Цей Терапонт, святий мученик, святителем був Сардійської церкви, де ученням своїм багатьох еллінів від блуду ідолопоклонницького до Христа навернув, хрещенням святим просвітив. Взяв його Юліян-князь і путами обклав, замкнув у темниці, голодом і спрагою морив довго. Тоді вивели святого Терапонта, різними муками морили, після того, зв'язаного, вели до Синаону, града фригійського, і в Анкеру, град галатійський. Всюди ж по-різному мучили його. Коли ж привели його до ріки, що називалася Асталін, простягнули нагого ниць на землі на чотири боки і до чотирьох сухих колів, у землю вбитих, прив'язали, били сильно, допоки шкіра його не відпала від плоті і костей його. І напоїлася земля кров'ю його, сухі коли проросли, випустили гілля і листя, і виросли в дерева великі, і зцілювали листям своїм всілякі недуги і хвороби людські. Після цього привели святого у володіння тракійське, що в Лідії, поблизу ріки Єрми, що Лідію напоює, у єпископію Саталійську, під митрополією Сардинською. Там, після багатьох мук, стратили його за Христа — і прийняв вінець нетлінний.