"І жили вони довго і щасливо!" Більшість казок закінчуються цими словами. І не пригадую, щоб в якійсь казці було деальніше описано, як наскільки довго і як саме щасливо вони жили...
Про сім"ю та стосунки в подружжі нічого не вчать в школі, і ніде інше теж, окрім коротких передшлюбних курсів при церквах. Єдиним прикладом є батьківська сім"я та сім"ї родичів і друзів (які все ж не є до кінця відкритими, а тому є малопізнаваними). Коли батьківська сім"я була дисфункційною, то вийшовши з неї, молоді люди точно знають, що хочуть інакше будувати свої стосунки в сім"ї. Але, на жаль, більшість просто не уявляє - як це - інакше?
Більшість молодих людей думають, що метою подружжя є насолода... "Мені з нею добре!", "Я без нього не можу...". Молоді люди часто очікують, що у своєму подружжі, нарешті, отримають те, чого їм бракувало в батьківській сім"ї: любові, поваги, безпеки, прийняття, визнання, захоплення, радості, похвали, спокою. Часом дівчата "втікають заміж" зі своєї батьківської сім"ї, бо не знають як інакше уникнути певних стосунків та зобов"язань в батьківській сім"ї і як отримати свободу та стати дорослими. В таких випадках вони не схильні чекати довго на найкращого принца, а вибирають з тих можливостей, які мають на той час. А хлопці, у свою чергу, прагнуть задовільнити свою потребу в любові (і фізичну, і емоційну). Ці причини шлюбу часто дуже ускладнюють стосунки в подружжі, забираючи багато сил та емоцій на вияснення того, хто, кому і що винен чи повинен.
Подружжя, які будуються на принципі: "Ти повинен/на мене ощасливити!", тримаються недовго, перша ж криза їх може зламати. Молодим людям потрібно зрозуміти, що навіть штамп в паспорті та шлюб в церкві не означає, що ви стали власністю один одного. Дружина і чоловік є вільними людьми, які зробили свій вільний вибір (який підтверджують щодня). В щасливому подружжі і чоловік, і дружина не чекають, що він/вона мені дасть, а прагнуть самі давати, не очікують один від одного ("Ти ж зобов"язаний/на!", але стараються віддавати. Це є зрілі стосунки дорослих людей, які вміють приймати, любити і поважати один одного такими, як є.
Такі стосунки досить складно збудувати, тому щасливе подружжя це робота обох і щодня. Якщо обоє щодня вкладають у подружні стосунки свій час, свої сили, свої знання і прагнення, тоді лише можливе щастя в подружжі. І ніяк інакше! Щаслива сім"я це не лотерея, в яку можна виграти, "повезло - не повезло..." - не працює!
Яка ж все-таки мета подружжя? Дуже проста - бути щасливими!Бути щасливими, зростати і дарувати Любов.Чим це відрізняється від того щастя, про яке я писала на початку статті? - Всім. Бо справжня Любов приходить не просто так, на початку стосунків, але через кризи і випробування. Про це детальніше в наступній статті.
А тут я знову хочу наголосити, що метою подружжя є не егоїстичне щастя (все мені і так, як я хочу) і не отримання насолоди зарахунок іншого. І навіть не обов"язки такі, як народження та виховання дітей чи якийсь сімейний бізнес (хоч ці обов"язки можуть тримати подружжя разом якийсь час, але все ж щасливими лише заради дітей чи бізнесу вони не будуть).
В подружжі ми вчимося бути разом, творити одне ціле за задумом Бога і так бути щасливими. Вчимося довіряти і відкриватися, хоч це і дуже страшно в нашому світі. Вчимося не боятися "бути нагими" тілесно і духовно, а отже вчимося не боятися бути чутливими і вразливими (хоч вже знаємо, як може боляче поранити чиєсь слово чи навіть жест, і так хочеться закритися, обрости бронею, щоб більше ніхто не зранив душу). Вчимося приймати один одного такими, якими ми є, а це означає - недосконалими, неідеальними і грішними. Вчимося бачити один в одному хороше і приймати недоліки (саме приймати, а не прощати, бо й самі неідеальні). Вчимося підтримувати один одного, а не критикувати і не оцінювати. Вчимося прощати помилки і знову довіряти. Вчимося бути різними, але доповнювати один одного. Це все ми можемо навчитися лише в шлюбі, бо ніякі інші стосунки не є настільки близькими та глибокими.
Звичайно ж, навчитися цього є досить складно, тому я пишу про те, що подружжя створюється не заради насолоди, і навіть не заради дітей, але заради зростання і вдосконалення обох, при взаємному розуміння та підтримці. Але, якщо ми всі цього навчимося у власному подружжі - наскільки кращим стане світ! А якщо подумати ще й про дітй, які, зазвичай, наслідують батьків - наскільки їм буде легше будувати власні щасливі сім"ї! Тому ще раз повторю слова Матері Терези: "Хочеш змінити світ на краще - іди додому і люби свою сім"ю!" І ця справа, насправді, не є такою простою і легкою, як здається на перший погляд. Тому ми схильні втікати в роботу, кар"єру, політику, виховання дітей, різноманітну громадську діяльність чи просто пліткування "хто і що повинен робити", замість того, щоб працювати над собою і власним подружжям (що є набагато складнішим але і набагато важливішим нашим завданням!)
