Європа знову відчула крах політики мультикультуралізму. Як повідомляють ЗМІ, на заході Німеччини, в місті Мангейм, 80 співробітників поліції отримали поранення під час заворушень на курдському фестивалі. Один із постраждалих знаходиться у важкому стані. Затримано 31 людину, пошкоджено 13 поліцейських автомобілів.

Заворушення спалахнули пізно ввечері, коли організатори не дозволили 14-річному підліткові пронести прапор забороненого угруповання (очевидно, Робітничої партії Курдистану, яку низка країн кваліфікує як терористичну організацію). Почалася бійка. У поліцейських, які прибули на місце події, полетіли каміння, пляшки, петарди. У відповідь співробітники правоохоронних органів застосували перцевий газ. Між іншим, на фестиваль у Мангейм з'їхалися майже 40 тисяч курдів з різних країн Європи. Ось такий фрагмент мозаїки мультикультурної Європи.

На мою думку, думку українського націоналіста, даний інцидент можна прокоментувати наступним чином. З одного боку, курди мають право на власну державність і на боротьбу за цю державність. Нехай окупанти і демоліберальний Захід називає борців терористами, але це нічого не змінить. Є створений Божою волею народ, є його право на вільне, державне буття і є його боротьба…

З іншого боку, було б краще, якби курди боролися у себе вдома. Політика сучасних європейських держав – це політика злочинів супроти корінних європейських націй. Втілюючи в життя політику мультикультуралізму, європейські держави, фактично, здійснюють етноцид власних націй. Не маю особливих симпатій до правоохоронних органів, бо у своєму житті зустрічався переважно не із захисниками порядку, а з ланцюговими псами режиму внутрішньої окупації. Однак той факт, що в Німеччині побили поліцейських, мене не тішить. Поліцейські, очевидно, були німцями, а били їх мігранти. Погодьмося, що це протиприродний стан речей. Проте проблема має глибший характер.

Курдам, як і іншим народам Сходу, можна позаздрити: вони – представники цивілізації живих людей. Європейці ж, особливо західні, майже померли: їх присипало комфортом, прибутками, правовими нормами, технічним прогресом і зайвою бюрократією. Ті безчинства, котрі собі дозволяють мігранти у Європі, – це, звісно, погано. Проте вони свідчать, що східна людина залишається сповненою бойовим духом та життєвою енергією.

На жаль, втрата бойового духу характерна і для представників української нації. Століттями бездержавності тривала боротьба, гинули кращі, виживали пристосуванці. Така «селекція» наклалася на загальноєвропейські тенденції. Тому, на моє глибоке переконання, якщо й українці, і представники інших націй хочуть перемогти, зберегтися як нації, їм варто повчитися у людей Сходу. Їм варто відродити власну героїку, відчути дух предків, подолати тяжіння цивілізації комфорту, впустити у власне життя трішки «варварства». Інакше наші нації і наша цивілізація буде зруйнована, а наші землі заберуть ті, хто ще не відучився жити по-справжньому…

Андрій МИХАЙЛОВИЧ, www.banderivets.org.ua