* Це повинно сповнювати довірою до Божого Провидіння, котре дбає навіть про птахів і про квіти. Коли Бог годує молодих круків, котрі скеровують до Нього свій голос; коли годує птахів, котрі не сіють і не жнуть, ані не збирають у комори; коли Він так прегарно одягає польові квіти, то наскільки більшою турботою оточує людей, котрих створив на Свій образ і подобу та прийняв їх за своїх дітей. Лише б ми поводилися, як належить Божим дітям, дотримуючись Його заповідей і завжди довіряючи Йому, як діти.
 

* Обдаровуйте Ісуса щедрою любов’ю. Любіть Його довірливо, не оглядаючись назад і не боячись. Віддавайтесь Ісусові цілим серцем — і Він дозволить вам багато осягнути, за умови, що ви більше вірите в Його любов, аніж у свою слабкість. Вірте в Нього... сліпо й абсолютно довіряйте Йому, бо Він Ісус. Ви повинні вірити, що Ісус і тільки Ісус є життям.., а святість — це не що інше, як Сам ісус, котрий замешкав у нас; тоді Його рука вільна для того, щоб Він міг послуговуватись вами. Віддавайтесь Йому без вагання, достосовуючись у будь-якій діяльності до Його святої волі, котра передається вам через вашого настоятеля.
 

* Любіть Ісуса усім серцем. Служіть Йому з радістю й погідним духом, відкидаючи й забуваючи про все, що вас пригнічує і непокоїть. Щоб можна було це здійснити, моліться з запалом, як діти, палко прагнучи, щоб ви любили щиро, й тоді Той, кого не люблять, буде обдарований любов’ю.
 

* Довіртеся доброму Богові, котрий любить нас, котрий піклується нами, котрий бачить усе, знає про все, може все зробити для нашого добра й добра всіх людей. Ісус просить мене тільки про таке: щоб я покладалась на Нього, щоб тільки Йому одному довіряла, щоб корилась Йому беззастережно. Я повинна зректися своїх прагнень, удосконалюючи себе. Навіть тоді, коли все складається якнайгірше і я почуваюся, мов корабель без компаса, навіть тоді я повинна цілковито покластися на Нього.

 * Я не можу піддавати сумніву Божі рішення, не маю права лічити зупинки подорожі, яку Він каже мені здійснити. Не можу прагнути докладно розпізнати кроки на цьому шляху або хотіти знати, в якому місці на дорозі святості я перебуваю. Я прошу Його, щоб зробив мене святою, та все ж Йому на вирішення залишаю питання, якою повинна бути моя святість і які дороги приведуть мене до неї.
 

* Чи впевнена я у Христовій любові до мене й моїй любові до Нього? Ця впевненість, наче сонячне проміння, що пробуджує життєві соки й спричиняє квітування пуп’янків святості.

* Ця впевненість є скелею, на якій зводиться святість. Що ми повинні робити для того, щоб сформувати таку впевненість? Ми повинні пізнати Ісуса, любити ісуса, служити Ісусові. Пізнаємо Його через молитву, розважання й духовні вправи. Любимо Його, беручи участь у святій Літургії і Тайнах, а також завдяки внутрішньому єднанню в любові.
 

* Що таке наше духовне життя? Це любовне з’єднання з Ісусом, щоб Боже й людське взаємопрониклися. Ісус просить у мене одного — щоб я віддалася Йому в усій своїй убогості й мізерності.
 

*«Хочу стати святою» — означає позбутися всього, що не походить від Бога. Розкрию своє серце й звільню його від усього сотвореного, житиму в убогості й відреченні. Я зречуся своєї волі, своїх схильностей, своїх забаганок та фантазій і стану слухняною слугинею Божої волі. Так, мої дітоньки, я молюся за це щоденно, за всіх, щоб ми всі стали слугами Божої волі.

*  Христова Церква сьогодні потребує святих. Це накладає на нас, сестри, велику відповідальність, необхідність боротьби з власним «я» і схильностями до вигод, що ведуть до посередності. Ми були покликані для того, щоб наше життя стало змаганням поряд із Христом, ми були покликані для того, щоб стати воїнами в сарі (індійський жіночий одяг), бо сьогодні Церкві потрібні борці. Ось яким повинен бути наш бойовий клич: «Боротися, не відступати!».