Ми з вами знаємо, що після середи цієї седмиці, Церква почала співати змістовний і зворушливий тропар свята Преполовення П'ятидесятниці, в якому співається: «В переполовення свята, спраглу душу мою благочестя напої водами».
Цей заклик християнської душі зрозумілий кожному, особливо, в наш страшний час, коли мова йде не про "благочестя водами", а в хвилях нечестя, яке все більше і більше заливає весь світ, весь людський рід. Християнська душа, під натиском цього нечестя, і молиться, щоб Господь її, спраглу, напоїв благочестя водами. Немов відповіддю на цей заклик є те Євангеліє, яке ми сьогодні за літургією чули, в якому Господь, як би йдучи назустріч душі, що закликає Його в цьому тропарі, говорить: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас». І знаємо ми ще інші зворушливе місце в Євангелії, де Господь говорить: "Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смирний серцем і знайдете спокій душам вашим. Ярмо Моє благо і тягар Мій легкий".
Колись святий апостол говорив, що заповіді Господні не є тяжкими. Ось Господь і закликає нас до того, щоб навчилися від Нього, бо Він лагідний і смиренний серцем. Навчившись від Нього цій лагідності і смирення, ми знайшли б відразу спокій душам нашим. Ось теперішнє життя, з його суєтою, з його брудом, зі всіма його труднощами і складнощами — хіба воно не якесь лихо, яке лежить на людині, під якою вона задихається і втрачає сили. Господь на противагу цьому говорить: "Ярмо Моє — благо, тягар Мій — легкий", зовсім не та така страшна тяжість, яку накладає на своїх чад збожеволілий світ. І ось, якби люди віку цього зрозуміли б заклик Господній і зрозуміли б, що тільки Господь може дати спокій душі і зняти ту тяжість, яка лежить на ній, тоді все життя змінилося б на краще. Але на жаль! З Євангелія ми знаємо і з повчань святих отців ми знаємо, що тьма, яка налягла на людство, дедалі більше густітиме, і наповнюватиметься тьмою
Від цього не потрібно, звичайно, жодним чином в впадати у відчай. Тільки треба пам'ятати, що і Євангеліє і святі отці нас попереджали про те, що життя ставатиме все гірше і важче. Деякі говорять про якесь майбутнє полегшення. Але великий старець Амвросій Оптинський наперед передрік, що ця тьма густітиме і густітиме, і все важче і важче буде людям. Нарешті, наступить та епоха антихриста, в яку ті, хто дійсно вірний Богові, і Церкви випробовуватимуть таку скорботу, яких ніколи ще люди не знали. У той же самий час, будучи вірні Господу, вони сповіщатимуть одночасно, що ярмо Господнє — благо і тягар Його — легкий. Той, хто поклонить свою шию під це благе ярмо і під цей легкий тягар Христовий, відразу відчує, що він вільний, що ярмо Христове не тисне його, що воно не утрудняє його життя, а, навпаки, полегшує. Якби збожеволіле людство нарешті зрозуміло цей Євангельський заклик, звернулося б до Свого Спасителя, Який зве його до себе, і навчилося б від Нього, тому що Він лагідний і смиренний серцем, тоді людство зрозуміло б, де дійсно правда і світло і де брехня і омана. Але, надії немає на те, щоб людський рід напоумився, тому що зовсім не про це говорять слова зі Священного Писання і святих отців. Але падати духом християнинові ніяк не повинно: Господь знає вірних Своїх і зберігає їх, як зіницю ока. Пам'ятай, як підбадьорююче говорить Господь в Апокаліпсисі ангелові Філадельфійської Церкви, під якою розуміються всі вірні Йому. Він говорить: "Оскільки ти зберіг слово терпіння Мого (Його Божественне слово), то і Я збережу від тієї години спокус, яка прийде, щоб випробувати всіх, що живуть на землі". Господь Ісус Христос, як ми з вами дуже добре знаємо, ніколи неправди не говорив — якщо Він так сказав, так і буде! І отже, наша турбота повинна бути про те, щоб зберегти Йому вірність. Якщо ми слово Його терпіння, Його Божественне слово зберігатимемо, як святиню, і виконувати, то і Він виконає Своє слово Божественне і нас може зберегти від тієї скорботи, від тієї години спокус, яка вже наступила і яка все ще продовжується.
www.archangel.kiev.ua/
