Проповідь єпископа Віталія Скомаровського під час відпустової Служби Божої у санктуарії Бердичівської Богородиці 18 липня

Урочистість Матері Божої Бердичівської, урочистість Пресвятої Діви Марії, яка зібрала нас, своїх дітей, тут, у своєму домі.

Мати Божа з гори Кармель, Мати Божа святого Скапулярія – ця урочистість нагадує нам, що Вона, Пресвята Діва, оберігає нас і захищає, завжди оточує нас своєю материнською опікою. Чим є це материнство Пресвятої Богородиці по відношенню до кожного з нас?

Сьогоднішня Євангелія оповідає, що біля хреста Ісуса стояла Марія разом з іншими жінками. «Бачивши Ісус Матір і біля Неї учня, що стояв, - а його ж любив Він, - мовить до Матері: «Жінко, ось син твій». А тоді й до учня мовить: «Ось Матір твоя». (Йо 19, 26-27).

На Голгофі звершується спасіння людського роду, виконуються пророцтва Старого Завіту, і в цих словах вмираючого Христа проявляється не лише синівська любов Ісуса до Матері, це не лише турбота про майбутнє своєї Матері. Тут є щось набагато глибше.

Головним наміром Христа не було довірити Марію для Йоана, але довірити Йоана, улюбленого учня для Марії. Цим самим Христос проголошує Її духовне материнство по відношенню до всіх віруючих, яких представляв улюблений учень.

Господь не виражає тут ані побажання, ані прохання чи вимогу, він стверджує материнство Пресвятої Матері як дійсність, щось, що відбулося, і це сталось під хрестом. Як Матір Спасителя Вона є також Матір’ю всіх тих, хто йде по дорозі спасіння, всіх віруючих, всіх членів Містичного Тіла Христа.

Звертаючись до Марії не «Мати», а «жінко», Ісус звертає увагу не на кровні узи, що єднають Його з Марією, але вказує на факт, що від цієї пори Вона буде Матір’ю учня, а він Її сином. Марія є Матір’ю учнів, а вони є Її дітьми. Марія знайде своїх дітей не серед найближчих родичів, але серед тих, які будуть розділяти Її безмежну віру і довір’я Богу, серед тих, які будуть тривати з Ісусом аж до кінця. Учень присутній під хрестом є уособленням всіх улюблених учнів Ісуса. Всі вони покликані побачити в Марії свою Матір, бо взірцем для них має бути Її віра – віра незалежна від знаків і чудес. До такої віри виховує Вона своїх дітей.

Марія є взірцем віри. Тому в Євангелії святого Йоана Вона є присутня на початку і в кінці земного об’явлення Ісуса. Присутня в Кані Галілейській з всією повнотою віри, ще перед тим, як Ісус вчинив що-небудь незвичайне. Вона присутня під хрестом, де всі чудеса і знаки здаються лише маревом, що минуло. Де ж тоді були ті, які повірили в Ісуса з приводу воскресіння Лазаря? Можливо, вони втратили свою віру, переконані, що одного Ісус не зуміє вчинити – самому повернутись до життя після смерті. Навіть не спало їм на думку, що своє найкраще вино Ісус зберіг аж до цієї пори, що Він не лише повернеться до життя, але і ввійде в нове правдиве вічне життя, життя Воскресіння. Однак, віра, яку Марія покладала в своєму Сині, від самого початку не ґрунтувалась на чудесах, але на цілковитому довір’ї Богу, Його Волі, і Його Слову, яке цю Волю об’являє.

Тому ця віра, яка ніколи не шукала і не очікувала видимих підтверджень і завжди була задоволена лише тим, «щоб робити лише те, що Він скаже» - вистояла навіть на Голгофі. Тому Втілене Слово вказує на Марію, як взірець і Матір для своїх учнів.

Розповідь Йоана про Марію має за мету показати для всіх, на чому полягає правдива віра, щоб ми в різних, часом дуже болісних і безнадійних життєвих ситуаціях, витривали біля Розп’ятого, терпеливі і сповнені вірою, що для Бога немає нічого неможливого. Адже перед усім до Марії відноситься благословення, яким Йоан завершує свою Євангелію: «Щасливі ті, які, не бачивши, увірували» (Йо 20, 29).

Марія приймає цей дар загального материнства в мовчанні, бо свою відповідь віри Вона вже дала в часі Благовіщення.

Під час Останньої Вечері «учень, якого Ісус любив», почув заповідь Вчителя: «Щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив!» (Йо 15, 12). Це дозволило йому потім краще зрозуміти заклик Ісуса прийняти Ту, яка була йому дарована як Матір, прийняти Її так, як це робив Христос, з синівською любов’ю.

В цьому світлі можна зрозуміти правдивий значення марійної побожності, яка живе в церковних спільнотах. Набожність до Пресвятої Діви, це лише участь в синівській любові Ісуса до своєї Матері, яка укріпляє зв’язок з Сином Божим і Його Матір’ю.

Честь, яку Церква віддає Марії, це не лише прагнення самих вірних, які помічають незвичайну вартість Її особи і значення Її ролі в справі спасіння, ця честь є виконанням волі самого Христа.

Слова: «Ось Матір Твоя!» - означають, що Ісус прагнув пробудити в своїх учнях любов і довір’я до Марії, закликаючи визнати Її своєю Матір’ю – Матір’ю кожного, хто вірить.

У школі Марії вони отримують, так само як святий Йоан – глибоке пізнання Христа і вчаться любити Його.

Історія християнської побожності вчить нас, що Марія – це дорога, яка провадить до Христа і синівська повага до Неї не зменшує зв’язку з Христом, а навпаки – укріплює його і удосконалює.

Незлічені марійні санктуарії по всьому світі, як і ця велична святиня в Бердичеві, є свідченням тих великих діл, звершених благодаттю через заступництво Марії, Матері Господа і нашої Матері.

Люди наших часів, зворушені Її добротою, прибігають до Неї і завдяки цьому зустрічають Ісуса, Спасителя і Господа свого життя.

Вбогі, стражденні душею, ті, що переживають труднощі в стосунках з близькими, знаходять в Марії Матері Божій притулок і втіху, відкривають, що правдивим багатством для всіх є ласка навернення і слідування за Христом.

Текст Євангелія говорить далі – «І від тієї хвилі учень узяв Її до себе» (Йо 19, 27). Таким чином підкреслюється великодушність, з якою Йоан відразу виконав слова Ісуса. Все своє життя був він для Марії вірним опікуном і послушним сином.

Йоан прийняв Марію до себе, або в дослівному перекладі «до своєї власності». Це не лише означає прийняти Її до свого дому, але і переживати разом з Нею своє духовне життя.

Дійсно, грецький вираз «до своєї власності», означає не стільки матеріальні блага, бо Йоан, як зауважує святий Августин, не мав нічого на власність, але скоріше означає духовні блага і дари отримані від Христа: благодать, слово, Духа, Євхаристію. До цих дарів, отриманих з любові Христа, учень приймає Марію як Матір.

ІІ Ватиканський Собор навчає: «Материнство Марії триває безперервно, починаючи від тієї згоди, що її вона дала в Благовіщенні й яку потвердила без вагання під хрестом, та триватиме аж до вічного удосконалення всіх вибраних. Бо, взята на небо, вона не занехаяла цього спасительного завдання, але його продовжує різнорідним своїм заступництвом у виєднуванні нам дарів вічного спасіння. Своєю материнською Любов’ю дбає про братів Сина свого, що знаходяться ще на шляху та в різних небезпеках і журбах, доки не дійдуть до щасливої батьківщини» (Про Церкву, 62).

Нехай же кожен християнин, наслідуючи приклад улюбленого учня, вміє прийняти Марію до себе, дати Їй місце в своєму щоденному житті, визнати Її роль на дорозі до спасіння.

Прагну завершити ці роздуми словами молитви святого Максиміліана Кольбе:

«О Непорочна, неба і землі Царівно, Притулок грішних і Матір наша наймилосердніша. Тобі Бог доручив все своє милосердя! Я, недостойний грішник, припадаю до Твоїх ніг, покірно молячи, щоб Ти всього мене, повністю, як річ і власність свою прийняла і вчинила зі мною, з моєю душею, тілом, з усім моїм життям, смертю і вічністю, все те, що Ти сама бажаєш. Амінь.»

www.credo-ua.org