|
| | |
|
Головна » 2012 » Травень » 03
9 травня вулиці наших міст побачать десятки, якщо не сотні тисяч ветеранів. Ці ж самі вулиці побачать тисячі кровавих знамен, під якими більшовицька Росія окупувала незалежну УНР, під якими було вчинено три Голодомори, під якими було депортовано чи запроторено до концтаборів мільйони українців, під якими було розстріляно сотні тисяч тих, кого зазвичай ми називаємо «цвітом» української нації – науковців, митців, літераторів, священиків і, врешті-решт, революціонерів, що зі зброєю в руках повстали проти сатанинської держави. Ким же є ті, що 9 травня підуть «на парад» із червоними ганчірками? Теоретично, це ветерани Другої світової, котрі волею-неволею воювали на боці СС
...
Читати далі »
|
Не можу сказати, що питання ідентифікації кожної людини раніше мене
не турбувало, але час від часу в моїй свідомості то зростало, то
зменшувалося те, з чим довелося нещодавно зіткнутися. Це сильно
зворушило мене і я хочу поділитися своїми переживаннями з читачами
«Нової Зорі». В середині лютого цього року я відвідав стоматологічну поліклініку
(заболів зуб). При оформленні в реєстратурі медичної карточки працівник
реєстратури подав мені бланк заяви (уже віддрукованої), в якій необхідно
записати прізвище, ім’я та по батькові, адресу, поставити підпис і
дату. Швидко пробіг очима, читаючи заяву, зупинився на назві
...
Читати далі »
|
– Васильку, візьми мене на Великдень додому, візьми мене, синку. Я
притулюся десь у куточку, до рота прикладу хустинку, щоб не кашляти, і
перебуду кілька днів у рідній хаті, де і стіни лікують. Я тут не
витримаю. – Ви, тату, як мала дитина. Тепло вам, чисто, їсти маєте що, ще щось із дому привезу, ліки куплю. – Я не хочу їсти, Васильку, я вже рік не був удома, – старий Петро
намагається зазирнути синові в очі. – Я сам залишився в палаті, всіх
забрали додому. – Ну добре, добре, до свят іще чотири дні, якось буде. Василь відвернувся до вікна, а втішений Петро почав ходити палато
...
Читати далі »
|
Майбутнє України, як незалежної держави, стає щораз примарнішим.
Теперішній політичний режим крок за кроком, зі щораз більшим натиском,
вичавлює з усіх сфер суспільного життя український дух. Особливо
демонстративно це проявилося під час цьогорічних Великодніх свят, коли
провідні, підконтрольні владі, телеканали навперебій транслювали
пасхальні Богослуження з Москви. Патріах Кіріл має усі підстави для
задоволення: ще б пак, „рускій мір” розширюється, завойовує щораз більші
простори на витоптаному українському інформаційному полі.
„А братія мовчить собі, вилупивши очі...”
А за тиждень перед Великоднем, у сам
...
Читати далі »
|
«Ми можемо бути хворі на рак і бути зціленими, але не
змінитися. Ми можемо радіти перемогою в якійсь неприємній ситуації, але
не змінитися. Але коли є біль в середині нашої душі і ми співпрацюємо з
Божою благодаттю, використовуймо її, тоді страждання має силу нас
змінити».(Мати Анжеліка).
Була на світі маленька дівчинка Яся. Жила вона в селі з батьками і
бабусею. І вчили вони її ходити до церкви, яка була через дорогу, любити
Бога, молитися, сповідатися, бути доброю людиною і християнкою. І ось
ця дівчинка виросла, стала дорослою і самостійною. І чим старшою
ставала, чим самостійнішою, тим ч
...
Читати далі »
|
Спомини Марти Ганушевської-МалкошЯ мала велике щастя народитися в українській патріотичній родині о.
Михайла та Ірини з Горникевичів Ганушевських. Нас, дітей, було дев’ятеро
- п’ять синів і чотири дочки. Всі п’ятеро моїх братів: Мирон, Теофіль,
Богдан, Степан, Тарас і сестра Ірина були членами ОУН. Сестра Марія була
членкинею Союзу Українок. Брат Теофіль був військовим референтом в ОУН.
Він один із братів, що служив у польському війську. В 1940 р. Теофіля
арештували, довго катували і засудили на кару смерті. В 1941 р. був
замордований у Станіславській тюрмі разом з іншими по
...
Читати далі »
|
|
| |
| | |
|
Присвячений Святому Йосифу - Обручнику Пресвятої Богородиці
Відправляємо:
|
|