Розгляньмо релігійний рух, що не так давно виник у середовищі українських католиків київського обряду.
Ідеться про – назвімо її так – середненську єресь (ще відомі як покутники), релігію, що географічно зародилася в с. Середне Калуського р-ну Івано-Франківської обл.
Пишучи про цю єресь, я основуюсь на декількох числах української газети „Ідеаліст” (№2, 6-7/ 2002 р.; №1-7, 9, 11/ 2003 р.) та, звісно, на Св. Письмі, яке дасть раду цьому новопосталому релігійному збоченню.
Про цю релігію я дізнався, коли став читати передплативши вказану газету на 2003 рік. Із наступного, 2004, року я її більше не передплачував, тому що вона є друкованим органом, що всюдить нечестиву єресь, а католикам підтримувати й читати злі та єретичні писання й книжки забороняється під страхом автоматичної екскомунікації.
У що проповідує віру ця секта? Стверджує „віру” в Пресвяту Трійцю (називаючи Бога Творцем, Спасителем, Христом, Святим Духом, Владикою та невідомим для християн словом „Централь”); у Пренепорочно Зачату Матір Божу (а також у Її об’яву в Фатімі).
„Богом” середненської секти є „їх Божество Святіший Отець Емануїл”. Ця істота (мабуть, чоловік), згідно з газетою, вступила 1930 року в Унівський монастир, що в Перемишлянському районі, куди його буцімто особисто прийняв Митрополит А.Шептицький. Ось, як це сталося (згідно з газетою; виділення збережено):

„Із великим торжеством приймав [Митрополит Андрей Шептицький] їх Божество Святішого Отця Емануїла в монастир, як молодого Монаха. Коли Святіший Отець клякнули, щоб поцілувати набедреник зі св. Мощами в Митрополита, то він обняв, пригорнув до себе і з невгамовними сльозами радості промовив: «Приймаю свого Наймилішого, Наймолодшого, Найулюбленішого і Найстаршого Сина». Півгодини не міг угамувати тих дуже радісних сліз, бо Святий Дух відкрив йому, що це є ЄДИНОРОДНИЙ СИН БОЖИЙ”.

Середненські єретики також розповідають, що 1958 року було „отруєно” папу Пія ХІІ за те, що він „передав папську владу з Риму в Україну навіки” згаданій істоті – „Еммануїлові Єдинородному Синові”, який, „відтак”, став (після смерти останнього папи) „справжнім Наступником Бога на Землі”, „Петром ІІ”, „Єдинородним Сином Божим Христом Царем у Другому Воплоченні”, „відкривши нову добу – Третю Добу Буття”. Цю папську владу „передано” ще також, крім „Петра ІІ”, „Матері Божій Анні Середнянскій” тощо. Хто є ці особи, чи є вони насправді та чи є чоловіком і дружиною, чи парою, невідомо. Та й, зрештою, і знати не треба. Щоб викрити цю муть, досить того, що тут переказано.
Середненські єретики також стверджують віру в те, що Христос (т.б. отой „Еммануїл Петро ІІ”) уже прийшов (т.б. вернувся в остаточному Другопришесті) на Землю. Це „сталося” „30 червня 1912 року в Середньому”.

„Дно пекельних мук приготували собі вороги Бога у вічному житті, утримуючи сорокап’ятирічним в’язнем Христа Царя в Україні”;
„Що швидше український народ і весь світ визнає істину, Котра є Ідейно-містичним Центром Абсолютної Правди Другого Здійсненого Приходу Бога-Слова в Плоті на землю, в Середньому, і приклонить свої коліна перед Творцем – їм же вся биша, то швидше будуть споживати, як Україна, так і цілий світ, дари Небесної Неньки, Котра принесла Дарування. Дарування. Дарування!!!”.

До того ж, вітанням/ гаслом цих єретиків є: „Слава Ісусу Христу у Другому Приході в Україну!”. Середненці також пишуть, що „Екзарх Емануїл Христос Цар” „перебувають на засланні”. І далі:

„Священство вчинило бунт проти появи Матері Божої в Середньому, осудили, не признали і не визнали Друге Воплочення Бога-Слова на землю …”.

Про цього „Петра ІІ Еммануїла Царя Христа” „Бог” „об’явив”:

„Се Мій Син Возлюблений, котрого Я Собі уподобав. Я дав Йому всяку владу правити світом”. … Той, щоб був прийшов другий раз управляти світом. Я Його Сам установив і наіменував”.

Ота згадана „Третя Доба Буття” є, на думку цих єретиків, „добою Святого Духа”:

„1954 року Жива, Видима в Плоті Мати Божа стала Своїми Непорочними Стопами на нашу грішну землю в м. Середньому, на Святій Господній Горі. Свята Гора – Ковчег Нового Завіту Третьої Доби Святого Духа Божого Милосердя”;
„Бо Мати Божа … об’явила цілому світові й всім вікам волю Отця Небесного, а саме: Другий Здійснений Прихід, Воплочення її Єдинородного Сина, чим започаткувала Третю Добу, Добу Святого Духа, щоб збулися вічні Божі плани”.

У цій релігії є ще якась „Доня-Обручниця”, а згадана „Марія Анна Середнянська” „є” „Непорочно зачата”. При чому „Доня”, видно, є відмінною від Матері Божої, бо згідно з однією з середненських (диявольських) об’яв „Доня” розмовляє з „Матір’ю Божою”. Що ж до „Марії-Анни”, то:

„Уже 1907 року [Бог] дав нам Усю Долю бо зіслав нам Матір Божу – Анну, Ранню Зорю, Котра прийшла звістити всім Схід Сонця Таїнственного у прийдешній час”.

Відтак, „Матір Божа Анна” є замінником у цій єресі Пречистої Діви Марії (як і „Петро ІІ” є замінником справжнього Христа).
Середненським „причастям” є вода, яку їхні ж священнослужителі називають „святою”. Цю воду єретики на їхній „Службі Божій” (що відбувається на горі в околицях с. Середне) п’ють і вмиваються нею.
Із їхньої писанини видно, що прибічники цієї релігії голосять „шану” до римських архиєреїв і, зокрема, до УГКЦ.
Середненці згадують і свщмч. Йосафата (у словосполуці „правосуд Долини Правд священномученика Йосафата” – що означає цей вислів, католиків, звісно, не цікавить.)
Середне (назву якого сектанти читають ще з заду наперед, т.б. ендерес, розшифровуючи „кінець гріхові”) є для них осердям їхньої релігії, бо називають цю місцевість „Столицею Вселенної”, „великим містом”, „Осередком Божества”, „Троном і Престолом єдиного Бога”, „Домом Божим Якова”, „Горою Господніх Гір” тощо. „Духовним, Словесним і Дійсним центром планети Земля і всієї Вселенної Господь обрав Собі Місто Середне в Україні, а майбутнім політичним центром – столицю України місто Київ. … У першому тисячолітті духовним центром був Єрусалим, в другому – Рим, а в третьому [буде] Україна”.
Не думаймо, що ця єресь є простою вигадкою. Як і будь-яка релігійна помилка, вона підступна. Крім вигадок про передачу папської влади в Україну й наслідкового (хоч і можливого) отруєння Пія ХІІ, середненські єретики говорять, що про „передачу папської влади з Риму в Україну” йшлося саме у Фатімських об’явах! Будьмо пильними.
Инше лженавчання цієї секти далі наводиться в її ж цитатах.

„Як колись Мати Божа була Сама Храмом, носила Ісуса в Своєму лоні, так тепер і тут, на Святій Горі в Середньому є тим Храмом, і на тім фундаменті стоїть правдива Христова Церква, де відправляється правдива безкровна Жертва – Свята Літургія”.
„… Пій ХІІ, котрий в контексті Середнянського Явища Другого Приходу і Воплочення Ісуса Христа та Діви Марії, канонізував її Царицею Небес”.
„Господь Бог вибрав собі Український нарід з-поміж усіх народів і поблагословив його до виконання своїх задумів і планів. Велике це щастя бути вибраним народом Божим… Український народ з-перед віків був і є вибраним Божим месіанським народом. Це є Новий Ізраїль, котрого вибрав сам Господь Бог”.
„… офіційні документи про передання влади з Риму на Україну Властителеві всієї планети, що підтверджують цей факт, були перехоплені органами КГБ Києва і Москви, в архівах яких і досі перебувають” тощо.

Середненці називають, приміром, Пія ХІІ папою, Святішим, Отцем, а творців ІІ Ватиканського собору, Івана ХХІІІ, Павла VI, Івана Павла ІІ – антипапами.
Кількість членів цієї секти невідома; можливо, складає кілька десятків чи сотень чоловік. Принаймні, в одному з чисел (№6/ 2003) газети „Ідеаліст” пишеться, що 1965 р. на свято Успіння до Середненської гори зійшлося „декілька сотень людей”.
Підсумовуючи сказане, виділімо сім найголовніших прикмет вірування цієї секти:
1. Друге Пришестя Ісуса Христа відбулося (1912);
2. Другопришестя здійснилося як друге воплочення Христа;
3. Цим Христом є Еммануїл Єдинородний Син Божий Христос Цар у Другому Воплоченні, справжній Наступник Бога на Землі, Петро ІІ;
4. Цей прихід започаткував нову добу – Третю Добу Буття, добу Святого Духа;
5. Пречиста Діва Марія тепер називається Матір Божа Анна Середнянська.
6. Папську владу передано цьому Петрові ІІ.
7. Усі зобов’язані в це вірити тощо.
Щоб довести, що щось є єрессю, досить знайти всього одну хибу в відповідному навчанні. Тут маємо хибного щонайменше сім указаних положень, які всі є брехнею. І ось чому.
Прочитаймо ось ці Христові слова:

„І коли хто скаже тоді вам: Глянь, ось Христос, чи онде – не вірте, бо встануть христи неправдиві та лжепророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних. Ось Я попередив вас. Коли вам, отже, скажуть: Ось він у пустині – не виходьте; ось він у криївках – не вірте”! (Мт. 24:23-26)

Чому „не вірте”? Бо Христос пояснює (знаючи, що постане середненська єресь), як саме Він прийде:

„Син Чоловічий має прийти в славі Отця Свого з ангелами своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами” (Мт. 16:27);

„Як блискавка, що на сході блисне й умить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. … Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть із неба і захитаються небесні сили. Тоді на небі з’явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме в небесних хмарах із потугою та славою великою. Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною …” (Мт. 24:27, 29-31);

„І будуть знаки на сонці, місяці й на зорях, а на землі переполох народів, стривоження шумом моря та його хвилями. Люди змертвіють зі страху, очікуючи те, що на світ надійде, бо захитаються небесні сили. Тоді побачать Сина Чоловічого, що йтиме в хмарі з силою і славою великою” (Лк. 25-27).

Тобто, при приході Христа творитимуться страшні катаклізми на землі й у небі; усі люди до єдиного будуть настрашеними, як ніколи; Спасителя побачать усі мешканці Землі одночасно; Він зійде як Бог у Своїй Божественній Славі й Потузі Воскреслого й Переможного Господа й Усемогутнього Владики, і про це сурмитиме вся пречиста ангельська сила сурмами божественно голосними, через що, звісно, ніхто не зможе Бога ув’язнити ні в Сибіру, ні деінде. А повернення Спасителя означатиме Кінець Світу, негайне завершення всіх воєн, розбратів, усього бізнесу, навчання, спорту й усієї иншої людської діяльности та початок Страшного Суду (див: Мт. 16:27). Ми зобов’язані вірити в це, бо так написано у Св. Письмі, яке є натхнення Св. Духа, як навчають свв. Флорентійський, Трентський і 1-й Ватиканський собори. До того ж і Сам Спаситель застерігає: „Небо й земля проминуть, слова ж Мої не пройдуть” (Лк. 21:33).
Цього вже досить, щоб розпізнати в середненській лжекатолицькій лжехристиянській релігії гидку нікчемну єресь.
Але принизьмо її ще – вона того варта.
Із Символу св. католицької Віри знаємо, що Христос прийде вдруге не воплочуватися (як неправдомовлять середненські єретики), а судити живих і мертвих, щоб грішників оселити разом із дияволом і демонами в пеклі, а праведників – у Раю на вічне життя.
Ніякої „третьої доби Буття, доби Святого Духа”, що настала після (середненського) другопришестя, немає. Про це ясно з першої цитати (Мт. 16:27) та знову ж із того самого Символу Віри: Бог, коли прийде, прийде судити. До того ж, як зазначає один отець із УГКЦ, дійсна доба Святого Духа вже триває: вона розпочалася з Зішестям Утішителя й триватиме аж до другого приходу Ісуса Христа.
Свята Католицька церква знає тільки Пречисту Діву Марію, Царицю Небесну. Ніякої „Матері Божої Анни” немає та бути не може (хіба що так назветься пришелепкувата жінка, трансвестит чи будь-який инший дивний чоловік, що полюбляє, як „Вєрка-Сердючка”, вдягатися в жіноче вбрання).
Насамкінець, УСІ без винятку зобов’язані відкинути середненську єресь, бо вона суперечить св. Католицькій вірі.

Юрій Вовкогон
www.catholicmates.net