля Імени Твого святого, виведений з церкви католицької Сирмійської, смерть підняти не відмовляється. Прошу ж, Господи, невимовне милосердя Твоє, щоб Ти людей сирмійських від усілякого нашестя бід, і кривд, і від ворогів видимих і невидимих беріг і пильнував і у вірі своїй святій утвердити їх захотів". Коли ж закінчив молитву, відтяли йому мечем голову і вкинули в ріку, що називалася Сава. Мучений був раб Божий Іриней святий, єпископ Сирмійський, у сьомий календ квітня [26 березня], коли Панонією володів Пров-ігемон, у нас же царював Господь наш Ісус Христос, Йому ж слава навіки-віків. Амінь.