ВСТУПНЕ СЛОВО
Читаня зібрав переважно з проповідей о. Юл. Дзеровича, з книжки «Стежечка в рай», о. Д. Бодревича і иньших наших проповідників. Дещо перебрав з книжки Франца Спіраго, а про Люрд переповів за Впр. о. Бензоном.
Ініциятиву до написаня тих читань дав Преосв. Владика наш Кир Константин, за що я є вельми вдячний.
Дякую Всевишньому, що дозволив мені в хоть маленькій части причинити ся до прославленя Матїнки Небесної.
Читачів прошу о ласкаві молитви.
Elmira Heights, N. Y. в Апріли 1925. — о. М. Данилович.

МАЙСКЕ БОГОСЛУЖЕНЄ.
МІСЯЦЬ Май, се найкрасший місяць цїлого року. Цїла природа вбрала ся в святочну одїж. Земля вкрила ся зеленею і цьвітами ; по лїсах і садах загомонїли пташки милими голосами. Велика радість, а ще більша радість для нас християн в тім місяци маю, бо і ми можемо співати в церквах піснї в честь Пречистої Дїви Марії. Заспіваймо з глубини душі: «За всїх молиши ся Благая», «Не імами іния помощи не імами іния надежди разві Тебе Пречистая Дїва.» В місяци маю стягає Матінка Небесна до храмів Господних люд хрещений. Збирають ся по церквах старі і молодї, мущини і женьщини, хлопцї і дівчата мов дїти в день імянин своєї матери.
Спішать густо часто і ті, що і добре не розуміють, хто є Пречиста Дїва Марія, спішать подивити ся на гарно замаєний, заквітчаний Престол. Ми не належимо до тих, що не знаємо Пречистої Дїви Марії; спішимо, бо нас серце тягне відвідати Матїр Божу і Матїр нашу, спішимо бо знаємо, що у Неї знайдемо всьо, що лиш потребуємо, бо знаємо що в Єї золоті руки зложив Господь Бог ласки, щоби їх роздавала. Пречиста Дїва щедрою рукою черпає з скарбницї ласк і роздїлює тим, що у Неї просять.
Не оден хорий відзискав здоровлє, сумний дістав потїху, грішник наверненє і спокій душі.
Богослуженє майске не дуже давне. Оповідають, що при кінци 18. віку, громадились перед одним образом Пречистої Дїви Марії дїти і співали побожні піснї в Єї честь. То було в місяци маю. За приміром дїтей пішли пізнїйше старші. З улиць перейшло майске Богослуженє до храмів Божих в Римі, а опісля до храмів в иньших краях. То майске Богослуженє приняло ся і в нас і в місяци маю співаємо Акафист, або Молебен в честь Пречистої Дїви Марії і співаєм благальні піснї при виставленю Найсвятійшого Тїла Єї Сина.
Святійший Отець Пій VII. надав відпуст 300-дневний за кождий день в місяци маю тим, що се богослуженє в церкві або вдома відправляють, а повний відпуст раз в місяци тим, що приймуть Святі Тайни Покаяня і Евхаристії і помолять ся в наміреню сьв. Отця.
Возлюблені во Христї братя і сестри, хочете, мати радість в тім найкрасшім місяци маю? Кажете «хочемо». Радість радости не рівна. Наша радість най буде о Господї. Господь Бог, наша радість і все то, що до Бога веде. Хтож нас найскорше заведе до Бога, як не Пречиста Дїва Марія. Тож через майске Богослуженє будемо мати радість правдиву, радість о Господї.
Місяць май най буде місяцем наших просьб. Єслиби п Пречиста Дїва Марія жива засїла на троні в якім храмі, чи не спішилиби ми з просьбами до Неї. Ой спішилиби, хочби прийшло ся довгу дорогу відбути.
У храмі є образ Пречистої Дїви; чомуж не клякнути перед тим образом і занести наші просьби. Пречиста Дїва хотяй ми Єї живу не бачимо, чує наші просьби всюди. Пречиста Дїва тїшить ся єсли до Неї прибігаємо і охотно вислухує наші просьби.
Постановім собі користати з майского Богослуженя. Се Богослуженє неодному помогло, дістати царство небесне, а може буте причиною і нашого спасеня. Амінь.

В пруродї людскій лежить що любим і величаєм тих що, терплять. Чим більше хто натерпів ся тим більше є люблений. Чи є хто, щоби тілько натерпів ся, що Пречиста Дїва Марія. Ви бачили образ Матінки Небесної з пробитим серцем семи мечами. Сїм мечів пригадують нам сїм великих терпінь.
* * *
Перший меч — Пророцтво Симеона.
Коли Пречиста Дїва принесла Ісуса до храму Єрусалимского, старенький Симеон, Духом святим натхнений, взявши Спасителя на руки, виповів пророцтво., що Преч. Дїву жде велике терпінє: «Тебі же самой душу пройдет оружіє» (Лука 2-34.) Що Марія відчула, учувши ті слова? Знаючи Письмо Святе, знала, що жде Єї Сина. Перед Єї очима мусїли стати муки Єї Сина, розпятє і гірка ужасна смерть. Той меч прошивав Єї серце через 33 роки. Кілько разів глянула на Ісуса, ставали перед Єї очима муки Єї Сина. О справдї, Марія Цариця Мучеників.
* * *
Другий меч — Утеча до Єгипту.
Коли Ірод лукавий настаючи на житє Ісуса, видав розказ поубивати всїх хлопцїв низше двох лїт в Вефлеємі і околици, на приказ Ангела мусить Пречиста Дїва Марія безпроволочно утїкати з Дитятком і св. Йосифом до Єгипту. — Легко то написати, а ще лекше читати, але се був страшний біль для Марії. Лишати рідний край, кревних, приятелїв і іти в чужину між чужі люди, се великий хрест. Воістину Марія Мати Цариця Мучеників.
* * *
Третий меч — Страта Ісуса.
Коли Ісус мав 12 лїт, пішов з родичами до Єрусалиму. По Богослуженях вертав домів сьв. Йосиф в товаристві мущин, а Марія з жінками. Марія думала, що Ісус іде з Йосифом, а Йосиф думав, що Ісус іде з Марією. Коли перейшли велику часть дороги, в гостинници, де мали спочивати, довідали ся Йосиф і Марія, що Ісуса нема між повертаючими людьми. Хто опише біль Пречистої Дїви Марії? Згубив ся найдорозший Син. Утомлена дорогою вертає Марія назад до Єрусалиму шукати Сина. Який хрест для кождої матери шукати за згубленою дитиною. Не три години, а три дни прийшлось Марії шукати за своїм Сином. Які гадки мучили серце Єї? Коли знайшла Ісуса, з утїхи висказала свій біль в отсих словах: «Чадо что сотвори нама тако? Се отец твой і аз боляще іскахом тебе.» Справдї Марія се Цариця Мучеників.
* * *
Четвертий меч — Стріча з Сином на хрестній дорозї.
Представте собі муки Матери Божої, котрої син одинак має бути страчений. Сьвятий Йоан повідомляє Пречисту Дїву Марію, коли і якою дорогою будуть вести Єї Сина на страченє. Спішить Марія в супроводі Апостолів і побожних невіст, щоби зобачити в послїдне Улюбленого Сина. Чує крик, бачить орудия мук: драбину, цьвяхи, шнури, напись яку мають прибити до хреста. Ведуть двох розбійників, іде, о як тяжко се виповісти, іде і Ісус зігнений, поранений, закровавлений. Узріла Марія Ісуса, поглянув Ісус на Марію. Яка болестна стріча. Нїхто не в силі висказати, який біль, який меч прошив серце Пречистої Дїви Марії. Мовчки іде за Сином аж на лобне місце, на місце розпятя.
О Маріє!, Ти справдї Цариця Мучеників.
* * *
Пятий меч — Марія під хрестом.
На Голгофтї Пречиста Дїва була сьвідком мук Ісуса. Бачила як Єї Сина до хреста прибивали, чула стони свого Сина, бачила рани і кров що від неї земля червонілась. Чула насьмішки, проклони розпинателїв, чула безуспішну просьбу свого Сина щоби подати Єму води. Тяжкі ті муки тревали 3 години, доки Спаситель не виповів «Совершишася.» О справді, Марія Ти Цариця Мучеників.
* * *
Шестий меч — Ісус умерший на лонї Матери.
Марія не казала як та невільниця, що єї прогнав був Авраам «я не хочу видїти смерти сина, не можу дивити ся на єго муки.» Марія випила чашу терпінь до дна, була з Iсусом при Єго смерти і в мерлого тримала на своїм лонї. Понад людскі сили описувати біль Марії. О справді Марія є Царицею Мучеників.
* * *
Семий меч — Зложенє до гробу Спасителя.
Побожні невісти приносять дорогі масти, а Йосиф плащаницю. Тїло кладуть до нового гробу. Марія і тут присутна. Бачить похорони свого Сина, а потім пізною ночию вертає домів. Що діялось в серци Марії? О Маріє, Ти Страдаюча Мати, Цариця Мучеників.
Чи хочете до тих терпінь додати нових, чи хочете нові мечі встромити в серце Марії. Онї досить тих терпінь. А прецїнь коли грішимо встромлюєм нові мечі в Єї найсвятійше Серце.
Через терпіня дорога до спасеня. Хто терпен той спасен. Учім ся від Марії терпіти з відданєм ся на волю Божу і завсїгди кличмо до Неї.: Пресвятая Богородице спаси нас.

Почитанє Пречистої Дїви в нашім народї.
Як тілько Русь приняла Християньство за Князя Володимира, сей час стали наші предки будувати престоли Богу в Тройци Єдиному і Пречистій Дїві Марії, зачали складати пісні в Єї честь. В короткім часї Руська земля покрила ся святинями, престолами і іконами Богородицї. Наш нарід з щирого серця від давна зове Марію Материю Руського краю.
Наш нарід в давних часах має много завдячувати опіцї Пречистої Дїви Марії. Князь Володимир Великий, побивши Печенїгів, приписує ту побіду помочи Пречистої. Князь Володимир Мономах приписує рівнож свою побіду над Половцями в р. 1099 Богу і Богородицї. В «Поученію дїтям пише: «Бог нам поміг і святая Богородиця.» Князь Данило Галицкий, вернувши яко побідоносець 1254 р. з Ческої землї, прийшов до Холму, с честию і со славою, в дім Пречистої, впавши на колїна поклонив ся і прославив Бога.» Першим дїлом визволеного з полону Ігоря є зложенє подяки Богородицї Пирогощій, яко виповненє обіту зложеного в полоні. Теребовельскій Матери Божій приписують оборону Теребовельского замку від Татар в 1651. роцї і від Турків 1673 року. Образ Теребовельської Матери Божої, перенесений до катедральної Церкви у Львові охоронив місто Львів. Буцнівскій іконї приписує ся Хотиньска побіда над бісурманами. Богородиця захоронила монастир Почаївский перед Турками. Марія, як сьпіває ся у пісни, відвертала ворожі кулі, а неприятельске війско від ясности яка била з лиця Марії, падало з коний. Турки дізнавшись, що Пречиста воює, відступили від города. Пречиста Дїва була Покровителькою Запорожцїв козаків. Образ Єї був на Сїчи в великім пошанівку. Коли по битві під Полтавою кримский хан взяв в неволю кілька тисяч козаків, то они взяли з собою Матїр Божу, «у наметї поставили образ Пресвятої і крадькома молили ся.» А як Запорожцї вернули, принесли зі собою образ Пресвятої, поставили у Іржавцї у мурованім храмі. Оттам Она і досї плаче та за козаками.
Минула давна слава, Русь упала, але почесть до Пречистої не загинула. У тій любови до Пречистої вся наша надія. Може за мало молились борці за рідний край у сьвітовій війні до Пречистої Дїви, що не добули волї. Не тратьмо надії, молїм ся більше і щирійше а дасть Бог » усьміхнеть ся заплакана мати.»
Русь славила ся іконами Пречистої Дїви Марії. Славні образи були скрізь на Руси. Згадати належить образ Успенія Пресьвятої Богородиці в Лаврі Печерскій в Київі, образ в Холмі що має походити від св. Володимира, образ в Новгороді В., що виставлений на мур вибавив місто в 1170 роцї від Суздальцїв, образ в Полоцку, образ в Жировицях, перед котрим молив ся святий священомученик Йосафат, образ в Смоленьску, що єго перевезла з Царгороду княгиня Анна, мати князя Володимира Мономаха, образ в Галичи що був там за князя Льва а тепер находить ся на головнім вівтари Домінїканів у Львові. Образ, що єго малював після переказу сам сьв. Лука, привезла Цариця Олена до Царгороду. За нашого князя Льва, сей образ перейшов на Русь, до Белза. Нинї він є в Ченстохові Як Русини приняли християньство, сейчас повстають церкви Богородичні. В княжій добі св. Володимир побудовав Десятинну Церкву в Київі в честь Богородицї, Печерска церква зістала побудована заходами св. Теодозия Печерского, Благовіщеня побудована Ярославом Мудрим, в Переяславі побудована князем Мономахом, в Холмі основав Церков Богородичну наш король Данило і в ній спочивають єго тлїнні останки. — Не всї они ще вичислені, було іх много по містах і по селах. Лїтописець Нестор каже, що при посвященю Церкви Благовіщеня в Київі наш князь Ярослав Мудрий віддав усю Русь під опіку Божої Матери.
Крім церков повстає на Руси много монастирів в честь Богородицї. В «Патерику» споминаєсь, що Києво-Печерский монастир став збільшатися через молитви Матери Божої, дословно написано: «і нача Бог умножати чернци молитвами святия Богородици.» В честь Матери Божої побудовано монастир Успенія Пресьв. Богородиці в Чернигові, Пересопницкий монастир і иньші.
Священики ширять честь Марії своїми проповідями, так словом як і письмом. — Ігумен Київо-Миколаївского монастиря Антонїй Радивилівский видав проповіди «Огородок Марії Богородицї», Чернигівский Архимандрит Транквілїон Ставровецкий склав «Перло многоцїнноє», де помістив вірші в честь Богородицї, ректор колєгії Київо-Могиляньскої, Йоаникій Галятовскій зібрав вісти про чуда Богородицї в книгу «Небо Новоє», а архиепископ Чернигівский, Іван Максимович пише віршований твір «Богородице Дїво, книга речення, ритмами со святих Книг сложенна.»
З новійших згадаю проповіди «Цариця Мая, Марія» о. Юл. Дзеровича, «Стежечка в рай» о. Дан. Бодревича, «Читаня о Пречистій і Преблагословенній Дїві Марії вид. Чина св. Василія Вел. в Жовкві, «Богородице Дїво» і «Цьвіт з Назарета або Житє Пречистої і Пренепорочної Дїви Марії о. О. Е. Козаневича, тогож самого Чина.
Велику книгу написав Пралат і духовник Сїмениця Львівского о. Ізидор Дольницкий», що загально знаний під іменем «дзядзьо» — про Братство Воведенія П. Богородицї в Сїменици Львівско-Рускім і Начерк Житя П. Богородицї при Храмі Єрусалимкім.» Сей твір є в двох язиках, в україньскім і латиньскім. В честь Богородицї повстають Церковні братства. Недавно повстало брацтво Сестер Служебниць Марії.
Церков впровадила многі свята в Єї честь, впровадила многі богослуженя як акафисти, Молебен і Майске.
А що сказати за наші україньскі пісні до Пречистої Дїви? Здаєсь, що жаден нарід не має такого богатства пісень, як наш. Які они гарні, мальодийні! Коли зачнеш спївати «Пречистая Дїво Мати Руського краю» то здаєсь що бачимо живу Марію. Або як сердечно співає наш народ «О Богородице, Дїво Маріє» або «Пречистая Дїво, сьвітла зорице», або «Вихваляйте доли, гори» або «О Мати Божа, до Серця Твого» або « О всепітая Мати» або — досить, хтож годен їх всіх вичислити.
На закінченє згадаю за повісти, навіяні релїгійним, побожним духом нашого клясика Григория Квітки, Основяненька, що написав такі безсмертні твори як «Маруся», «Перекотиполе». Григорій Квітка написав з вдячности для Матїнки Небесної за те, що вернула єму зір. Григорій будучи хлопцем темнів через золотуху. Поїхала мати з ним у сусїдний монастир Озеряньский на прощу, де Мати Божа славилась чудами. Як унесла мати 5 літного хлопця у церков, питає ся хлопчина? «Який то образ, мамусю?» «Се образ Пречистої, хибаж ти бачиш?» питає ся здивована Мати, а хлопець каже «Мені видко.» —
Як давно почитали наші предки, так і тепер не переставаймо почитати Преч. Дїву Марію. Противно наше почитанє най збільшить ся, бо як Пречиста вернула зір, так верне нам і Україну.
Єсли весь наш народ оберне ся до Господа Бога і узнає Марію Богородицею, і буде гідно просити, тодї а не скорше надїяти ся нам своєї вітчини.

Ангел Господень благовістив Пречистій Дїві Марії і зачала від Духа святого
Богородице Дїво...
Се раба Господня буди мені по глаголу Твоєму
Богородице Дїво...
І Слово плоть бисть і всели ся в нас.
Богородице Дїво...
Ту молитву многі католики відмовляють рано, в полудне і вечером. Звичай відмовляти «Ангел Господень вже давний. В XI. віці папа Урбан II приказав відмовляти сю молитву два рази на день, а се рано і вечером. Звиж 100 лїт пізнїйше папа Григорій IX. видав розпорядженє, щоби сей Ангельский привіт три рази на день відмовляти а то не тілько рано і вечером але також і в полудне. Від того часу взиває сьв. Церков голосом дзвона три рази на день, щоби вірні віддавали честь Божій Матери тими словами, якими привитав Єї Архангел Гавриїл в дни Благовіщеня. Три рази на день гомонять дзвони у католицьких церквах і пригадують Воплощенє Божого Сина, пригадують тим самим безконечну любов Єго до нас, пригадують що Пречиста Дїва стала Материю Божою.
Йде день за днем, минає рік за роком, пливе столїтє за столїтєм, а дзвони католицького сьвіта безнастанно гомонять на Славу Марії і Єї Сина . Бідний чи богатий, старий чи молодий, міщанин чи селянин згинають коліна і кличучи відмовляють «Ангел Господень благовістив Пречистій Дїві Марії і зачала від Духа святого.» «Се раба Господня буди менї по глаголу Твоєму» і «Слово плоть бисть і всели ся в ни.» А по кождім реченю відмовляют «Богородице Дїво»...
Яка гарна се річ, бачити як дїти Марії величають три рази на день Небесну Матїнку. Чомуж нам не прилучити ся до того прекрасного звичаю? Тричі на день згинають почитателї Марії коліна і сплітають вінки для Небесної Цариці зі своїх молитов а Ангели заносять їх до стіп Марії.
Відмовляючи «Ангел Господень» не можливо забути на чесноти взнеслі Матери Божої, передовсїм Єї покору. «Се раба Господня, буди мені по глаголу Твоєму». Отсе слова Пречистої Дїви якими заявила своє призволенє на Воплощенє Божого Сина. В тих словах пробиває ся Єї глубока покора. Господь Бог вивисшив Єї понад всі сотворіня, піднїс до найвисшої гідности, до гідности Матери Божої. Пречиста Дїва Марія вивисшена понад всїх князів і царів, понад всї хори Ангельскі, понад всїх Херувимів і Серафимів зове себе слугою Божою.
Відмовляймо щодня сю молитву «Ангел Господень» Молитвою до Небесної нашої Матїнки зачинаймо нашу працю, молитвою перервім працю в полудне і молитвою щирою кінчім роботу. Пригадуймо собі щодня найважнїйшу хвилю в істориї людского роду, в якій покірна Дївиця Марія стала ся Материю Божого Слова. «І Слово плоть бисть.»
Молитва «Ангел Господень» є надїлена відпустами. Ті що дня на голос дзвона рано, в полудне і вечером єї відмовляють, доступають 1) відпусту повного раз на місяць під звичайними услівями (сповідь, сьв. Причастиє і молитва в наміреню сьв. Отця ) 2) 100 днїв відпусту за кождий раз. — Молитву відмовляє ся клячучи.

Відпустові місця.
ГОСПОДЬ БОГ вибрав деякі місця, де особлившим способом вислухує молитви. До таких місць спішать вірні з далеких сторін, не жалуючи нї труду нї гроша: Ті подорожі зовемо богомілями або паломництвами. Найважнїйші паломництва є до Сьвятої Землі, до гробів сьв. верховних Апостолів Петра і Павла в Римі і до многих чудотворних місць Матери Божої.
У нас в Галичині такими місцями є Зарваниця, Гошів, Пацлав, Крехів, Львів і Сокаль, на Угорщинї Повч. В Італії від 1295 року є Льорето, де находить ся дім Матери Божої; той дімок, в котрім Архангел Гавриїл звістив Марії, що зістане Материю Божою. Сьв. Катарина Емеріх оповідає, що сїм ангелів принесло той дім з Назарету. Відпустовим місцем в Стириї є Марія Цель, в Швайцарії Айнзідельн, в Бавариї Альт Итінг.
Найславнїйшим відпустовим місцем на сьвітї є Люрд.
В полудневій Франції, на збочах гір Піринейских лежить місточко Люрд. Тут обявила ся в 1858 роцї Пречиста Дїва Марія 14. лїтній дівчині Бернадетї і назвала себе «Непорочно Зачата.» В тім місци де обявила ся Марія витрисло жерело цїлющої води. Ту воду по нинїшний день черпають люде в тій водї купають ся в Люрд і многі зістають уздоровлені.
Париский адвокат, Генрих Лясер відзискав зір при помочи сеї води з Люрд, з вдячности для Пречистої Дїви став обїзджати Францию і перевідувати ся про чудесні уздоровленя в Люрд і написав обємисту книжку о тих чудах.
Люрд є найславнїйшим відпустовим місцем, де нарід спішить з цїлого сьвіта. Многі вільнодумні переконавшись про чудесні уздоровленя стають віруючими.
Від 1884 року є уряджена там лїкарска клїнїка, котру звуть» «Bureau des constatations»,. Кождий лїкар, що приїзджає до Люрд може брати участь в оглядинах уздоровлених. Настоятель того бюра Dr. Boissaire видав в р. 1900 книжку, в котрій описує многі чуда, чудесні уздоровленя. З тої книжки легко може всякий переконати ся про чуда в Люрд. Чуда найбільше дїють ся підчас процесиї, як несуть Найсвятійші Тайни.
В визше згаданім бюрі є за шклом фотографії многих людей тяжко хорих, часть невилїчимо хорих, котрі дізнали ласки від Пречистої Діви Марії і зістали уздоровлені або в купелях або підчас процесиї з Найсвятїйшими Тайнами.
Наочний сьвідок, Впр. о. Бензон з New York (Very Rev. Monsignor Robert Hugh Benson) котрий був в Люрд написав книжочку під. заг. Lourdes. Автор тої книжки бачив в бюрі лїкарскім в Люрд моделї костей ноги чоловіка що звав ся Pierre de Rudder. Той чоловік терпів тяжко по причинї зломаня ноги і мав дві згангреновані рани. Він нагло подужав і по виздоровленю жив понад 20 лїт.
В висше згаданім бюрі видають т. зв. цертіфікати з підписами лїкарів що оглядають хорих, в многих случаях зазначують що слабість є невилїчима. Ті цертіфікати є вельми великого значіня. Єсли хто зістає чудесним способом уздоровленим, то мусить виказати ся таким цертіфікатом і тодї регіструєсь і оголошує ся чудо в Церкві.
За Впр. о. Бензоном перповідаю деякі уздоровленя. В бюрі явилася монахиня Кармелїтанка, виказалась цертіфікатом, в котрім було зазначено що пациєнтка має сухоти (renal tuberculosis). Она заявила що чуєсь здорова; зістала уздоровлена підчас процесиї з Найсвятїйшими Тайнами.
Там явилась Miss Noemie Nightingale і заявила що зістала минувшого року уздоровлена, відзискала слух. Она була присутна на відправі з нагоди чудесного єї уздоровленя і чула похвальні піснї до Спасителя і Пречистої Дїви Марії.
Явилась там дївчина Eugenie Meunier, що зістала у здоровлена перед двома місяцями. Рана, 10. цент, глубока, з котрої текла материя, зістала загоєна.
Явив ся хлопець, що зістав чудесним способом уздоровлений, він терпів страшні болї в костях.
Явив ся там старий чоловік, котрий зістав уздоровлений тому 8 лїт з умової хороби. Він терпів на хоробу умову, здавалось єму що єго переслїдують і хотять забити. — Він перебував в Люрд кілька місяцїв, брав купелї і зістав уздоровлений.
Явилась старша женщина, що єї слабість була зазначена на цертіфікатї «невилїчима» (myelitis). Она зістала уздоровлена підчас процесиї з Найсвятїйшими Тайнами.
Панї Francois мала фістулу на рамени, була оперована 5 разів. Коли рамя спухло так страшно, що мало в обводі 72 цент., лїкарі рішили що одиноким ратунком є утяти цїле рамя. Висше згадана панї на се не згодилась, поїхала до Люрд шукати ратунку у Небесної Лікарки хорих. По трох днях побуту в Люрд зістала уздоровлена, єї рамя прибрало нормальну форму, 25 цент. в обводї.
Там в Люрд бачиив автор книжки «Lourdes» надзвичайну параду. Зібрало ся 341. людей ріжного віку ріжних станів і машерували з білими хоруговками. То були люде, що зістали уздоровлені переважно попередного року, они урядили ту параду з вдячности для Пречистої Дїви Марії.
Підчас благословеня Найсвятійшими Тайнами на площи многі хорі зістають уздоровлені. Від часу до часу між масами людей чути шмер і голоси : чудо, чудо ! Одної днини бачив автор книжки Lourdes» пять чудесних уздоровлень. Кромі тих пять случаїв були ще два що про них довідав ся від других.
Той сам Христос вчера і нинї і до віка. Як колись уздоровляв слїпих, хромих, нїмих, прокажених, так само уздоровляє тепер, особливо на просьби своєї матери, як колись на просьбу своєї Матери перемінив воду у вино на весїлю у Канї Галилейскій.
В відповідь тим що про чуда Люрдські не вірять скажу коротко «приходи і вижд», поїдь і переконай ся.
Кінчу словами автора книжки «Lourdes.» Дослівно пише так: If І were sick of some deadly disease and it were revealed to me that I must die, yet none the less I should go to the Lourdes; for if I should not be healed by Mary, I could at least learn how to suffer as a Christian ought. God has chosen this place — He only knows why, as He too, alone chooses which man shall suffer and which be glad — He has chosen this place to show His power; and therefore has sent His Mother there, that we may look through Her to Him.
There are the miracles.

Радуйся радосте наша, покрий нас от всякого зла чесним Твоїм омофором!
ТАК співаєм в Акафистї до Пречистої Дїви Марії, бо Она справді покриває своїм омофором тих, що до неї прибігають.
За панованя Іраклія напав на місто Царгород дикий нарід Скитів і Сараценів. То було в 626 року. Здавалось що вже вибила послїдна година для сего міста. Одинока поміч для християн остав Господь Бог і Матїр Єго . Патріярх Сергій обнїс образ Спасителя і образ Матери Божої по улицях містах, а кромі того чесну одїж Богоматери погрузив у водах залива Царгородского. Море зволнувалось і потопило і кораблї ворогів. — В храмі Пресьв. Богородиці в Влахернах сама Пречиста Дїва явилась у воздусї і своїм омофором захороняла християн.
О як сердечно сьпівали Христіяне в 626 р. «Покрий нас Пречиста Дїво своїм омофором.»
В р. 1571 відбула ся борба морска під Лєпанто, . Сьвітлу побіду над Турецкою фльотою приписують помочи Преч. Дїви Марії. До маштів кораблів, казав вожд християньских війск, що звав ся Дон Жуан ді Автрія прикріпити ікони Матери Божої, побіду віднесли Христіяне 7 октобра 1571 р. і на ту памятку перша Недїля в окторбри зове ся Недїля побідосної Матери Божої Maria de Victoria.
Та Марія що єї сьв. Йоан Богослов бачив в обявленю облечену в сонце, окружену 12 зьвіздами покриває своїм омофором і вислухує просьби тих, що до Неї прибігають. Тож закличмо і ми з глубини душі: «Радуй ся радосте наша покрий нас от всякого зла честним Твоїм омофором.»

Santa Maria — San Salvador.
Колюмб, що відкрив Америку, плив на корабли, що звав ся Santa Maria.Дня 11 октобра зобачив сьвітло на острові San Salvador.
Так як Колюмб плив на захід на корабли, що звав ся Santa Maria і щасливо добив ся до сьвітла, так само ми плинемо чим раз дальше на захід, чим раз близше смерти. Щасливо і ми дібємо ся до найбільшого сьвітла до Ісуса Христа, як будемо плисти на корабли безпечнім. Тим кораблем безпечним для нас є Santa Maria т. є. Пречиста Дїва Марія. Она заведе нас до небесної вітчини. Яка була радість для Колюмба і єго залоги коли добив ся до сьвітла на острові San Salvador сего годї описати. Безконечно більша радість наступить коли дібємо ся до Ісуса Христа в царстві небеснім. «Чого око не бачило, анї ухо не чуло, анї у серце чоловіка не прийшло, то приготовив Бог тим, що Його люблять» пише сьв. Ап. Павло в листї до Коринтиян.
Сьв. Епископ Альфонс Лїгурійскій оповідає слїду, чу історію: В містї, де жила блаженна сестра Катарина, мешкала женщина Марія, що пішла на блудну дорогу. Ізза згіршаючого поведеня зверхність міста викинула єї з міста. Та женщина замешкала за містом в печери і там померла. Догадувались, що она зістала осуджена на вічну погибель. Однак по 4-роках переконано, ся що так оно не є. Монахиня Катарина мала підчас молитви таке видінє: Зближає ся до неї темна постать і каже «Сестро Катарино! Як нещаслива я є! Ти молиш ся много за душі померших а за мене не памятаєш.» Звідує ся монахиня: «Хто ти є?» Душа відповіла: «Я є тота нещасна, що умерла в печери. Я не є затрачена на віки, я з глубини серця просила Матїнку Небесну — О Маріє, прибіжище грішників, змилосерди ся наді мною. Поможи мені. — І прийшов великий жаль за мої гріхи і через те я уйшла пекла. А тепер мушу тяжко терпіти. Колиб Ти жертвувала за мене кілька Служб Божих, то я би зістала звільнена від мук, а діставшись до неба буду постоянно за тебе молитись!! Слуга Боже зділала волю нещасної Марії. Єще раз обявилась душа, але тим разом яснїюча і дякувала за освободженє.
Чи не Пречиста Дїва Марія завела нещасну до сьвітлости вічної, до царства небесного?

Переповім ще одну історию.
В однім містї застукано раз в суботу около півночи до дверей парохіяльного дому. Якась стара невіста просила піти до хорого з Найсьв. Тайнами. Сказала точно улицю і число дому, де хорий жде. Священник скоро поспішив, а невіста ішла поперед, аж нараз зникла коло одної хати. Священник спостеріг, що се вказане місце. Одначе входові двері були зачинені. Священник сильно гримає, але нїкого не видко, а тут падає зливний дощ. Цей стукіт почув пан на другому поверсї, відчинив вікно та запитав до кого приходить. «Я приходжу до хорого з Найсьв. Тайнами», — відповідає священник. «В цїлім домі нема нїкого хорого» —відказує пан, — одначе прошу до мене зайти і переждати аж перестане дощ, бо і так не можу спати. Священник увійшов. В комнатї впала йому в очи ікона Преч. Дїви, перед якою сьвітила ся лямпа. «Тїшу ся, що приходжу до побожної хати» — завважав священник. «Я не є з тих, щоб аж такий був побожний» — відповідає пан, — «але чиню це для памяти моєї матери, що так дуже любила сей образ. Серед, розмови священник звернув увагу на портрет невісти, що висїв на другій стїнї. «Це моя мати» — пояснює пан,» вона так горячо молила ся перед цею іконою у Свойого Сина, аж доки я не наверну ся, одначе до сповіди мене не кортіло, додав усьміхаючи ся. І так поволи зачав розказувати щиро про своє давне житє. «Ви так дуже лякаєте ся сповіди», — сказав вкінци священник, — «а ось як щиро отворили передо мною своє серце, що я без ваганя мігби удїлити розрішеня.» «О коби Ви могли!» — кликнув пан в зворушеню. «Вже більше трицяти лїт, як я сповідав ся», додав споглядаючи на образ своєї матери. «Тепер рад би я висповідати ся, а коли я гідний, то прошу і осьвяте Причастіє». Потім клякнув старець, висповідав ся і приняв Пресьв. Найсьвятійшу Евхаристию.
Священик вернув домів, довго роздумував над тим, що стало ся. Не міг вийти з дива. І та пані, що просила його до хорого, і зникненє єї, і ця ікона Преч. Дїви Марії і та дивна сповідь, все то маячилось, снувалось в голові. Але ще більше здивував ся, як довідав ся, що той старий пан раненько помер. Через Марію пішов до Спасителя.

Иньша історія.
Братчик Лев, вихованок святого Франца, патріярха, мав таке видінє. Бачилось йому, що всї братчики й усї люди були вже на долині Йосафата, на страшнім судї. Явили ся там дві драбини, одна біла, друга червона, що сягали із землї аж до неба. На вершку червоної драбини стояв Ісус Христос із суворим лицем. Побіч драбини стояв святий Франц і взивав : «Ходіть, братчки мої, виходїть з довірєм по драбинї до Ісуса, не лякайтесь.» Зачали виходити. Хто ступив на другий щебель, хто досягнув третього, хто десятого, але сейчас спадав у долину. Братчики затрівожили ся. Тодї промовив св. Франц: «Не кидайте надії, мої братчики, є ще друга драбина, біла. Виходіть нею а певно зайдете в рай.» Ледви це сьв. Франц сказав, аж зявила ся на вершку драбини Пречиста Дїва Марія у великому блеску, і люди, виходячи цею драбиною, зайшли в рай.—
Через Марію до Ісуса.
Святий Бернард, великий почитатель Матери Божої каже, що не чувано щоби хто прибігаючи в молитвах до Пречистої Дїви Мариї був не вислуханий. Ось яку гарну молитву уложив, сей святий: «Згадай, всемилостива Дїво Маріє, що від віків не чувано, щоби хто не-будь прибігаючий під Твій покров, або благаючий о Твою поміч, або умоляючий Твого заступленя, був від Тебе опущеним; тою надією оживлений, Діво наддївами о Мати, до Тебе біжу, до Тебе горну ся, перед Тобою як грішник стаю: не горди, о Мати Слова, моїми словами, но послухай їх ласкаво і вислухай. Амінь». Та молитва наділена відпустами 1) 300 днів відп. за кождий раз 2) відп. совершенний раз в місяць, як хто відмовляє сю молитву кождого дня цїлий місяць. Услівя: Сповідь, сьв. Причастіє і молитви в на міреню сьв. Отця (Пій IX. 25 Липня 1846.)
Навчіть ся тої молитви і відмовляйте єї що дня, а дасть Господь Бог дізнаєте тої ласки що через Марію дістанете ся до Господа Бога.

Дві цїкаві подїї.
В 7 віцї жив святий муж, що звав ся Йоан Дамаскин. Той муж поборював єресь іконоборцїв словом і письмом. Саме за ту ревність в поборюваню баламутних наук зістав оклеветаний. Ємір Дамаску велїв відтяти святому праву руку і для постраху вивісити на базари. За вставленєм ся приятелїв сьв. Йоанови Дамаскинови звернено руку. В ночи сьв. Йоан приставив упяту руку на своє місце, впав перед образом Богородицї і заливаючи ся слезами просив з усеї сили, щоби вернула Єму руку. По довгих молитвах здрімав ся і у снї побачив Божу Матір, як гляділа на него ласкаво і сказала: Не сумуй, твоя рука вже здорова. Святий прокинув ся, дотикає ся руки, — рука цїла, лиш там де була відтята остав знак мов червона нитка довкруги.
* * *
Папа Пій VII. що кинув клятву на цїсаря - Наполеона, зістав в р. 1809. взятий до неволї через війска цїсарскі. В неволи мучив ся папа 5 лїт, безнастанно заносячи молитви до Преч. Дїви о поміч. І дочекав ся. Коли в р. 1814 Наполеон змушений був іти на вигнанє, на остров Єльбу, папа зістав освободжений в саме свято Благовіщеня. Дня 24-ого мая відбув ся торжественний вїзд до Риму. Папа був сильно пересьвідчений, що се сталось за вставленєм ся Пречистої Дїви Марії. Що року Церков католицка святкує є той день.
Мимоходом нагадує ся істория нашого Митрополита, котрий вздвиж 100 лїт пізнїйше карав ся в неволи Російскій. Гордий цар Никола давно не жиє, а наш Митрополит на воли. Нема найменьшого сумнїву, що Митрополит молив ся до Господа Бога і Матїнки Небесної.