Щоб сказати щось про часи, в які я написала цю Не­бесну історію, треба відзначити, що мій батько - Брат Франсіс Коронель, і моя мати - Сестра Катерина де Арана, - заснували в своєму власному домі монастир Босих монахинь Непорочного Зачаття за розпо­рядженням і по Волі Бога, котру отримала в спеціаль­ному видінні і об'явленні моя мама. Ця подія сталася на восьмий день по Йордані, 13 січня 1619р. Того ж дня ми взяли чернечі обіти: моя мама і її дві дочки; а мій татко знайшов притулок в Чині нашого ангельського отця Св. Франціска, де вже перебували, як послушники два його сини. Там він одягнув чернечу рясу, зложив вічні обіти, жив примірним життям та закінчив його святою смертю. Моя мама і я одягли монаший вельон в день Стрітення Господнього, 2 лютого 1620р. Через неповноліття моєї сестри обіти її були відкладені. Всемогутній в Його неперевершеній доброті так уласкавив нашу родину, що всі ми були посвячені для Нього в духовному стані. На восьмий рік заснування монастиря, та на моє двадцятип'ятиріччя, в рік Господній 1627 святе послушенство наклало на мене обов'язки ігумені, котрі я незаслужено виконую дотепер. Під час перших десяти років виконання цих обов'язків я отримала багато наказів від Найвищого і Цариці Небес, щоб написати історію її святого життя. І я продовжувала в страху і сумнівах опиратись цим Небесним наказам аж до року 1637, коли то я почала писати її перший раз. Після завершення праці, будучи повна страху й переживань, діставши пораду від сповідника (котрий надавав мені духовний провід під час відсутності мого сталого сповідника), я спалила все написане, де була не лише ця історія, але й багато інших важливих і чудних справ; бо сповідник сказав мені, що жінки не повинні писати в Церкві. Я негайно послухала його. Але згодом я мусила перенести найтяжчі докори від моїх наставників і від сповідника, що знав ціле моє життя. Щоб змусити мене наново писати цю історію,вони грозили покарати мене. Найвищий і Цариця Небес також повторяли Свої прикази. З Божої ласки я поновила написання цієї історії восьмого грудня 1655р., в день Непорочного Зачаття.

Я прославляю Тебе (Матей 11, 25) і величаю Тебе, Найвищий Царю, що в Своїй незмірній величі Ти затаїв ці великі Тайни від мудрих і учителів, та в своїй благості виявив їх мені, найнікчемнішій і безвартісній рабині Твоєї Церкви, щоб Тебе ще більше полюбили, як всесильного Автора цієї історії, що вибрав собі таке негідне і слабке знаряддя.

Я бачила великий і дивний знак на небі: я бачила Жінку, прекрасну Даму і Царицю, укороновану зорями, зодягнену в сонце, і місяць був під стопами її ( Йоан: Одкр. 12, 1). Святі ангели промовили до мене: "Це та благословенна Жінка, що її Св. Йоан бачив в Одкровенні, в котрій - вміщені, забезпечені і запе­чатані чудесні Тайни Відкуплення. Так надзвичайно найвищий і всевладний Бог уласкавив це Сотворіння, що ми, Його ангельські духи, є повні подиву. Обміркуй і возлюби її привілеї, увічни їх на письмі, бо для цієї мети їх представлять тобі відповідно до твоїх здіб­ностей. Мені дали можливість побачити такі дива, що їх безмір відняв мені мову, а моє захоплення знечулило інші спосібності. Бо я не мислю собі, щоб всі сотворені істоти зуміли коли-небудь зглибити їх, як це виявиться в час моїх розповідей. Іншим разом я оглядала прегарну драбину з багатьма щаблями; кругом неї було багато ангелів, і велике їх число возходило і низходило по ній. Його Величність звернувся до мене: "Це є таємнича драбина Якова, Дім Бога і Брама Небес (Буття: 28, 17). Якщо ти ревно змагатимеш, щоб жити бездоганно в Моїх очах, ти зійдеш по ній до Мене."

Ця обітниця розбурхала мої бажання, запалила мою волю й захопила дух. У сльозах я переживала, що буду тягарем сама собі в моїй гріховності (Йов 7, 20). Я зітхала, щоб скінчився мій полон і тужила, щоб прибути там, де не буде жодних перепон моїй любові. В цій тривозі я провела не один день, стараючись рефор­мувати моє життя; я знову повторила свої обіти й виправила деякі мої недотягнення. Видіння драбини повторялось без перерви, але я не діставала роз'яснення. Я дала багато обітниць Господеві й прирекла відокре­мити себе від усіх земних речей, заощадити силу моєї волі тільки для Його любові, щоб вона не відхилялась навіть трошки в бік найменшого й невинного сотворіння. Я відкидала всі видимі й чутливі речі. Після цілих днів, проведених в таких переживаннях і настроях, я дістала звістку від Найвищого, що драбина символізує життя Пречистої Діви Марії, Її чесноти й таїнства. Його Величність промовив до мене: "Я бажаю, Моя невісто, щоб ти піднялась цими сходами Якова і вступила через ці двері до Неба, щоб набути знання про Мої якості і зайнятися розмишлянням про Мою Божественність."

"Стань і йди, зійди по ній до Мене. Ці ангели, що оточують Її й супроводять Її, то ті, що їх Я назначив сторожами Марії, оборонцями й вартовими Цитаделі Сіону. Роздумуй про Неї старанно й, розважаючи над її чеснотами, старайся наслідувати їх". Здавалось мені, що я тоді зійшла по драбині, і що я розпізнала великі чуда і несказанні щедроти Господа у звичайнім сотворінні, і найвищу святість і досконалість чеснот, які будь-коли витворила Рука Всемогутнього. На вершечку драбини я побачила Господа духів і Царицю всього сотвореного. Вони приказали мені воздати Йому славу, честь і поклоніння за ці великі дива, і записати в книгу все, що я зумію зрозуміти. Славний і великий Господь дав мені Закон, не тільки той, що був виписаний на таблицях, які Він вручив Мойсеєві (Вихід 31, 18), але й окремий, вироблений Його всесильним Перстом, щоб над ним розважати і його дотримуватись.

Він так зворушив мою волю, що в присутності Цариці я обіцяла подолати мою нехіть, і засісти з Її допомогою до написання історії, звертаючи увагу на три речі: перша -пам'ятати, що все сотворіння мусить виявляти належну Богові глибоку пошану й принижувати себе пропорційно до вибачливості Його Маєстату по відношенню до людей; також - що чим більше ласк і користі отримаєш від Бога, тим більше мусиш виявляти страху, пошани, уваги й покори; друга - подбати, щоб всі люди, що забувають про власне спасення, розважили й вивчили, наскільки ми завдячуємо Богородиці і Матері Благочестя за Її добровільну участь у Відкупленні, щоб подумали про любов і пошану, яку Вона виказувала Богові, і про почесті, котрі ми маєм віддавати цій величній Пані; і третя - що я охоче виявлю перед моїм духовним провідником, а як треба, то й перед світом, - мою нікчемність і негідність, і -як я мало віддячую за те, що одержую.

На мою урочисту заяву Пречиста Діва відповіла: "Моя доню. Світові необхідна така доктрина, бо він не знає і не практикує пошану, яка належить Всемогутньому Господеві. Це кидає виклик Божій Справедливості, щоб вона засмучувала і упокорювала людей. Вони потопають в своїй безтурботності і повні темряви не відають, як знайти полегшу чи дістатись до світла. Але вони заслужили на це, бо не шанують і не бояться Бога".

Поряд з цим Найвищий і Цариця дали мені багато інших розпоряджень, як вияснити їхню Волю. Я не посміла відмовитись від вказівок, які Мати Божа обіцяла мені давати при укладанні її життєпису. Також, не випадало відкладати його написання, оскільки Найвищий натякнув, що це найбільш відповідний час, промовивши такі слова: "Моя доню. Коли Я післав Мого Єдинородного, світ, за винятком небагатьох душ, котрі Мені служили, був в далеко гіршому стані, ніж будь-коли від його початку. Бо людська натура така уломна, що якщо вона не піддається внутрішньому проводу Мого світла і виконанню вказівок Моїх служителів, якщо не відкидає своїх власних суджень і не йде за Мною, - за Тим хто є Дорога, Правда і Життя (Йоан 14, 6), якщо уважно не тримається Моїх Заповідей, щоб не втратити Моєї дружби, то вона скоро впадає в пропасть темряви й незліченних бід, аж поки не дійде до закаменіння в гріху. Від Сотворення й гріха першого чоловіка, аж поки Я дав Закон Мойсеєві, люди керували собою, згідно із своїми нахилами, і чинили багато помилок й гріхів (Рим. 5, 13). Одержавши Закон, вони знову поповнили гріх, не слухаючи його (Йоан 7, 19). І так вони жили далі, все більше відступаючи від правди і світла, і потрапляючи в стан повного забуття Закону. Через батьківську любов Я післав їм вічне спасення і засіб на невиліковні недуги людської вдачі. І це було по справедливості. Як тоді, коли Я вибирав відповідну пору для прояву Мого милосердя, так і тепер Я вибираю цей час, щоб виявити їм ще одну велику ласку. Бо зараз прийшла година і відповідний час, щоб люди довідались про справедливу причину Мого гніву, і - що вони будуть справедливо звинувачені і засуджені за свою провину. Тепер Я виявлю Моє обурення і здійсню Моє правосуддя і закон. Я покажу їм Мою справедливість. А для того, щоб скоріше завершити цю справу, і тому, що зараз є час показати моє Милосердя більш відкрито, і те - що Моя любов ніколи не лінується, - Я запропоную їм відповідне лікарство. Щоб тільки вони скористали з нього і вернулись до Моєї ласки!

Тепер в цю годину, коли світ прийшов до такої безпросвітної ситуації, і коли, хоч Слово воплотилося, смертні є більш безтурботні і менше дбають про своє благо; - коли день їхнього перехідного життя минає швидко згідно із сонячним часом; - коли ніч вічності підступає ближче й ближче для нечестивих, а день без ночі народжується для праведників; - коли більшість смертних поринає глибше й глибше в темінь свого невіжества й вини, переслідуючи праведних й висміюючи дітей Бога; - коли Мій святий і Бо­жественний Закон зневажають при виконанні державних справ, роблячи їх ворожими, протилежно до Моєго Провидіння; - коли лихі найменше заслуговують Мого помилування; - в ці наперед визначені часи Я бажаю відчинити браму для праведних, через котру вони зможуть знайти доступ до Мого Милосердя. Бажаю дати їм світло, яке розвіє морок, що огортає очі їх розуму. Бажаю дати їм відповідне лікарство, щоб вчинити їх гідними Моєї ласки. Щасливі ті, що віднайдуть його, і благословенні ті, що оцінять його вартість; багаті ті, що наткнуться на цей скарб, і -благословенні і премудрі ті, що вникнуть в нього і зрозуміють його чудесні якості і скриті тайни. Хочу, щоб смертні знали, яким вартісним є посередництво тої, що спричинила віднову життя, даючи смертне існування безсмертному Богові. Як надолуження, Я бажаю, щоб вони глянули на чудеса, здійснені Моєю десницею в тій чистій Істоті, як у дзеркало, в якому зможуть зміряти свою власну невдячність. Бажаю, щоб вони дізналися багато речей про Матір Слова, котрі згідно з Моїм високим судженням все ще залишаються тайною".

"Я не виявив тих тайн у первісній Церкві, бо вони такі великі, що вірні були б згубились, споглядаючи їх і захоплюючись ними в той час, коли важливішим було твердо встановити Закон милосердя і Євангеліє. Хоч всі тайни Віри є в досконалій гармонії з собою, людська неосвіченість при вигляді їх великомірності могла привести до сумнівів і протидії в час, коли Віра у Воплочення і Відкуплення, і правила нового Закону Євангелія були ще в своїх початках. З тої ж причини Особа Воплоченого Слова промовила до своїх учнів на Тайній Вечері: "Багато речей маю сказати вам; але ви ще не готові прийняти їх". (Йоан 16, 12). Цими словами Він звертався до цілого світу, бо світ ще навіть не був здатний повністю підкоритися Законові милосердя і визнати віру в Сина, не то що - бути впровадженим у тайни буття Його Матері. Але зараз людство має більшу потребу для цього виявлення, і ця необхідність спонукує Мене знехтувати їх злим наставленням. І якщо тепер люди постараються уприємнитись Мені, віруючи, вшановуючи і вивчаючи чудесні речі, що тісно є пов'язані з цією Матірю Благочестя, і якщо вони всі будуть благати Її посередництва від усього серця, світ знайде полегшення. Я більше не буду відгороджувати від людей це містичне Місто притулку. Виясни це людям і підкресли, наскільки зможеш при твоїх недоско­налостях. Я очікую, що твої описи і твердження про життя Благословенної Діви не будуть просто опінією чи розважаннями, а - достовірною правдою. Той, хто має вуха, нехай слухає. Нехай ті, що спраглі, прийдуть до живих вод і висушать криниці. Нехай ті, що шукають світла, йдуть за ним до кінця.

Так мовить Господь, Бог Всемогутній."