Родина Кисілевських дала для Галичини і світу не одне покоління
громадських діячів, вчених, священиків. Зокрема, в 1893 році на
душпастирській ниві тільки на території Станіславської єпархії трудилось
дев’ять представників цього роду.
Данило-Василь
Кисілевський народився 12 лютого 1902 року в Рошневі Товмацького повіту
(нині Тисьменицького району) Станіславського воєводства в сім’ї Анни і
отця Йосипа, пароха церкви св. Архангела Михаїла. Старший син отця
Йосипа, Кисілевський Костянтин (1890 р.н.), мовознавець і педагог,
професор Українського Вільного Університету в Мюнхені, директор школи і
вищих курсів українознавства у Нью-Йорку, автор низки шкільних
підручників з української мови і дидактичних праць; у співавторстві з Є.
Грицаком уклав українсько-польський і польсько-український словник,
досліджував мову Ганкенштайнового кодексу, українські говірки басейну
Дністра і Пруту.
Данило-Василь Кисілевський проявив неабиякі
здібності до навчання. Матуру здав у 1926 році в Тернополі. Згодом
успішно закінчив Станіславську духовну семінарію і був рукоположений на
священика в неодруженому стані 27 вересня 1932 року єпископом–помічником
Іваном Лятишевським в Катедральному соборі Св. Воскресіння Христового в
Станіславі.
Перше священиче призначення о. Данила було в Печеніжині
Пістинського деканату від 25 жовтня 1932 року з виконанням обов’язків
систематичного сотрудника. Згодом його чекала душпастирська праця
сотрудником з правом управи в Поточиськах Городенківського деканату та
систематичним сотрудником в Нижневі Устецького деканату (тепер село
Тлумацького району). І в кожному населеному пункті молодий священик дбав
про піднесення релігійної та національної свідомості своїх парафіян.
1
липня 1933 року о. Д. Кисілевський отримав призначення експонованим
сотрудником в церкву Івана Богослова села Луг Делятинської парафії
Надвірнянського деканату. Тоді це велике село, котре ховалось серед
смарагдових лісів за срібною річкою Перемиською, налічувало 1100 вірних
греко-католицького обряду. Тут проживав знаменитий будівничий церков та
різьбяр Василь Турчиняк. Іконостаси в церквах сіл Яблуниця
(1895–1904), Ворохти (1936–1939) — намісний ряд, Верхнього Майдану
(1932–1934), Стримби (1935–1936) рідного йому Лугу (1911–1938) в
Надвірнянському повіті, будівництво та оздоблення церкви у Лузі та
Дулібах біля Стрия, у Грушеві біля Дрогобича на Львівщині, різьби в залі
засідань Надвірнянської повітової ради.
Василь Турчиняк більше двох
десятків років працював над унікальним інтер’єром церкви св. Івана
Богослова в Лузі. Велику опіку і підтримку він мав в особі о. Д.
Кисілевського. В другій половині 30 – х рр. ХХ ст. старий майстер
завершував різьбити запрестільну стіну і бічні престоли. Останні —
«Святий Миколай» та «Святі Констянтин і Олена» з церкви в Лузі — зараз
знаходяться в храмі Різдва Пресвятої Богородиці в Делятині.
Педагог і
піаністка Галина Лагодинська-Залеська (1900 – 1964) в статті «Скарби
мистецтва у глухій закутині» (часопис «Наша Батьківщина» №11 за 1938
рік) писала: «Ініціатором останніх церковних робіт Турчиняка був о.
Кисілевський, теперішній парох Луга. Він дбає про те, щоби якнайскоріше
викінчити церкву. О. Кисілевський старається заохочувати Турчиняка до
робіт у церкві, бажаючи, щоби якнайбільше його праці лишилося між нами
та щоби він не витрачував свого таланту на роботу для чужих».
Отець
Д. Кисілевський завжди був у вирі життя, часто приходив у школу села
Луг, проводив катехизацію школярів. На поданій світлині бачимо отця і
вчительку М. Голинську серед школярів, які отримали перше Причастя. Це
були приємні часи, адже люди горнулися до молодого священика, любили
його і поважали.
12 грудня 1941 року отець стає парохом села Залуччя
Снятинського деканату, згодом працює в Княжому цього ж району. Звідси
починається хресна дорога отця Д. Кисілевського. В 1946 році відбулися
численні арешти греко-католицьких священиків. Викликали і отця Данила.
Поставили перед дилемою: або перехід до православ’я, або в’язниця і
Сибір. Людина непохитної сили духу отець Кисілевський залишився вірним
рідному народові, церкві.
16 серпня 1946 року отець Д. Кисілевський
був заарештований. Йому висунуто звинувачення: матеріально допомагав
УПА, переховував дружину вояка УПА. Військовим трибуналом військ МВС
Станіславської області 23 жовтня 1946 року священика засуджено на десять
років позбавлення волі та п’ять років пораження в правах із
конфіскацією майна.
Отець Данило Кисілевський загинув 8 вересня 1947
року в ув’язненні, місце поховання невідоме. Реабілітований 29 січня
1993 року. Життя цього священика, мученика віри, мужньої і неординарної
особистості є символом гуманності, жертовності, джерельної чистоти тієї
когорти незламних українських священнослужителів, які своїм життям
наближали день воскресіння УГКЦ, що настав у 1989 році.
о. Іван Лозинський,
священнослужитель церкви
Успіння Пресвятої Богородиці
с. Яблуниця Яремчанської міськради.
www.novazorya.if.ua
