Так званий собор духовенства і мирян Греко-католицької церкви відбувався 7-10 березня 1946 року. Щоб надати цій події символічності, провели собор у перший тиждень посту, який традиційно відзначався як Тиждень православія.

Лжесобор відбувався у храмі Святого Юра. Як засвідчила мандатна комісія, у соборі взяли участь 216 священиків і 19 мирян. Делегати одноголосно ухвалили: анулювати постанови Берестейської унії, розірвати відносини з Римом, повернутися до православної віри і возз’єднатися з Російською православною церквою.

Підготовкою собору керувала ініціативна група, яку очолив впливовий священик Греко-католицької церкви Гавриїл Костельник. Мандати делегатам вручав особисто полковник КДБ Богданов, а підписував і ставив печатку Костельник. Деяких делегатів доставляли у собор під конвоєм енкаведистів. На проведення цього заходу було виділено 400 тисяч рублів. Делегати проживали у готелі "Брістоль” (колишній готель "Україна” навпроти пам’ятника Міцкевичу, де тепер банк). У голодний 46-й рік делегати мали розкішне меню. Щоранку, як на фронті, їм видавали по 100 грамів горілки і 200 грамів вина.

Що передувало Львівському собору, на якому історичному тлі сталася самоліквідація Греко-католицької церкви? Про це я вів розмову з директором Інституту історії Церкви Українського католицького університету отцем Андрієм Михалейком.

- Отче, знаємо, що невдовзі після "золотого вересня” 1939 року, приєднання Галичини до радянської України, почалося переслідування українських національно-культурних організацій. Але Греко-католицької церкви це не торкнулося...

- Справді, священики цієї конфесії продовжували свою душпастирську діяльність. Нова влада не наважувалася на заборону, бо мала на меті утвердитися на цих землях. Але участь цієї церковної структури у суспільному житті була суттєво обмежена. У школах припинилися уроки релігії, були закриті релігійні видання...

- І після звільнення Галичини від німців Греко-католицька церква продовжувала свою діяльність...

- Слід зважити на те, що тривала війна. Та головний чинник у стриманому, я б сказав, ставленні до Греко-католицької церкви – величезний вплив і авторитет митрополита Андрея Шептицького. У церемонії похорону митрополита брав участь і тодішній перший керівник радянської України Микита Хрущов.

- Є свідчення того, що і Шептицький, і його наступник Йосиф Сліпий мали намір порозумітися з більшовицькою владою...

- Точніше сказати – робили спроби домовитися про співжиття Церкви і радянської влади. Андрей Шептицький мав намір скерувати до Москви чотирьох високоповажних представників духовенства. Після його смерті цю ініціативу підтримав митрополит Йосиф Сліпий. Така поїздка відбулася, очолював делегацію брат Андрея Шептицького – Климентій. Представників Греко-католицької церкви у Москві запевнили, що їхня Церква зможе продовжувати душпастирську діяльність, якщо вона не суперечитиме радянському законодавству. Але більшовики не звикли виконувати своїх обіцянок.

- Львівський собор вважають неканонічним...

- Насамперед тому, що його роботою керували неправдиві єпископи Греко-католицької церкви. Двоє членів ініціативної групи за кілька тижнів до собору були висвячені на єпископів у Києві владиками РПЦ. Ми мали можливість ознайомитися із документом, в якому органи Держбезпеки давали прямі вказівки щодо підготовки і проведення собору. 60-70 відсотків делегатів мала становити агентура, тобто ті священики, які на той час вже дали згоду на якусь форму співпраці з радянськими органами влади.

- Читав немало публікацій, у яких міститься намагання виправдати або принаймні зрозуміти мотиви поведінки деяких священиків, які згодилися на саморозпуск своєї Церкви. Мовляв, хотіли зберегти від остаточного винищення національно свідомі душпастирські кадри...

- У кожного були свої мотиви. Але домінував страх перед можливими репресіями. У перші роки після лжесобору було репресовано понад 800 представників духовенства.

- Доля Гавриїла Костельника склалася трагічно. 20 вересня 1948 року він був застрелений після відправи у Преображенській церкві... Від багатьох вірних УГКЦ, які "каралися, мучилися, але не каялися”, доводилося чути, що це – зрадник. А яку позицію займає нинішнє керівництво УГКЦ?

- Жодного офіційного документа від УГКЦ з оцінкою цієї постаті не існує. Це неоднозначна, трагічна постать. Ще у 30-х роках минулого століття Костельник очолював, так би мовити, неформальну фракцію у Греко-католицькій церкві, яка мала тенденцію повернення до автентичних східних форм, що були втрачені впродовж історії церковної Унії. Органи Держбезпеки шантажували Костельника, піддаючи репресіям одного з його синів...

- УГКЦ вижила у катакомбних умовах. Не так давно демократична світова спільнота вшанувала 80-річчя від дня народження Михайла Горбачова. Легалізація УГКЦ відбулася ще за часів радянської влади, коли президентом Союзу був Горбачов.

- Це сталося у листопаді 1989 року, за два тижні до візиту Горбачова до Папи Римського...

Згадує колишній політв’язень Ярослав Цар

Коли відбувався сумнозвісний собор з ліквідації УГКЦ, мені було 16 років. Жив тоді у селі Волиця Комарева Сокальського району. Переслідування греко-католиків почалося відразу після смерті митрополита Андрея Шептицького 1 листопада 1944 року. Похорон відбувся 5 листопада. Однією з причин арешту моєї сестри Ксенії було те, що вона організувала піший похід жителів Сокальщини на похорон Шептицького. Від нашого села учасником цього псевдособору був настоятель церкви, прізвища якого точно не пам’ятаю. Він до 1946 року був цєлєбсом, тобто неодруженим. Коли перейшов на православіє, одружився з донькою вчителя. Чому це врізалося у пам’ять? Ми, дітлахи, полюбляли купатися у річці Білий Стік. Але одружений священик заборонив нам тут купатися, бо його молода дружина купалася у цій річці...

1950 року мене заарештували. У тюрмі на Лонцького, де в одній камері було 38 осіб, відбував досудове покарання і священик Євген Юрик. Він для нас був моральним авторитетом. Якось по ночах з коридору почали виразно доноситися жіночі ридання. Ми вирішили збунтуватися. Але як? Отець Євген порадив протестувати молитвою. Так ми і вчинили. Промовляли "Отче наш” і "Богородице діво”. Охоронці нам погрожували, лякали, що будуть стріляти. Але ридання, що краяли серце, припинилися... Згодом ми перебували у тюрмі, що містилася у Золочівському замку. І там Євген Юрик підтримував нас морально. Це була освічена людина, він побував у багатьох країнах світу. Отець читав нам не лише біблійні лекції, а й розповідав чимало цікавого з іконопису, архітектури, образотворчого мистецтва. Не всі в’язні отримували продовольчі передачі, бо їхніх родичів вже вислали до Сибіру. З ініціативи отця ми влаштували так звані "колгоспи”. Двоє тих, що отримували передачі, мали ділитися з одним, хто таких передач не отримував. До них і я належав... Ми всі думали, що отця Юрика ув’язнили через те, що він відмовився переходити на православіє. З тим переконанням я відправився на заслання, а отець – у табір у Потьмі... А коли повернувся із заслання до Львова, дізнався, що отець Юрик править у Преображенській церкві. Виявилося, він таки був учасником того псевдособору. Хтось висловив таке припущення, ніби до отця скерували провокатора, який на сповіді зізнався, що вбив комсомольського активіста. А православні священики, попри таємницю сповіді, мали про такі речі повідомляти органи. Щодо цієї версії я мав розмову з колишнім політв’язнем Теодозієм Стараком. Він не зміг її ні підтвердити, ні спростувати... Істина з’ясувалася вже після здобуття незалежності України. Завдяки клопотанням голови "Меморіалу” Євгена Гриніва КДБ надав мені можливість подивитися справу отця Юрика. Його заарештували у травні 1949 року. Головне через те, що підтримував листування з двоюрідним братом у Німеччині, який був членом проводу бандерівського крила ОУН. А ще інкримінували те, що в роки німецької окупації правив молебень на могилах січових стрільців, а у повоєнний час займався релігійним вихованням дітей... Ще до хрущовської відлиги отця Юрика звільнили з ув’язнення завдяки клопотанню Православної церкви. У мене немає сумніву, що його участь у псевдособорі відбулася не з його волі, а з примусу...

Борис Козловський

"Високий замок" 11.03.2011, 45 (4425)

ugcc.org.ua