Директор Релігійно-інформаційної служби України Тарас
Антошевський вважає, що доля українських церков залежить від того,
наскільки ретельно влада виконуватиме вказівки Москви
- Наскільки
заяву Патріарха Філарета
щодо наміру влади ліквідувати УПЦ КП можна вважати близькою до реальності?
– З одного боку, у ліквідацію УПЦ КП зараз дуже важко
повірити, однак не можна виключати, що
таке може статися. Є достатньо фактів, які вказують на
таке бажання. Це і захоплення храмів Київського патріархату, і тиск з
боку
місцевої влади, і заяви різних речників з вимогою позбавити Київський
патріархат статуса юридичної особи. За статистикою, станом на початок
минулого
року в Україні була зареєстрована 4251 громада, монастирі, місії
Київського патріархату. Тобто така кількість громад – це не жарти.
Уявіть,
що може статись, якщо їх одночасно зняти з реєстрації? Це ж почнеться
така «легка»
війна за храми, громади і так далі.
В той же час можуть створюватися паралельні громади, зазвичай,
з Московського патріархату, або з Автокефальної церкви. Саме вони претендуватимуть
на те майно, яке зараз втрачають громади Київського патріархату, адже вони без
статусу юридичної особи майном володіти не зможуть. Тому, враховуючи те, як наш
Президент і чинна верхівка кувиркають і Конституцію, і законодавство, може
статися будь що. Однак небезпека є не
лише для Київського патріархату, адже апетит приходить під час їжі, тож після знищення
однієї церкви виникне бажання знищити і інших конкурентів. А враховуючи те,
що ідея «Русского міра», яку проповідують з Москви, взагалі не передбачає
існування інших церков, то на черзі будуть і решта конфесій, наприклад, автокефальна
церква чи греко-католики.
- Чи можна
провести паралелі з Львівським собором 1946 року, коли була фактично
ліквідована Греко-католицька церква?
– Ситуація навряд чи повториться у такому ж
вигляді. Звісно, в середовищі Київського патріархату знайдуться люди, які
захочуть перейти до Московського патріархату. Напевно, при цьому буде
захоплення храмів і репресії проти тих, хто протестує. Зрештою ми вже сьогодні маємо випадки, коли в
деяких областях на громади Київського патріархату тиснуть представники місцевої
влади, якісь незрозумілі громадські організації, які пропонують цим громадам
перейти до УПЦ МП. Обіцяють, що храми, якщо вони не добудовані, будуть
добудовуваться за державний кошт, якщо потребують ремонут – будуть
ремонтуватися. А в тому випадку, якщо громада упирається, взагалі намагаються створити
паралельну громаду. На Сумщині, наприклад, був такий випадок, коли «альтернативну» громаду
хотіли створити з неповнолітніх.
- Тобто, фактично використовуються рейдерські технології?
- Так, їх так і називають. Але чим
відрізняється 46-й рік від нинішнього? Віктор Федорович далеко не Йосиф
Вісаріонович, йому ще рости і вчитися. Чим був вигідний собор 1946-го року? На
час собору був ліквідований весь єпископат, він весь перебував за гратами,
відповідно, церква опинилася без керівництва. В таких умовах і було проведено
собор, а згодом заявлено про ліквідацію греко-католицької церкви. Сьогодні щось
таке провести фактично нереально. Можна спробувати переконати когось з єпископів,
але Патріарх Філарета висвячує тільки своїх людей, у середовищі УПЦ КП немає паралельних
груп впливу. Однак, я більш, ніж
переконаний, що Київський патріархат отримає підтримку з боку інших конфесій,
тож дуже важко буде «друзям»
з Московського патріархату тут щось зробити.
Загалом, в православному середовищі Україні
останні 20 років йде постійний процес бродіння. Є громади, які по три-чотири
рази змінювали свою приналежність, є священики, які регулярно це роблять. Так,
ситуація невизначеності з канонічним статусом Української Автокефальної Православної
Церкви багатьох штовхає чи до Константинопольського патріархату, чи в МП. Самі
священики УАПЦ кажуть, що на них здійснюється певний тиск, було кілька
випадків, коли УАПЦ ініціювала переговори з МП. Однак не можна сказати, що УАПЦ
є такою єдиною. В ній є дуже різні погляди. Є люди, які схиляються до співпраці
з КП, є люди, які твердо стоять на позиціях своєї церкви, є люди, які не бачать
проблеми у відносинах з МП. Можна припустити, що будуть переходи з УАПЦ до
УГКЦ, і такі випадки, хоча й поодинокі, вже є.
- А наскільки згуртованою сьогодні є православна церква
Київського Патріархату?
— Сьогодні, напевно вона досить згуртована.
УПЦ КП починає активніше захищати свої інтереси, тому ми зараз отримуємо багато
повідомлень про порушення релігійної свободи власне громад КП. Однак, слід
відзначити, що Київський Патріархат не
зайняв антиянуковичівську позицію, тож якщо Віктор Янукович буде розуміти, що
йому, щоб зберегти владу, не потрібно створювати штучних ворогів в державі, він
не вдаватиметься до крайніх заходів. Але якщо він буде йти за планом, який
йому спускають з Москви, то за якийсь час Янукович сам буде їм вже непотрібний. Напевно, він не
зовсім втратив глузд, щоб не розуміти цих речей.
— Конфлікт між УПЦ МП і УПЦ КП має ідеологічний характер,
чи це, насамперед, бізнес-конфлікт?
— Це конфлікт за владу, конфлікт впливів. Київський
патріархат нараховує у 2,5 рази менше громад, ніж УПЦ МП. У той же час,
соціологічні дослідження свідчать, що в Україні дуже велика кількість людей
виступає за те, аби центр церкви містився у Києві. Звісно, тут паралельно
пов’язані і бізнес-питання. Відверто
видно, як «зацікавлені особи» відстоюють ці інтереси, паралельно розколюючи основних
конкурентів: Київський патріархат, Греко-Католицьку Церкву. Щодо останньої,
то, наприклад, навмисно підтримується і провокується т.зв. група Догнала, яка
має за мету дескридитувати УГКЦ. Є інформація, що певні представники МП лобіюють їх інтереси в
Україні, ми вже маємо кілька доказів цього. А зважаючи на те, що церква
сьогодні значить в житті людей дуже багато, недооцінювати її вплив не варто.
life.comments.ua
