Коли в певному куточку світу виникає конфлікт, Папа Римський переважно намагається зберігати нейтральну позицію, щоб могти виступити потенційним посередником чи тим, хто допоможе залікувати рани. З іншого боку, очікується, що Папа підтримає свою паству, якщо власне вона стала ціллю нападу.
Спроби втримати відповідний баланс між нейтралітетом і вірністю можуть часами підвести, як демонструє нещодавня риторика Франциска щодо України.
Багато українських католиків вважають, що Папа цього тижня зайшов занадто далеко у своїх спробах довести Росії, і особливо Російській Православній Церкві, що він не хоче приймати участь у конфлікті. В середу Франциск описав поточне насильство на сході України як "братовбивство", в той час як більшість українців вважають, що це насправді продукт зовнішньої агресії Москви.
В результаті, багато українців відчуло, що Франциск (можливо, ненавмисно) кинув їх країну під поїзд заради того, щоб бути "екуменічно коректним", чи то не дратувати російських православних.
"Це демонструє непоінформованість Папи про ситуацію в Україні", - вважає Анатолій Бабінський, редактор відомого греко-католицького журналу, котрий звинувачує "проросійські сили у Ватикані" в замилюванні очей Папи.
Для інформації, Україна є країною із 44-мільйонним населенням, приблизно 3-5 мільйонів з яких належать до Греко-Католицької Церкви, яка дотримується східного обряду і духовності, однак є у повній єдності з Римом. Політичне життя в країні схильне визначатись ставленням до Росії, при чому католики прагнуть незалежної України, непідвладної Москві.
В часи Радянського Союзу жодна інша Церква не отримала більше мучеників у процентному співвідношенні чи потерпіла більш жорсткі удари. У світлі цієї історії зрозуміло, чому греко-католики непокояться кожного разу, коли бачать як російські війська перетинають їх кордони чи озброєні і підтримувані Москвою бойовики намагаються відірвати кусок української території.
На даний час східна Україна знову стала полем активних бойових дій після того, як проросійські повстанці відкинули 4-місячне перемирʼя і почали новий наступ. За повідомленнями ООН, внаслідок безладних обстрілів за останні три тижні було вбито як мінімум 224 цивільних громадян, а загальна кількість смертей від квітня становить 5358 осіб.
Під час загальної аудієнції у середу Франциск висловив заклик до миру. «Молімося до Господа, щоб це жахливе братовбивче насильство припинилось якомога швидше», – сказав Франциск.
Папа закликав до «усіх можливих зусиль – навіть на міжнародному рівні – заради відновлення діалогу, єдиного можливого шляху до миру і гармонії на цій виснаженій землі».
Відклавши підготовлений текст, Папа Франциск сказав, що коли чує слова «перемога» і «поразка», то відчуває великий біль і сум.
«Це неправильні слова», - сказав він. «Єдиним правильним словом є «мир». Це – єдине правильне слово».
«Думаю про вас, українські брати і сестри, це війна між християнами», – сказав він. Називаючи конфлікт скандалом, він наголосив, що усі задіяні розділяють спільне хрещення.
Франциск закликав до молитви, кажучи: «Молитва є нашим протестом перед Богом в часі війни».
Для вух українських католиків, кажучи чесно, усе це звучало як зрада.
Почнемо з того, що термін «братовбивчий» передбачає, що те, що відбувається, є внутрішнім конфліктом між українцями. Насправді ж, більшість українців скажуть, що це акт зовнішнього ворожого вторгнення. Справа не лише в тому, що Москва озброює і підтримує повстанців, а в тому, що російські війська і танки багаторазово зауважували на сході України.
Більшість інших оглядачів розглядають конфлікт в рамках ролі, яку відіграє Москва. Для прикладу, заступник генерального секретаря НАТО Александер Вершбоу під час свого цьоготижневого виступу в Інституті Нобеля в Осло зазначив, що «агресія Росії щодо України не є поодиноким випадком», а радше «тим, що змінює правила гри в безпеці Європи».
Якщо НАТО може поставити точний діагноз, то чому не може Папа? – дивуються деякі українські католики.
Більше того, скорботні зауваження Папи щодо перемоги і поразки є позицією типу «чума на обидва ваші доми» (крилатий вираз Меркуціо перед смертю із трагедії «Ромео і Джульєтта» - пер.), наче немає значення хто в конфлікті має рацію, а хто – ні. Цей удар по неупередженості також терзає багатьох українців, які вважають, що у цьому випадку без сумніву є обʼєктивно винна сторона (тобто Росія) і жертва (тобто Україна).
Завершальним ударом для багатьох українців було те, що патріарх Москви і всієї Росії Кіріл, глава Російської православної Церкви, публічно подякував Франциску за «збалансований підхід» Ватикану в середу, і на тому ж подиху завдав нового вистрілу по греко-католиках, звинувачуючи їх у веденні «націоналістичної» і «русофобської» лінії.
Російська Православна Церква завжди заявляла, що Україна є частиною її «канонічної території», і обурена впливом католицьких осередків у країні. Нічого кращого для неї не було б, ніж якби вдалося вбити клин між Римом і Українською Греко-Католицькою Церквою. І, очевидно, вона вбачає поточну кризу як нагоду власне це і зробити.
Звичайно, Франциск стоїть перед великим тиском, щоб не виглядати упередженим.
В Україні, як і будь-де, він хоче бути миротворцем, а для цього він повинен залишатись понад конфліктом з точки зору політичного і дипломатичного принципу «око за око». Крім цього, Папа зробив екуменізм наріжним каменем свого понтифікату, і він та багато його помічників неохоче роблять чи кажуть щось, що може перешкодити відносинам з російськими православними.
Із близько 225 мільйонів православних християн у світі, близько 165 мільйонів є членами Російської Православної Церкви. Тобто, якщо Папа хоче добитись успіху в католицько-православних відносинах, то він просто не може собі дозволити ігнорувати Москву.
У той же ж час, Франциск має міцну і життєву католицьку спільноту в Україні, яка впродовж століть кровʼю платила за свою вірність Риму, а сьогодні знову відчуває себе скривдженою.
В певний момент йому, мабуть, доведеться знайти спосіб донести до тих людей, що він не дозволить «екуменічній коректності» затуманити його бачення тих загроз, що стоять перед ними, чи відволікати від турботи про своїх тоді, коли вони його потребують найбільше.
Якщо цьому посприяє доля, Франциск незабаром матиме шанс зробити це, оскільки українські єпископи перебуватимуть у Римі 15-21 лютого в рамках візиту ad limina – подорож до Риму, яку усі єпископи зобовʼязані здійснювати раз на пʼять років. У світлі коментарів, висловлених Папою в середу, вуха українців будуть з настороженням чекати, що їм скаже Папа.
Джон Л. Аллен Мол., ватиканіст, редактор «CRUX» / http://catholicnews.org.ua
