Я виховувався в родині атеїстів. Мій батько зробив собі кар’єру під час війни у В’єтнамі (звісно, що він був прихильником комуністів). Мій дядько – генерал. Коротше кажучи, в такому кліматі Бога в моїй родин не було і. Моя сестра до цього часу не охрещена, а мої батьки живуть у важкому грісі. І мені здається, що тільки я, завдяки Божому Милосердю живу в стані благодаті.
У диявола було 24 роки для того, щоб мене виховати... Все почалось тоді, коли мені було чотири-п’ять років. Я почав бачити якісь дивні кольори, маленькі хмаринки довкола людей. Зазвичай це явище називають аурою. Однак це був лише початок, адже зі мною почали відбуватися речі, ще дивніші, ніж спостереження якихось хмаринок навколо людей. Коли мені було 10 років, я побачив, що маю силу, якої не мають інші, якусь енергію, якою користувався за допомогою долоні та волі. Почалося все з простих речей – від вивільнення потужної енергії тепла. Я торкався будь-кого, хто відчував якийсь біль і цей біль одразу зникав. Пам’ятаю, як моя мама пишалась мною. Вона казала: «Мій син унікальний, його дотик зцілює». І так було – зовнішньо, оманливо зцілював. В зв’язку з цим, я практикував йогу, повністю віддавався цим практикам і коли мені було майже 10 років, до мене почав промовляти певний внутрішній голос, який повчав. Звісно я приймав відповідні пози йоги і саме тоді голос промовляв. Чув його реально, фізично, це не був лише голос моєї свідомості. «Ти обраний – говорив. – Ти надзвичайний, народився в особливій родині. Вона тобі дасть особливі можливості, якими мало хто володіє у світі» – і це була правда. Голос продовжував далі: «Це виникає з того, ким ти був у попередньому житті. Ти надзвичайна душа. Махатама – велика душа, обрана, надзвичайна по відношенню до інших. Тепер я буду тебе повчати, щоб ти зміцнив сили, які маєш в собі». Впродовж багатьох років цей голос навчав мене неначе вчитель, пояснював мені, як слід поводитись, які практики застосовувати, щоб підкріплювати свою фізичну, психічну силу та силу впливання на інших. Цей голос дав мені силу, яку в індуїзмі, мовою санскриту, називають «сідхі», тобто «надприродні сили». Згідно з цим мої біоенергетичні здібності стали наслідком цих практик. Однак найважливішим стало те, що я міг проникати у людські сумління, принаймні, мені так здавалось.
Диявол діє таким чином: він є духом і проникає будь-яку матерію. Якщо я є його слугою, закрию очі і запитаю диявола, що знаходиться по той бік стіни – він відповість. Саме так і було зі мною. Перші 24 роки мого життя, сатана завжди відповідав мені, що знаходиться за стіною і це було правдою. Коротко кажучи: завжди говорив мені про те, що людина неспроможна побачити ані зрозуміти своїми силами. І було так, що я говорив: «Ти, шановний, ти, шановна, маєш таку й таку проблему, бо те, що відбувалося з тобою десь там, кілька місяців тому, саме це і є причиною твоєї хвороби, твого болю і.т.д.». А той, хто немає в собі віри в Ісуса Христа дуже легко піддаються подібним маніпуляціям. Люди йдуть, як ягнята на заріз… А я тішився, що в моїх руках є ножі. Я почувався безпечно. Вважав, що відчуття безпеки звільнить мене від болю, який мав у собі ще від початку моєї екзистенції.
Коли мені було 14-15 років, я інтенсивно практикував йогу високого рівня. Присвячував цьому увесь свій час, 24 години на добу, адже будучи сином Міністра закордонних справ і маючи дядька генерала, я просто просяк наскрізь духом воїна та боротьби, прагнув бути головнокомандуючим, і тому тренував мистецтво бою. І тут не йшлося лише про фізичну підготовку, але перед усім це було прийняття войовничої ментальності. Метою кожного воїна є успішне вбивство – швидке та інтелігентне. І це була моя найбільша спокуса та найбільший мій гріх. До цього часу сповідаюся з нього.
Такий потужний динамізм, який нищить себе і людей навколо – все це призводило до повторного внутрішнього болю, болю екзистенціального, неможливості відповісти собі на питання: «Для чого я так страждаю? Чому мене все так болить? Чому не можу знайти якихось ліків, які б допомогли мені не відчувати цей біль?»… Адже жодна фізична справність (а я був насправді досконалий і це приносило мені велике задоволення), жодні розмови віч-на-віч (навіть з дівчиною, в яку я почав закохуватися) не приносили мені ані щастя ані відповіді на питання: «Чому мене болить усе так всередині? Чому виникають думки про самогубство? Чому маю депресію?»... Назовні я був справжнім ідолом для багатьох молодих людей: супер здоровий, супер інтелігентний, володіючий чотирма іноземними мовами. Дехто таки заздрив мені з цього приводу, однак всередині я був руїною. Коли мені було 17 років, я пережив дуже важливий момент істини через який я вперше в житті заплакав. Я прокричав це дослівно, що мене це болить. Прокричав, не дивлячись на усі мої зусилля, не дивлячись на усі роки практикування йоги, не дивлячись на духовне черствіння до якого я себе довів різними способами… І тоді сказав: «Боже, Господи Боже, якщо Ти існуєш, то відізвись тепер, бо якщо Тебе немає, якщо немає Першопричини, яка допоможе мені відповісти який сенс має мій біль, то я просто покінчу зі собою»… Бо ніщо немає сенсу без Бога. І тоді, вперше в житті, я почув інший голос. До цього моменту впродовж 17 років до мене промовляв сатана, а тепер це не був звук як з мегафону, який йде із зовні, це був голос з середини. Бог сказав мені, що нарешті Він почув моє благання, на яке так довго чекав. «Сергію, наслідки побачиш згодом, не тепер, не одразу. Будь терплячий» – ось те, що я почув. І це дало мені надію, яку взагалі вперше для себе відкрив. До цього моменту я не знав, що таке надія, адже ніколи її не потребував, бо завжди був зіркою, завжди був щасливим, а коли ти такий супер щасливий, то для чого тобі надія?... І тут все почалося не від віри, не від любові, а від надії – простої надії 17-річного юнака..
Згодом, коли мені був 21 рік і я вивчав фізіотерапію, сталось так, що випадково познайомився з кришнаїтами, які проголошували , що Бог є особою і що Він несе реінкарнацію. Будучи буддистом я вірив у реінкарнацію. І в зв’язку з цим звісно ж заангажувався в цей рух (нотабене Місія Чайтіньї – це докладно те саме, тільки дуже делікатній формі, навіть такій дещо псевдонауковій). Тобто, в що конкретно? В релігійну інституцію, яка проголошує синкретизм. Все було б просто чудово, якби не виявилось, що реінкарнація це звичайнісінька брехня. Я не маю претензій до кришнаїтів за те, що вони вшановують диявола, бо якщо не вшановуємо Ісуса Христа, який насправді присутній серед нас, то кому в такому випадку поклоняємось? Статуетці… Хай би якою гарною вона не була - це не Господь Бог. Це гріх проти першої заповіді, коли не віддається усієї пошани та честі Господу Богу, який є Моїм Творцем, яку маю складати Йому за те, що створив мене і любить.
Три роки поганської практики у кришнаїтів остаточно закінчилися у моєму випадку постійними відвідинами злого духа. Кінцевим етапом цього були вже безпосередні атаки – я був його маріонеткою. Повірте, що сатана може в певному моменті вбити людину, навіть ту, яка йому служить. Він ледь не задушив мене. Саме в цьому трагічному моменті почалося моє навернення. Повалений долілиць диявольською атакою, я лежав, моя грудна клітка настільки була стиснута, що не міг дихати; відмовляв мантру кришнаїтів в п’ять разів швидше: «Харе Кришна, Харе Рама». Ця мантра промовляється, зі звуків виходить своєрідна вібрація, яка впроваджує в транс. Музика техно, звісно ж індуїстська, більш-менш має такий самий вплив на мозок. І в тому стані задушливості, коли я відчував що от-от мені розірветься серце – тренував силу волі… Не дивлячись на біль і брак повітря мені вдалося вимовити ім’я божества. Я не сказав: «Ісус Христос», лише – «Харе Кришна»… І що відбулось? А нічого! І тоді виявилось, що Кришна мене обманув – мене душило ще сильніше і я втратив свідомість. Коли ж я опритомнів, почувався внутрішньо зрадженим, адже кришнаїти мене вчили, що Кришна є такий як Ісус: коли я буду в потребі і його покличу то він завжди мені допоможе. Коли хтось задихається і його благання насправді щире (принаймні в мене не було жодних сумнівів), а він мені не допоміг! Згодом настав остаточній етап усього цього болю. Коли моя дівчина зорієнтувалася, що я в секті вона організувала мені зустріч з сестрою-монахинею Міхаелею Павлік. А отже, я весь із себе, з Бгаґавад-Ґіті в руці – фундаментальним, основним письмом, «біблією» кришнаїтів – пішов на зустріч з сестрою Міхаелею, щоб її навернути. Думаю, єдине, що мене врятувало, не дивлячись на ті всі переступи, які вчинив перед моїм наверненням, так це пошук істини. Чого ж мені було боятись? Якщо шукаю правду, то це означає, що все має логіку – я йшов навертатись. Наша розмова тривала дві години. Виявилось, що вперше в житті зустрів католика… католичку, яка говорила моєю мовою. Мусите зрозуміти, що я говорив мовою санскриту і взагалі не знав Катехизму Католицької Церкви. Сестра Міхаела була протягом 13 років в Індії і чудово знала, що таке справжній індуїзм. Вона фахово пояснила мені на чому полягає той синкретизм, яким частують в сектах Харе Кришна, в Місії Чайтіньї, та взагалі у всіх організаціях, які пропагують реінкарнацію в Європі. Звісно, що це стосується також буддизму.
Певні речі лама Оле Нидахл вам не розкаже, хіба що ви будете супер втаємниченні, то в такому випадку так. Але що означає «супер втаємниченні»? А означає це, що ви зробили певний вибір, який невідворотний і який сприяє тому, що провідники цих сатаністичних організацій мають всі підстави бути впевненими в тому, що вже не повернетесь назад. Релігійний синкретизм полягає в тому що про деякі елементи які є в індуїзмі – неприйнятні для християн, а особливо для католиків – не говориться. Це три дуже важливі речі, які б жоден європеєць ніколи не прийняв, якби знав про них.
По-перше, це питання про спалення вдів. Кришнаїти вважають, що жінка, яка втратила свого чоловіка, настільки закохана в нього і має в собі таке полум’я до чоловіка, який залишив своє тіло, що сама кидається в полум’я і гине, адже вона з ним з’єднана. Простіше кажучи, коли вмирає чоловік - його жінка також має померти. На практиці це виглядало таким чином, що жінку спалювали живцем… Саті – саме так називається цей обряд. Звісно, що жоден кришнаїт вам цього не розповість, а якщо ви піднімете це питання, то він вам відповість, що це «деформація правдивого індуїзму», бо «правдивий індуїзм» не містить в собі таких страшних елементів credo. По-друге, це сакральні оргії, а саме сексуальна магія. Жоден кришнаїт не буде вам цього розповідати, хоча мені відомо, що найбільш втаємниченні це практикують, між іншим гуру махараджі також беруть в цьому участь. Ті хто вірять в реінкарнацію вважають гуру махараджу , тобто духовного наставника, втіленням божества, а це означає, що все, що він говорить, його присутність, а навіть запах його поту – божественні.
Наступна справа про яку ви не знайдете жодного слова в Упанішаді чи Ведах, які друкуються на Заході, це питання доброго розуміння того, чим є каста. Щоб не виникало жодних сумнівів, реінкарнація – це стовідсоткова расистська філософія. І не сумнівайтесь: віра в реінкарнацію сприяла тому, що я взагалі перестав перейматися стражданням ближніх, адже був переконаний, що людське горе і трагедії є наслідком гріхів з попереднього життя. Байдужість і черствість опанували моїм серцем, моїми вчинками керувала віра в те, що якщо я допоможу людині з її труднощами, то в наступному житті вона й так повинна буде сплатити свій борг. Коли ж не допомагаю такій особі, то тим самим пришвидшую процес очищення її душі – роблю добрий вчинок.
Наступний обман полягає в тому, що в правдивому індуїзмі – якщо ми послідовні у цій філософії реінкарнації – не існує переходу з однієї касти в іншу. Хоча в Місії Чайтіньї це можливо. На початку мене віднесли до шудри (людина найнижчої касти, майже як бидло) і я чистив туалети. Пізніше, коли вони зорієнтувалися, що я інтелігентний хлопець, маю добру освіту, я раптово почав рости в ієрархії. (Вирізняють чотри касти, до яких можуть належати люди: шудри, вайшії, кшатрії, брахмани. Шудри – це найнижча каста, а брахмани – найвища. Люди з вищих каст вважаються найбільш духовно освяченими – ліпша карма, тобто баланс наслідків з попередніх існувань). Насправді вони мене готували до того, щоб я став брахманом, щоб за їхнім бажанням розповідав, що індуїзм чудова річ, а католики трошки неосвічені бо не вірять в реінкарнацію… Існує велика різниця між святістю про яку говорив Ісус Христос і святістю в індуїзмі чи буддизмі. Рівень чистоти душі, її зросту в індуїзмі та буддизмі виміряється мірою свідомості, яку має дана людина. Якщо хтось є алкоголіком то така не варта нічого більшого ніж бути твариною. І тому в наступному житті не отримає людського тіла, а наприклад, буде собакою чи свинею. Якщо ви є дочками або синами людини, яка не спроможна дати вам добру освіту, то це означає, що ви духовно не розвинені. Образно кажучи, ті діти, які мають певні вади і не можуть читати чи навіть говорити, це – пси, не більше – так вважає кожен ортодоксійний індус. Говорю про цей пункт, тому що з перспективи часу бачу, що цього кришнаїти мене не вчили. Сказали мені це лише згодом, коли я отримав статус втаємниченого і перейшов до цих «перспективніших» душ, аж тоді вони почали пояснювати мені правдивий індуїзм. А той бур’ян, ті 90% членів руху Харе Крішна, немає такого привілею як я, що можуть переходити з однієї касти в іншу, і ці люди так насправді мало що знають…
Шудрам заборонено навчатися в школі чи в університеті – так прийнято в Індії. Пояснюється це так званою дгармою, тобто моральними обов’язками даної касти. Їхня дгарма – це невільницьке служіння членам вищих каст. Дрібне зауваження: справжня «перспективна» душа, якщо їсть м’ясо, таким чином споживає карму тієї душі, яка була в цьому м’ясі. Звідси і вегетаріанство у брахманів. (Хоча вони й так їдять м’ясо, але в надзвичайних ситуаціях, які циклічно повторюються, тобто під час ритуалів. Звісно ж мають поповнювати свій організм вітамінами, які так потрібні. Але офіційно вони не їдять м’яса, бо через їхня душа деградує! Адже чиста душа не може змішуватись з якимось кшатрією (ким був я) чи шудрією. Звідси шудри, для того щоб не погіршувати свого становища, яке і без того жахливе, бо неодноразово ці люди вмирають з голоду на вулиці, без будь-якого милосердя – чекають поки здохнуть звірі власника, чекають, щоб вночі викопати їхні рештки і з’їсти це гниле м’ясо… І вони тішаться цим, адже їдять м’ясо в якому вже немає душі, в зв’язку з чим не приймають дгарми , тобто гріхів, тієї душі, яка була в ньому. І про це кришнаїти вам теж не скажуть). Також лише брахмани були посвячені в практики і техніку містичної йоги, так як жодному брахману не залежить на тому, щоб якийсь шудра отримав силу від диявола та зміг конкурувати з їхньою кастою. Брахмани, а саме духовні наставники, не помиляються і є тими єдиними особами, які можуть привести людину до освячення. Без гуру духовний зріст просто неможливий. Це такий собі своєрідний солодкий патент, який гарантує їм владу над душами. Просто, еге ж? Але чомусь ніхто не звертає уваги на те, що думки окремих гуру дуже суперечні між собою, так як в індуїзмі має місце чистої води суб’єктивізм. Духовний вчитель проголошує з божественною силою все те, що йому прийде до голови. Я переконався в цьому на власному досвіді, коли один гуру говорив мені «йди на право», а інший – «на ліво»…
Отже таким чином сестра Міхаела гарненько поклала мене на лопатки і після цих двох годин я задав лише одне питання: «Що я повинен зробити для того, щоб охреститися?». Саме тоді почалися проблеми так як сатана показав цілком своє правдиве обличчя. Не буду вдаватись в подробиці, але повірте, що такі люди як я мають серйозні проблеми з тим, щоб увійти до храму. Часом це насправді неможливо. Що зі мною відбувалося? Я бачив простеньку, побожну бабцю, яка молилась розарієм при мені, а мене в той час викручувало. Коли моя дівчина молилась розарієм при мені, то я втрачав усі свої цілительські здібності. Почувався так ніби був оголений. Мені це дуже заважало.
Так як ми з Анною хотіли одружитися, Церква зробила виняток і мені було дозволено отримати хрещення після трьох місяців підготовки, а не обов’язкових дванадцяти у випадку дорослих. Під час екзорциської молитви вийшла вся правда про мене і про те ким я був. Господь Ісус говорить, що ми є тими, що маємо в серці. У мені було три демони – гніву, злості та ненависті. Під час екзорцизму Господь знову промовив до мене Своїм неймовірним голосом всередині мене і задав лише одне питання:«Чи хочеш бути від них вільний?». «Так, Господи, звісно, я хочу бути вільним» – я відповів. Тоді ці три особи пройшли і їхня тінь була на моєму тілі, а потім зникла. Більш-менш так це все і виглядало. Цілковито безболісно, без жодних криків. Люди, які бачили цей екзорцизм, стверджували, що нічого не бачили, крім звичайного обряду, однак я знаю що зі мною відбувалося, без жодного сумніву.
Після свого звільнення я прийняв три таїнства: Хрещення, Причастя і Миропомазання. Ще за два тижні до свого хрещення я повідомив Аню, що побоююсь, що не буде ніякого весілля, так як я відчуваю по клиння до священства. Я вступив до духовної семінарії і тепер є дияконом на шостому році навчання. Скоріш за все 2010 року я буду висвячений на священика. Це Господь так собі вподобав, щоб дати мені це покликання, перш ніж я народився, і те, що відбувалося в моєму дитинстві, житті не змінює Його рішення, яке є вічним, яке є назавжди.

Сергій / http://dc.lviv.ua