Як каже євангеліст Іван, була в Єрусалимі в храмі ветезда – купіль, в якій могли оздоровлюватися хворі один раз на рік. Один раз на рік сходив Ангел Господній, порушував воду, і тоді той, хто перший заходив, міг оздоровитися. І ось приходить Ісус і змінює цю практику. Бо не раз на рік, а кожного дня, коли людина звертається до Ісуса з проханням про поміч, може цю поміч отримати. Каже Ісус у останній Своїй проповіді до апостолів перед тим, як іти на страждання: "Що би ви не просили у Моє ім'я у отця Мого Небесного, Він дасть вам, тому що Він вас полюбив”. Минулої неділі ми роздумували, яким Всемогутнім є Бог, і якими малими піщинками у цьому всесвіті є ми. Навіть меншими порівняно з цими мурашками, що лазять по землі, якщо порівняти космос, всесвіт, нашого Творця і нас із вами. Однак Ісус каже: "Що б ви не просили у моє ім'я – просіть з вірою і отримаєте. Лише при одній умові: якщо це справді потрібно для спасіння вашої душі”. І бачимо, що не лише Ісус Христос міг оздоровляти людей, не лише Він мав цю Божу силу. Після того, як Він вознісся на небо і зіслав Святого духа апостолам, одним словом апостол Петро підводить з ліжка спаралізованого чоловіка, трьома словами піднімає з труни мертвий труп, кажучи: "Тавито, кажу тобі: встань!”. І так і сталося.

У нашому житті ми дуже потребуємо подібної віри до тої, яку мав апостол Петро. Потребуємо тої духовної сили, яку мав Ісус, щоби вміти жити. І в першу чергу потребуємо здоров’я. Не так дуже фізичного, як духовного. Бо видно, цей спаралізований, якого Ісус підняв і оздоровив, кажучи: "Встань, візьми своє ліжко і ходи”, мав зробити якийсь дуже серйозний гріх, як ми кажемо – тяжкий. Бо коли встав цей чоловік, Ісус йому каже: "Дивися, більше не гріши, щоб чого гіршого не сталося”. Звичайно, що наша злоба, наші гріхи є дуже часто наслідками різних наших недуг. Бо засліплений злобою чоловік може будь-що зробити. Може навіть іншого позбавити життя. І тут дуже багато, можна сказати, всі ми є хворими: хтось – на горло, бо не може прожити, щоби його не залити спиртом, хтось – на щось інше (не буду називати всі органи тіла, бо трохи непристойно звідси казати), хтось не може прожити без того, аби нормально говорити, як людина, аби спілкуватися по-людськи. Говорять так, що кожне друга слово – мат. Це є прокльон, це є призивання демона. Хтось не може жити так, аби справді щиро вірити, що Господь оздоровить. А хтось не може так жити, так вірити, що коли отримав оздоровлення, то не вірить у ту ласку.

Маємо, дякувати Богові, те прекрасне життя, ту історичну хвилину, в якій ми живемо, бо напевно перед нами мільйони людей мріяли жити в часі, коли буде об’являтися Пресвята Родина. Після нас будуть з сумом згадувати, що добре було тим людям. Багато людей приїжджає з далека, по 500-600 кілометрів і каже: "Які ви щасливі, що ви тут живете! Якби ми тут жили, ми б кожен день ту землю цілували, де з’явилася Пресвята Родина, де кров’ю стікали бетонні розп'яття, де Богородиця сказала побудувати "овечу купіль – ветезду” на оздоровлення людей. Ми лише про це мріємо!”. А ми навіть не усвідомлюємо, що ми є щасливі.

Якщо Богородиця з’явилася у 1854 році у Люрді, і там вже славно все розбудовано, і ми туди підемо і будемо тішитися, як там гарно. Якщо Богородиця з’явилася у 1917 році у Фатімі, то ми підемо туди і там будемо відчувати благодать. Якщо Вона з’явилася 25 років тому у Меджугор’ї, то ми туди поїдемо. Але якщо з’явилася в нас, то нехай почекає. Ми ще перевіримо, ми ще будемо переконуватися 100-200 років, а доти будемо казати: "Діти, йдіть туди моліться, бо там є справді Мати Божа”. Але чи всі ви удостоїлися, щоб бути там і з дітьми могли прийти? Пам’ятайте розповідь про бідного Лазаря, який після смерті попав на лоно Авраама, а багач кличе: "Отче Аврааме, пішли Лазаря, щоб з’явився моїм братам, аби вони повірили і змінили своє життя!”. Отець Авраам відповів: якщо не слухають Мойсея і пророків, то не повірять, якщо і хтось з мертвих встане”.

Так є і з нами. Якщо ми не слухаємо Святого Євангелія, не живемо за ним, не слухаємо тих пророків, яких нам дав Бог у сучасному світі, пророків у доброму сенсі того слова, - священиків, проповідників, які проповідують Слово Боже, то не віримо в те, що справді Кров Христова тече по розп’яттю, не віримо в те, що всі помремо, хоч то є неминуче – закінчення нашого життя. Ми думаємо, що будемо жити вічно  і робимо так, ніби житимемо не 60-70 років, а 600-700. Але час минає, час дуже швидко біжить. І дав би Бог, щоби настала така хвилина, коли Христос прийде до кожного з нас і нас оздоровить, зцілить від наших поганих звичок, від усіх тих гріхів, які ми творимо, творили в цьому світі. Дав би Бог, аби ми стали здоровими духовно, душевно, щоби пізніше наші діти не розплачувалися за наші злочини, за наші гріхи. Дав би Бог, щоб коли ми отримали якусь недугу, то могли її достойно, по-християнськи перенести. З любові до своїх дітей, до своєї сім’ї, до свого дому. Бо в цьому світі немає нічого випадкового. І коли ми своє життя марнуємо на якісь пусті речі, то тяжко сподіватися Небесного Царства. Людина, якій дав Бог дорогоцінний дар – своє життя, топче в болото. Я дуже часто то говорю, я сьогодні наважуся повторити, - пам’ятайте, що та друга правда віри, яку ви вчили колись, старші, в катехизмі тисяча дев’ятсот якихось років, то є трошечки неправда. Там написано, що Бог є справедливий Суддя, який за добро нагороджує, а за зло – карає. Отже знайте: Бог не карає. Якщо хтось нас і карає, то ми самі себе караємо своїм злом, своїми гріхами. Якщо ти відкинув Бога, Його любов, перестав творити добро, починаєш жити грішним життям, задовольняєш усі свої тілесні і не тілесні бажання, то ти вже сам себе засуджуєш на смерть, на гріх. І чому казати, що Бог тебе карає? Якщо людина живе розпусним життям і раптом захворіла на невиліковну хворобу – СНІД, то чому казати, що це Бог тебе карає? Ти ж сам тим грішив.

Отже, треба пам’ятати в цьому  світі лише одне: немає в цьому світі нічого випадкового. Ні одне наше слово, не один наш вчинок не зникає безслідно. Пам’ятайте, що для бога один день – як тисяча років, а тисяча років як один день. І навіть найменша наша думка є знана Творцеві, якщо Він перебуває  в нашому  серці. А Він перебуває в серці кожної людини, бо якби Господи зараз би відійшов від тебе, ти зараз би впав трупом. Отже, ти живеш завдяки тому, що Божий Дух тебе є. Тож цінуймо тог Божого Духа, пробуймо жити так, щоби ми більше не грішили, щоби Господь уздоровив нас, щоби нічого гіршого чи страшного з нами не сталося. Амінь. http://djublyk.at.ua/

Неділя 4-та, про розслабленого. Хвороби часто бувають наслідком гріха

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
"Ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не
трапилося чого гіршого” (Ін. 5,14). Так сказав Христос Спаситель розслабленому. Це свідчить про те, що тяжка хвороба, яка скувала його на 38 років, була покаранням Божим за якісь гріхи. В чому полягали його гріхи, Євангеліє не говорить і тим дає зрозуміти, що подібна біда може прийти до людини за будь-які гріхи. Гріх – це отрута, яка діє в нашому тілі руйнівно, – іноді повільно, іноді з дивовижною швидкістю, але завж­ди руйнівно. Про це свідчать і Святе Письмо, й історія, і щоден­ний досвід кожної людини. Пророк Давид гово­рить: "Багато хвороб у грішника” (Пс. 31,10). А в іншому псалмі так: "Нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх” (Пс. 37,4). Від гріха походять усі наші нещастя.
А між іншим, які тільки радощі та насолоди не обіцяє нам гріх. "Зійду на небо, і вище зірок небес­них поставлю престіл свій, і буду подібним до Все­вишнього”, – мріяв найвищий ангел Денниця. І ось результат його мрій: "Нині зійдеш до пекла”, – говорить Господь. "Будете як боги”, – нашіптував диявол першим людям. А вони, послухавши отця неправди – диявола, замість того, щоб стати бога­ми, уподібнились нерозумним тваринам. Каїн го­ворив сам собі: "Тоді я тільки буду спокійним, коли не буду бачити брата мого”; і підняв руку на брата свого Авеля і вбив його. І з того часу Каїн не мав спокою ні на хвилину ні вдень, ні вночі. Він стогнав і тремтів упродовж усього свого бурхливого життя. Він боявся всіх людей і страшився власної тіні. Євангельський багач говорив сам собі: "Зруйную мої житниці, і побудую більші, і скажу душі моїй: їж, пий, веселись”. І ось він їв і не наїдався, пив і не напивався; зібрав багато багатства, а хотів ще більше; задоволення у нього не було і щастя – теж. Крім того, Господь сказав йому: "Безумний, у цю ніч Я візьму душу твою. Кому все це зали­шиться?” Кажуть, що гроші є бог, за них можна купити все. Хіба все можна купити за гроші? За гроші можна купити багато чого, але не можна ку­пити головного. За гроші не можна купити душев­­ного спокою і щастя. Дехто мріє: зберу якомога біль­ше багатства, тоді всі люди служитимуть мені, і я насолоджуватимуся свободою, бо все буде ме­­ні підвладним. І дійсно, немало на землі людей, що зібрали багато грошей; але замість того, щоб ста­­­ти вільними, зробилися рабами свого багатства.
Біблія розповідає, як Гієзій мріяв оманою діста­ти у Неємана два таланти і стати щасли­вою люди­ною. Гієзій одержав від Неємана два таланти, але разом з ними – і його проказу.
Скільки на світі заможних людей, що страждають від хвороб! Більшість з них не знали б цих скорбот, якби вони не були багатими. В наш час чимало людей втрачає своє життя через нечесно придба­не багатство.
Черевоугодники бачать в їжі найвищу насолоду. Але хто більше за всіх лікується від зловживання ви­ном та їжею, як не алкоголіки та черевоугод­ники? І що найбільше скорочує наше життя, як не нестри­маність у їжі?
Наслідком блуду й содомського гріха є такі хво­роби, про які навіть соромно говорити. Ці нещасні люди іноді живими гниють, як колись цар Ірод, який знищив 14 тисяч вифлеємських немовлят. Часто люди говорять неправду один одному й хо­чуть, звичайно, щоб їм довіряли; а закінчується їхня неправда тим, що їм не вірять навіть тоді, коли вони говорять правду. Гордий хоче стати над всіма, а закінчується його марнославство і гордість тим, що цю людину усі зневажають і осуджують. Навуходоносор зробився безумним від гордості. А Амана, про якого розповідає Біблія, повісили на тій шибениці, яку він готував для Мардохея. Сирійські вельможі загинули у рові для левів, у який кинули пророка Даниїла. Господь сказав, що хто взяв меч, від меча і загине. Ті люди, які при­власнюють чуже, втрачають і своє. Премудрий Соломон говорить: "Хто копає яму для ближнього, той впаде в неї” (Притч. 26, 27). Хто чим грішить, тим і карається.
Дуже прикро усвідомлювати, що наслідки гріха переходять до нащадків у наступні покоління. Гріхи батьків переходять на дітей і онуків, так що вони народжуються зі схильністю до пороків своїх бать­ків, а іноді прямо з їхніми хворобами.
Господь говорить через пророка Осію: "Як ти забув закон Бога твого, так Я забуду дітей твоїх” (Ос. 4,6). Які страшні слова промовляє Господь до грішників: "Я Господь твій, що карає дітей за провину батьків аж до третього і четвертого роду”.
Дорогі браття і сестри! Треба боятися гріха більш за все на світі. В будь-якому місці Бог при­сутній не тільки Своєю милістю і любов’ю, але і правосуддям. Будемо пам’ятати Слово Боже, що тільки рід праведних благословляється, і нащадки їхні будуть жити на землі. А беззаконні люди будуть знищені з землі (Пс. 36, 20, 28-29).
Амінь!
http://www.apologet.kiev.ua/