ПРО ПОЧИТАННЯ ГОСПОДА БОГА
На початку 1969 року вийшли друком спогади французького письменника Андре Фросарда під назвою «Бог існує, і я Його зустрів ». У книзі автор описує своє чудесне навернення до Бога і Католицької Церкви. Його мати була протестантка, а батько — єврей, атеїст, провідник комуністичної партії Франції. Андре також був атеїстом. Як же ж він навернувся? Одного вечора він зі своїм приятелем, практикуючим католиком, вибрався до ресторану на вечерю. Коли проїжджали повз католицький храм, його приятель попросив призупинитись і почекати на нього, бо він хотів відвідати богослуження в церкві. Якраз тоді відбувалася прилюдна адорація Найсвятіших Тайн. Прияте ... Читати далі »

Не без причини і невипадково слуги Марії називають Її Матір’ю. Зрештою, не вміємо Її називати інакше і так само ніколи не перестанемо називати Її іменем Матері, бо направду Вона наша Мати – не тілом, а душею. Вона Мати наших душ і нашого спасіння.
Гріх, позбавивши душу Божої ласки, цим відібрав у неї життя. І коли ми так нещасно підлягали смерті, прийшов зі своїм дивовижним милосердям Господь Ісус, наш Відкупитель, аби нам своєю Хресною смертю повернути втрачене життя, як це Сам оповів: "Я прийшов, щоб мали життя, – щоб достоту мали” (Ів. 10, 10). Тому Христос, як твердять богослови, Своїм відкупленням заслужив нам більше добра, ніж Адам наробив шкоди своїм гріхом. Іс ... Читати далі »

1.  Казав авва Антоній: Як риба, пробувши довго на суші, гине, так і ченці, що довго перебувають поза келією, або зі світськими людьми, стають нездатними до подвигу мовчання. Тому як рибі необхідно перебувати у воді, так і ми маємо перебувати в келії, щоби поза нею не забути за внутрішню пильність.
2.  Ще він мовив: Хто живе в пустині й у мовчанні, той свобідний від трьох спокус: від спокуси слуху, язика й зору; одна тільки в нього спокуса — в серці.
3.  Авва Арсеній, перебуваючи ще при царському дворі, молився Богові, мовлячи: Господи, навчи мене, як спастися. І був до нього голос, що казав: «Арсеніє! Тікай від людей і спасешся».
4.  Віддали ... Читати далі »

Ісус Христос добровільно дозволив себе принизити, виконував волю Бога-Отця аж до хресної смерті. Тому Бог підніс Його (Филип. 2, 8). Мова іде про піднесення людського в Ісусі Христі — як Бог, Христос був на найвищій висоті і не міг бути ще піднесеним (св. Золот.). Не Всевишній, тільки людське у Всевишньому було піднесене (св. Кир. Єр.)
Відразу після смерті Ісуса Христа Його душа переможно увійшла туди, де знаходилися праведники Старого Завіту (Соб. Лят. IV).
Це місце називалося адом. Ад із пеклом і чистилищем єднало те, що ті, які перебували там, не могли бачити Бога. Не був Він, однак, чистилищем, бо не було у ньому дочасних покарань, і не був пеклом, бо ... Читати далі »