* Покору Ісуса бачимо в яслах у Вифлеємі, у втечі до
Єгипту, в самотинному житті, в нерозумінні людей, у відреченні учнів
та ненависті Його переслідувачів. Бачимо її у всіх жахливих терпіннях, а
також у Його страстях і смерті, сьогодні ж — у Його постійній,
сповненій покори присутності в кивоті, де Він понизив Себе і став
окрушиною хліба, яку священик може взяти в руки. Чим більше ми
звільняємося від усього зайвого, тим більше місце даємо Богові, Який
нас наповнює.
* Не будьмо горді чи пихаті з приводу нашої
праці. Праця — Божа справа, убогі — Божі діти. Працюйте для Ісуса, і
Він працюватиме разом із вами, моліться з Ісусом, і Він молитиметься
через вас. Чим менше ви будете думати про себе, тим більше Ісус
думатиме про вас. Чим більше звільнитеся від свого «я», тим ближче до
вас буде Ісус.
* Цілковито віддайтеся під вплив Ісуса, так,
щоб Він міг снувати свої думки у вашому розумі, виконувати свою працю
вашими руками. Разом з Ісусом, Який зміцнює вас, ви будете всесильні.
* Церква потребує «віднови». Це не означає зміни
монашого одягу чи кількох молитов. Віднова — це вірність духові
правила, духові, який шукає святості в убогому житті й покорі, у
практикуванні цілковитої відданості й терпеливої любові, у мимовільній
жертві та щедрості серця, яка виявляється у чистоті й щирості.
* У наших розважаннях ми завжди повинні
просити Ісуса: «Зроби мене святим згідно з Твоїм серцем, тихим й
покірним». «Навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем» (Мт.
11, 29), — умовляв Ісус. Ми також повинні говорити це в Ісусовому дусі.
Нині ми знаємо Його краще завдяки вивченню Євангелія і розважанням,
але чи зрозуміли ми Його в Його покорі? Чи Його покора промовляє до
нас? Чи приваблює нас?
* Наші знання про нас самих повинні бути
виразні — ми мусимо усвідомлювати добро і зло, що є в нас. Бо в кожному
з нас криється величезна кількість добра і безмір зла.
* «Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає
добрих перлів» (Мт. 13,45). Так, ми обіцяли багато, але ще більше
обіцяно нам. Будьте вірні Христові й моліться про витривалість. І не
забувайте повторювати: «Ми створені для вищих речей». Не
задовольняйтесь ніколи тим, що не дорівнює ідеалові. Нехай ніщо нас не
задовольняє, окрім Бога.
* Дякуймо Богові за любов, якою Він нас обдаровує
стількома способами і в стількох місцях. Натомість на знак вдячності й
пошани постановім осягнути святість, бо Він є святістю. Кожного разу,
коли ісус хотів довести свою любов до нас, людей, людство Його
відштовхувало. Перед тим, як Він мав народитися, Його батьки шукали
скромного місця, де можна було б заночувати, але для них не знайшлося
місця.
* У житті кожного з нас ісус з’являється у вигляді
Хліба Життя, призначеного для нас. Це доказ Його любові. Потім Він
з’являється в нашому людському житті голодний, з надією, що ми
нагодуємо Його хлібом нашого життя, хлібом наших сердець, які обдарують
Його любов’ю, і хлібом наших рук, які будуть Йому служити. Люблячи й
служачи, ми даємо доказ того, що були створені на подобу Божу, адже Бог
є Любов’ю. Отже, коли ми любимо, уподібнюємося до Бога. Саме це ісус
мав на увазі, коли говорив: «Тож будьте досконалі, як Отець ваш
небесний досконалий» (Мт. 5, 48).
www.galychyna.if.ua
