Майбутнє України, як незалежної держави, стає щораз примарнішим.
Теперішній політичний режим крок за кроком, зі щораз більшим натиском,
вичавлює з усіх сфер суспільного життя український дух. Особливо
демонстративно це проявилося під час цьогорічних Великодніх свят, коли
провідні, підконтрольні владі, телеканали навперебій транслювали
пасхальні Богослуження з Москви. Патріах Кіріл має усі підстави для
задоволення: ще б пак, „рускій мір” розширюється, завойовує щораз більші
простори на витоптаному українському інформаційному полі.
„А братія мовчить собі, вилупивши очі...”
А за тиждень перед Великоднем, у саму Квітну неділю, справжнього
ординського спустошення зазнав Андріївський узвіз – унікальний куточок
історичного Києва. Бульдозери безжально змели з лиця святої української
землі, освяченої стопами Апостола Андрія, архітектурні споруди, які
впродовж століть формували неповторний міський ландшафт нашої столиці.
Правда, після цього на маніфестацію вийшло кількасот небайдужих киян,
але Андріївського узвозу вже нема і його не відновлять навіть
найталановитіші реставратори. Він нагадує радше гірський схил після
сходження селевого потоку – суцільна руїна.
„А братія мовчить собі, вилупивши очі...”
Майже в унісон вступає у силу розпорядження уряду, згідно з яким вже
необов’язково дублювати іншомовні фільми українською мовою. І відразу
після цього – податківці під виглядом перевірки захоплюють
найпродуктивнішу фірму, яка здійснює фахові переклади фільмів на
українську. З протестами вийшло лише кількадесят небайдужих
інтелектуалів.
„А братія мовчить собі, вилупивши очі...”
В столиці Норвегії Осло розпочався судовий процес над Андерсом
Брейвіком, який минулого літа холоднокровно розстріляв 77 дітей. У суді
він поводиться самовдоволено і зухвало, в оточенні адвокатів, і навіть
демонструє нацистські жести (бо не має кайданок на руках), висловлюючи
готовність повторити свій злочин, якщо б виникла така нагода. А героїв
українського Майдану за вигаданими звинуваченнями судді тримають у залах
суду в сталевих клітках, немов диких звірів (вражаюча аналогія з
бунтарем Омеляном Пугачовим, якого Катерина ІІ наказала возити у
сталевій клітці містами і селами Московії – на пострах всім
інакомислячим!)
„А братія мовчить собі, вилупивши очі...”
На середину травня зареєстрована міністерством юстиції України
організація ЛГБТ (лесбіянок, гомосексуалістів, бісексуалів і
трансвеститів) організовує у Києві масштабний гей-парад „на захист прав”
т. зв. сексуальних меншин. Свою рішучу незгоду з цим висловили лише
глави українських Церков на останній зустрічі з В. Януковичем. Та й
тільки ж то...
„А братія мовчить собі, вилупивши очі...”
Наведені вище факти – це лише найпромовистіші приклади топтання нашої
національної (і християнської) гідності. І коли суспільство жодним
чином (за рідкісними винятками) не реагує на них, це означає, що воно
загрозливо – а можливо, й невиліковно – хворе. А якщо у нації відсутня
гідність, то на яке майбутнє вона може сподіватися?!
