Послання для жінок заклопотаних та нечуйних чоловіків
11.06.2015, 08:16
Послання для жінок заклопотаних та нечуйних чоловіків
Є дві сторони кожної медалі, і саме зараз слушно це продемонструвати. Цей розділ більше стосуватиметься жінок: не тому, що його зміст є ціннішим чи важливішим, але тому, що його дуже погано розуміють чоловіки. Я написав книжку «Що дружини хочуть, аби їхні чоловіки знали про жінок» з метою продемонструвати їм розчарування жінок. Однак у чоловіків є також підстави скаржитися. Тому начувайтеся, панянки. Тепер я звертаюся до вас.
Я звертаюся до жінки, яка має доброго чоловіка - назвімо його Фредом. Він любить Барбару та своїх дітей. Направду! Він буквально віддав би своє життя за них, якщо потрібно. Він не п'є. Він ніколи не палив. Він не грає в азартні ігри. Він не доторкнувся би до іншої жінки за жодних обставин. Він прокидається зранку і чалапає працювати, можливо, виконує нудну одноманітну роботу протягом сорока п'ятьох років. Він приносить додому зарплату і робить все, щоб її вистачало на місяць. Він живе згідно з моральними приписами, що важливо для цього нечесного світу. Він сплачує податки до копієчки і не вкрав нічого більшого за канцелярську скріпку у свого начальника. Він не б'є дітей, не копає собаку, не фліртує з сусідкою-вдовою. Він передбачуваний, як схід сонця, і я впевнений, що Бог призначив йому особливе місце в іншому світі.
Але надійний Фреді має великий недолік. Фред виростав тоді, коли маленьких хлопчиків навчали не висловлювати своїх думок та почуттів. «Діти для того, аби на них дивитися, а не слухати», - казали його батьки. Він не пам'ятає, щоб його обіймали чи хвалили, бо всі знали: хлопці не плачуть. Так от, Фред добре засвоїв урок. Фред став міцним, як горіх, та мовчазним, як ніч, і через це втратив зв'язок зі своїми емоціями. Тепер він не може бути спонтанним та ніжним, як би не намагався. Він просто не вміє цього. І більшість думок залишаються при ньому.
Барбара, напевно, повинна прийняти Фреда таким, як він є, оскільки вона знала про особливості характеру ще до одруження. Фактично саме те, що він був тихим, привернуло увагу до Фреда, коли вони зустрічалися. Він завжди виглядав таким сильним, все контролював, коли зіставляти з її імпульсивністю. Але тепер Барбара сита по саме горло своїм неромантичним чоловіком. Вона дуже зла на нього через відсутність спілкування І постійно надокучає звинуваченнями про неіснуючі уявні «промахи» як чоловіка. Йому нібито нічого не вдається, і з року в рік вони все більше почуваються нещасними.
Наведу приклад. Фред та емоційна Барбара не втілюють незвичного поєднання характеристик особистостей. Я зустрічав багато чоловіків та жінок, що конфліктують. Чоловікам, не лише тим, яких вчили не демонструвати своїх емоцій, важко відреагувати на емоції дружин. Чоловіки не можуть відповідати вимогам дружин. Але замість оцінки чоловіків загалом, виявлення багатьох позитивних якостей, які переважають над недоліками, жінки зосереджують увагу на тому, чого бракує, і наголошують на цьому. Жінки поряд із добрими чоловіками.., але їм чогось не вистачає!
Лише чоловіки, одружені з такими жінками, усвідомлюють, яким нікчемним може бути життя. Цар Соломон мусив мати хоча б одну невдоволену у своєму гаремі, бо написав: «Ліпше сидіти в землі пустинній, ніж з жінкою сварливою та злісною» (Прип. 21, 19). Пізніше її незадоволення він порівнює з «постійним капанням у дощову погоду» (Прип. 27, 15). Він має рацію! Роздратована жінка бігає, кричить, плаче та скаржиться. У неї завжди депресія, зіпсовані відпочинок, вихідні, і загалом все життя. Вона може відмовитися готувати їжу, порядкувати чи до¬глядати за дітьми. Чоловік нервується, повертаючись у «спустошений дім» та бачачи злющу жінку п'ять днів на тиждень. І найгірше: часто чоловік не може відповідати баченню дружини. Він разів п'ять-шість чесно намагався переробити себе, але даремно. Леопард не може позбутися плям на шкурі, і неромантичний, небагатослівний чоловік не може перетворитися на чутливого співрозмовника. Таке становище у шлюбі є безвихідним.(...)
Насамперед вона повинна усвідомити справжню причину свого розчарування. Зрозуміло, її чоловік не задовольняє потреб, але сумніваюся, що чоловіки колись робили це. Хіба сто років тому хлібороб повертався з поля і цікавився: «Як поводилися наші дітки?». Ні, він не звертав уваги на потреби жінки, так як Фред не зважав на Барбару. Тоді, чому жінка хлібороба змирилась, а Барбара може вдатися до спроби самогубства? Відмінність полягає у тому, що непорозуміння зароджується у стосунках між жінками*. Століття тому жінки все робили разом: поралися на кухні, консервували продукти, прали одяг у струмку, молилися, переживали клімактеричний період та старіли. І після народження дитини тітки, бабусі та сусіди приходили показати, як сповивати, годувати та виховувати. Жінка мала велику моральну підтримку від спілкування з іншими представницями слабкої статі. Жінка ніколи не була самотньою.
На жаль, сьогодні все змінилося. Більше немає великих родин, що позбавляє жінку впевнености та підтримки. Мати жінки живе у Коннектикуті, а сестра - у Техасі. Мало того, американські сім'ї переїжджають кожних три-чотири роки, що перешкоджає налагодженню дружніх стосунків із сусідами. Можна назвати ще один чинник, хоча його рідко визнають: американські жінки змагаються за економічну незалежність і не довіряють одна одній. Багато з них навіть не замислилися би про запрошення друзів додому, якщо у будинку не робили ремонту, не купували нових меблів. Як кажуть: «Ми так важко працюємо, щоб у домі було гарно та затишно, а там пусто!». Наслідком є ізольованість (можемо назвати це ізоляцією), а її перший компаньйон - самотність.
Факт позбавлення жінки емоційної підтримки від зовнішнього світу відчутно впливає на стосунки з чоловіком. Тоді чоловік стає її основним об'єктом спілкування, дискусій, дружби та любови. Чоловік є відповідальним у житті не лише перед жінкою. На нього безперервно тиснуть на роботі. Почуття власної гідности чоловіка залежить від ситуації на роботі, і статус усієї сім'ї залежить від його успіху. І коли чоловік приходить додому, у нього майже не залишається сил для підтримки самотньої дружини... навіть якщо він її розуміє.
Звертаюся до жінки, яка стикається з проблемами заклопотаності та мовчазності своєї половинки: Чоловік не може задовольнити всі ваші потреби. Ви приречені на постійне розчарування, якщо житимете лише проблемами чоловіка. Тому потрібно знайти коло спілкування серед жінок, із якими можна поговорити, посміятися, порозумітися, помріяти та розважитись. Є тисячі жінок навколо вас із такими самими проблемами та переживаннями. І жінки самі вас знаходитимуть, якщо ви почнете прагнути такого спілкування. Підіть у спортзал, пориньте в улюблену справу, відвідайте заходи церкви, запишіться на навчання Біблії, у клуб любителів велосипедів - це може бути будь-що. У жодному разі не сидіть у чотирьох стінах із ненависними каструлями та чекаючи, коли чоловік приїде на білому коні додому. Дуже часто жінкам подобається та чоловіча якість, яка дратує представників сильної статі. Можливо, саме такі ненависні ощадливість та скнарість дозволили досягти успіху у бізнесі. Чи, ймовірно, турботливість щодо своєї матері, яка обурює дружину, є виявом присвяти сім'ї. Чи у випадку з Фредом, якщо його холоднокровність у кризові періоди подобається Барбарі, то як змиритися з браком спонтанности та захоплення у період ідилії. Річ у тім, що Бог дав вашому чоловіку той чи інший темперамент, і ви повинні прийняти те, що він не може змінити. Зрештою, чоловік повинен зробити те саме відносно вас. «Я кажу це не тому, що терплю злидні, бо я навчився задовольнятись тим, що маю. Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку, в усьому й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. Я можу все в тому, хто укріплює мене» (Флп. 4,11-13).
Немає нічого гіршого за чоловіка чи жінку з постійними взаємними вимогами. Немає нічого кращого за відносини, що ґрунтуються на любови, як заповідає Бог.
з книги Джеймса Добсона "Відверта розмова з чоловіком", Свічадо, 2011 р. / http://dc.lviv.ua
