9 травня вулиці наших міст побачать десятки, якщо не сотні тисяч ветеранів. Ці ж самі вулиці побачать тисячі кровавих знамен, під якими більшовицька Росія окупувала незалежну УНР, під якими було вчинено три Голодомори, під якими було депортовано чи запроторено до концтаборів мільйони українців, під якими було розстріляно сотні тисяч тих, кого зазвичай ми називаємо «цвітом» української нації – науковців, митців, літераторів, священиків і, врешті-решт, революціонерів, що зі зброєю в руках повстали проти сатанинської держави.
Ким же є ті, що 9 травня підуть «на парад» із червоними ганчірками? Теоретично, це ветерани Другої світової, котрі волею-неволею воювали на боці СССР. І їх можна було б зрозуміти... Європейська культурна традиція, що сягає своїм корінням християнського Середньовіччя, передбачає шанобливе ставлення до воїнів – навіть, ворожої сторони. Тим паче, мова йде про тих, хто, значною мірою, БУВ ЗМУШЕНИЙ воювати на стороні совєтів. Але чи справді 9 травня на вулиці вийдуть ветерани Другої світової?..
Якщо б цим ветеранам у 1945 році було лише 17 років, сьогодні їм було 84. Чи багато 84-річних ветеранів вийде на вулиці 9 травня? Питання, швидше, риторичне. Звісно, 9 травня можна зустріти і 90-річного «ветерана». Однак ким насправді він є? Ветеран-фронтовик, котрий пройшов чистилище війни і дожив до 90 років? Мало ймовірно. Більш за все, це якийсь НКВДист чи ще якийсь червоний бандит. У цієї категорії «ветеранів» і умови «служби» відрізнялися, і післявоєнне життя склалося краще. І в нинішній державі «Україна» у них досить таки пристойні пенсії – можна жити і до 90, і до 100 років...
З огляду на вище сказане, пропоную всім бажаючим взяти участь в акції «Запитай у ветерана». 9 травня прийди на парад і опитай N-ну кількість ветеранів. Запитання можуть бути приблизно наступними:
· Доброго дня! Вітаю зі святом! Скажіть, будь ласка, Ви ветеран?
· Де Ви воювали?
· Скільки Вам років, якщо не секрет? (Як варіант: Ви такий молодий / молода... Аж не віриться, що Ви воювали в ті часи...)
Якщо раптом виявиться, що опитуваний – дійсно учасник бойових дій під час Другої світової, та ще й «асвабаждал Європу», і при цьому відчувається його відданість комуно-імперським ідеалам, пропоную задати питання наступного характеру: «Сьогодні історики все частіше зазначають, що під час звільнення Європи від німецько-фашистських окупантів воїни Червоної армії займалися мародерством, а також масовими згвалтуваннями жінок із окупованої території. Чи правда це?» (увесь діалог можна вести російською мовою – так буде більше довіри). Можливо, перед Вами стоятиме свідок тих подій. Можливо – військовий злочинець. А можливо – дійсно та людина, котра заслуговує називатися солдатом чи офіцером...
Найкраще, коли опитування буде проводити журналіст. З людиною, котра представиться кореспондентом певного видання, на мою думку, говоритимуть більш охоче. Однак відсутність «корочки» журналіста – не проблема. Провести опитування можна і без неї. Потім здобуті емпіричним шляхом відомості можна, приміром, використовувати під час усних дискусій. На основі подібного «соцопитування» можна підготувати певний матеріал, котрий, гадаю, без проблем опублікує якась відносно незалежна міська чи районна газета. Зрештою, існують ЖЖ, Facebook та інші соціальні мережі.
Мета акції – послабити присутність в українському гуманітарному просторі комуно-імперських міфів. Соціально-політичний міф, так само як і міф сакрально-релігійний, значною мірою базується на символі. Натовпи «ветеранів» є символом в тій же мірі, що і червоні прапори чи боввани більшовицьких злочинців. Піддати деконструкції символ – значить підточити сам міф. Отже, показуючи якомога ширшому загалу, чим насправді є сьогоднішні «ветерани», ми тим самим руйнуємо ворожі українській нації комуно-імперські міфи.
Крім того (я продовжую вірити в диво), можливо хтось із опитаних покається. Навіть не зречеться комуняцьких міфів, а просто покається в тому, що став профанатором, що присвоїв собі перемогу (нехай – просто особисту) тих, хто дійсно воював, однак – не в «загряд-отрядах»...
Ігор Загребельний
