Уже п’ять місяців Україна перебуває в стані неоголошеної війни з Росією, а т. зв. національні телеканали продовжують майже цілодобово транслювати російські серіали, багато з яких героїзують військових держави-агресора. Ми продовжуємо дивитися ідеологічно диверсійні гала-концерти, різноманітні шоу, моральна загроза від яких значно страшніша, ніж відкрите збройне протистояння. У підсумку, всупереч здоровому глузду ми захоплюємося епатажними жартами російського актора Івана Охлобистіна в «Інтернах», а в той же час цей, м’яко кажучи, ненормальний чоловік у соцмережах заявляє, що бажає українцям, аби підірвали усі енергоблоки в країні, а люди загинули… Українці й далі смакують серіалом „Дільниця”, де Сергій Безруков, який підписав лист на підтримку жорсткої політики Путіна щодо України, популяризує чесну та віддану російську міліцію!
Чому так відбувається? Як стверджують фахівці, серед основних причин засилля російського „мила” на українському екрані є корумпованість менеджерів українських каналів. Зокрема, українські мовники платять за 1 серію російського серіалу від 70 до 120 тисяч доларів, тоді як весь продукт може коштувати компанії-виробнику 50-100 тисяч за серію. Тобто так звані українські менеджери лише на одній серії заробляють від 20 тисяч „зелених”. До цього слід ще додати суто „технічні” причини: більшість серіалів купували раніше і за немалі гроші. Тому для них зараз важливо показати цей продукт, а уже потім думати про патріотизм.
А шеф-редактор журналу «Телекритика» Наталя Лігачова підкреслює: „Ці проблеми виникли не раптово. Вони накопичувались роками. Ми десятиріччями купували в Росії телепроекти, фільми, серіали”, — зазначає вона. За її словами, сьогодні українські виробники не можуть задовольнити потреби нашого медіапростору. Аби забезпечити всі існуючі канали вітчизняними серіалами, має минути не рік, не два і не п’ять. Виникає логічне запитання: а чи збережеться до того часу Україна, маючи під боком такого кровожерного сусіда?
Тим часом, поки українські виробники думають, російська пропагандистська машина вже знімає бойовик під красномовною робочою назвою — «Правда». Сюжет доволі простий: українська кровожерна влада (або „хунта”, як ще донедавна її називали у Кремлі) карає чесних російських журналістів і їм на допомогу поспішають браві ополченці. В той же час Національна Гвардія розстрілює мирне населення, катує журналістів, знущається над полоненими і навіть поїдає трирічних хлопчиків зі Слов’янська.
Сценарій був написаний за феноменально короткі терміни і вже зараз У Калінінградській області проходять заключні зйомки фільму. Так, саме Калінінградська область у великій і „процвітаючій” Росії найкраще підійшла для декорацій зруйнованого війною Донбасу. І чомусь немає сумніву, що і цей пропагандистський мотлох проб’є собі шлях до українського глядача.
Що ж робити у цій ситуації простим українцям? По-перше, маємо тиснути на владу, щоб вона змінювала ситуацію у медіапросторі. По-друге, принципово не дивитися серіали держави-агресора. Повірте, ви нічого не втратите навіть у тому випадку, якщо просто не увімкнете телевізор. Навіть виграєте. Бо ви побачите, що у вас з’явиться час на сім’ю, живе спілкування з рідними і близькими, на відвідини храму, на те, щоб зробити якусь корисну справу.
Втім, якщо з грошовитими мішками боротися не так просто, то те, з чим ми стикаємося у повсякденному житті на нижчому рівні, також інколи не вкладається у рамки здорового глузду. Приміром, чим керується людина, яка народилася і виросла у західноукраїнському бандерівському селі, а нині водить щоденно маршрутку і безперервно слухає „лучшеє” в Україні „рускоє радіо”?! Та ще й при цьому часто нав’язує свій „смак” пасажирам, які, як правило, ніяк не реагують на такі комплекси меншовартості.
Інша знакова і не менш кричуща подія, що має відбутися 27 вересня у Івано-Франківську, — концерт групи „Океан Ельзи”. Нині більшість українців захоплюється її керівником Святославом Вакарчуком, його громадянською позицією, зокрема, в часі подій на Майдані. Але чому концерт запланований на свято Воздвиження Чесного Хреста, визначеного Церквою як день строгого посту? Незрозуміло, як можна свідомо закладати у наше життя гріх, сподіваючись на Божу милість і добро для України?
Події останніх п’яти місяців, здавалось би, мали б протверезити кожного українця. Час уже зрозуміти, що Росія намагається нас знищити, або, як мінімум, роздробити, ослабити. І якщо ми рішуче та остаточно не позбудемося інформаційного та духовного ярма, під яким ходимо століттями, ми не збудуємо сильну, демократичну державу.
Михайло ЗАХАРЧУК http://novazorya.if.ua
