Серапонт, цей святий мученик, був монахом і єпископського сану сподобився на Кіпрському острові. У час гоніння страдницький здійснив подвиг і прийняв вінець мученицький від Христа Господа. Мощі ж його святі спочатку на Кіпрі спочивали, чудодіючи, тоді в Константинополь перенесено їх було так. Коли агаряни, за гріхи наші Божим допустом усі східні краї війною спустошили і полонили, у своє забрали володіння, наблизилися до острова Кіпрського і хотіли з ним, як з иншими краями, вчинити, явився святий пономареві церкви своєї, кажучи: "Вставай швидко, візьми мощі мої і неси в Константиноград, хочуть-бо вороги хреста Христового напасти на острів цей і місце це спустошити. Скажи ж про це й иншим правовірним людям, щоб перед нашестям агарянським вийшли звідси". Коли пономар сповістив правовірним про те святого явлення і наказ, зразу приготувалися до водного шляху і, збудувавши новий кивот, поклали в нього мощі священомученикові, зі собою взяли, сіли в корабель і кинулися плисти. Як були вони на великій воді і до Константинополя зближалися, піднялася буря в морі — і всі злякалися. Зразу з ковчега святого почала виходити тонка хмарка пахощів великих і наповнила не лише корабель, але й морем десь на три стадії розійшлася. І вгамувалася буря водна від тих дивних і невимовних пахощів. Прив'язаний палкішою любов'ю до святого, пономар, наглядач ковчега, почув голос з ковчега, який на ім'я його кликав до себе. Чули ж те й инші, як святий Терапонт на ім'я кликав наглядача мощів своїх. І всі через те налякалися, підійшли до ковчега, хотіли подивитися на мощі святого і, заглянувши, побачили: миро пахуче, наче потік, виходило з чесних священомученикових мощів. І наповнило миро ковчег, і виливалося з нього. Ті, що були в кораблі, черпали те миро в посуд скляний і мастилися ним з вірою на зцілення душі й тіла. Коли ж прибули в Константиноград, поклали ті мироточиві мощі в церкві Пресвятої Богородиці, за царювання Никифора. А за якийсь час через чуда, що відбувалися від чесних тих мощів, окремий храм в ім'я святого священомученика Терапонта збудували, і мощі його в ньому поклали. З багатьох його чуд мало є записаних. А були такі. Один чоловік, італієць родом, на ім'я Флорин, мучений був легіоном нечистих духів. Він біля мощів святого мученика Терапонта позбувся катування бісівського і здоровий повернувся до себе. Розповідав же, що бачив дим якийсь тонкий, і великі пахощі виходили з ковчега мученикового. Таких пахощів не стерпівши, легіон бісівський втік, наче биттям гнаний.

Анастасій, громадянин віксинійський, мав всохлу руку довгі літа, що від самого плеча висіла мертва, зовсім бездієва. Він прийшов до церкви святого Терапонта, де мощі його лежали, отримав зцілення у навечер'я Богоявлення Господнього: простяглася-бо рука його і стала здорова, як же і друга. І перед усіма взявши відро зціленою рукою, наповнив водою ту посудину, в якій мало бути освячення. І всі, що те бачили, прославили Бога, який прославлявся у святому своєму Терапонті.

Инший один муж на ім'я Георгій, саном десятник у воїнському чині, мав лице повернене назад й одне око сліпе, дією диявольською. Він молився біля гробу мученикового — швидке отримав зцілення: влаштувалося лице його на своє місце, і око прозріло, і віддавав дяку своєму безкорисливому лікареві.

Одного розслабленого, на ім'я Теодор, принесли до церкви мученикової. Йому в сонному видінні явився святий, подавав йому хліб і чашу вина. Він же, взявши те у видінні з рук святого, швидко збудився і відчув у собі силу і повне здоров'я. Встав з ліжка, славлячи Христа і Христового мученика. І сказав: "О, наскільки легко тобі, отче Терапонте, всілякі недуги лікувати".

Принесли батьки дівчинку малу, якій же в утробі материнській злиплися ноги і згиналися назад, і п'яти її до сідниць приросли. За неї батьки біля мощів святого зі сльозами помолилися — зразу ноги дівчинці влаштувалися за звичним чином людської природи, простерлися і розділилися для легкого ходження. І доросла дівчинка віку дорослого, ходячи і славлячи Бога.

Жінці одній на ім'я Марія зробилася на тілі рана невиліковна, що називалася рак. Нею ж дуже хворіла і вже не сподівалася на здоров'я. Прийшла з розчуленими молитвами до святого — і прийняла швидке і повне, молитвами його, зцілення. Инша ж жінка кровоточивою була сім років, прийшла з вірою до святого Терапонта — і, коли торкнулася лише ковчега його, зразу зупинився потік крови її, і здорова повернулася до себе.

Також инша жінка на водянку страждала і до святого прийшла. Бачила в сонному видінні мученика святого, що мастив якоюсь сумішшю набряк її. Прокинулася, побачила, що набряк зійшов і багато гною витекло, — і стала здорова.

Стефан, воїн із полків вірменських, напівсухий був тілом і до землі зігнутий. Також й инший воїн, Теодор, такою ж недугою був охоплений. Обидва з молитвами і вірою до мощів священомученикових прийшли — отримали швидке зцілення.

Після них прокажений, прийшовши до гробу святого, очистився, його молитвами, від прокази і віддав дяку Богові.

Схоластик один, який під грудьми своїми рану від хвороби великої мав, молився при гробі святого і задрімав, побачив, як святий прикладав пластир йому до рани. І, збудившись, відчув, що зменшився біль, і за один день зовсім зцілилася його виразка. І пішов здоровий, хвалячи Бога. И инших пребагато недуг і хвороб помазанням мира, яке з чесних Терапонтових мощів витікало, зцілювалося, і біси проганялися з людей, і помираючі від воріт смертельних поверталися молитвами святого священомученика Терапонта, благодаттю ж Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж слава навіки. Амінь.